Київський р-н

На кону стоїть найголовніше – нове життя

Ця дещо сумна, непередбачувана і водночас щаслива історія почалася з телефонного дзвінка лікаря Харківського міського пологового будинку №3.

До Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова зателефонував завідуючий пологовим відділенням, який повідомив, що у них знаходиться жінка, яка вже другий день має чіткий намір відмовитися від новонародженої дитини. Породілля – двадцятичотирирічна Олена (ім’я змінено з етичних міркувань), проживає в Київському районі міста Харкова, але родом вона із сусідньої області.

Отримавши таку «новину» працівники Центру зрозуміли, що потрібно екстрене втручання у ситуацію і розпочали масштабну роботу з метою кардинально змінити рішення молодої мами і залишити дитину на виховання у повноцінній сім'ї. Під час відвідування жінки фахівцями Центру стало зрозуміло – вона не хоче залишати маля напризволяще. Про це свідчили її позитивні емоції від спілкування з новонародженою донечкою, а також щире бажання кормити її грудним молоком з першого дня життя.

В ході розмови молода мама висловила побоювання, що не зможе сама виростити і виховати дитину, а її найближчі родичі навіть не знають, що вона стала матір’ю. Також жінка не захотіла дати номер телефону своїх батьків, тому що боїться їхньої реакції на дану ситуацію. З її слів було зрозуміло, що особисто вона не має наміру відмовлятися від дитини, але таке рішення прийняв біологічний батько новонародженої і вона не має іншого виходу, як погодитися із ним.

Почувши таку звістку, директор Центру відразу склала план із пошуку рідних молодої мами, адже тепер все залежало від них – чи підтримають вони свою доньку у такій ситуації, чи навпаки, дозволять зробити чи не найбільшу помилку у житті. Через своїх колег з іншої області України фахівцям ЦСССДМ Київського району м. Харкова вдалося вийти на контакт з батьками Олени. В ході телефонної розмови вони повідомили, що надзвичайно раді такій новині, хоча і дуже приголомшені, адже до цієї хвилини навіть не знали про вагітність своєї доньки.

За сприяння фахівців Центру між молодою мамою і її рідними відбулася телефонна розмова, під час якої мати і батько дівчини запевнили, що вона у цьому світі не одна і вони з радістю допоможуть їй і своїй онуці. Тим паче, що вона у них перша і поки що єдина. Біологічний батько новонародженої дівчинки, який спочатку мав намір відмовитися від неї, змінив своє рішення. Після проведеної роботи фахівцями Центру він офіційно встановив батьківство і активно допомагав у оформленні всіх необхідних документів при народженні дитини.

Варто зазначити, що всі ці події розвивалися досить стрімко – від першого дзвінка лікаря і до виписки з пологового будинку пройшла лише одна доба. За цей час фахівці Центру встигли не тільки надати необхідні консультації і організувати отримання гуманітарної допомоги від благодійних організацій, а й зробити неможливе – повністю змінити долю двох людей – молодої матері і новонародженої дівчинки.

Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова підключив до співпраці Благодійний фонд «Центр допомоги вагітним» і Благодійну організацію «Благодійний фонд «Заради життя», які надали необхідну гуманітарну допомогу молодій родині. Дитяча коляска, іграшки, засоби гігієни, дитяче харчування і одяг – все це вона отримала безкоштовно і від щирого серця тих, хто вже не один рік допомагає сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Після виписки із пологового будинку молода матуся зі своєю донечкою повернулися у рідні краї, де мешкають батьки жінки. Забирати їх з Харкова приїхала рідна сестра Олени зі своїм чоловіком, які поки що не мають власних дітей, тому народженню племінниці були раді від усього серця.

     Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова висловлює щиру вдячність медичному персоналу Харківського міського пологового будинку №3, Благодійному фонду «Центр допомоги вагітним» і Благодійній організації «Благодійний фонд «Заради життя» за оперативність, проявлену увагу і надану допомогу. Це саме той випадок, коли ціль дійсно виправдовує затрачені сили: моральні, фізичні і матеріальні, адже на кону стоїть найголовніше – нове життя.

 

Київський р-н

Я вибрала здорове і повноцінне життя

Наркоманія – це надзвичайно масштабна біда сучасного суспільства в багатьох країнах світу, яка щороку забирає життя тисячі людей – молодих, красивих, успішних.

Наркотики, як і будь-яка інша шкідлива звичка, спочатку дарують ейфорію, насолоду, неймовірне задоволення життям і собою. Вигадану і нічим не підкріплену насолоду, яка поступово замінює радість звичайного життя, а згодом забирає і його – саме цінне і дороге, що є у кожного із нас.

Причини, які спонукають людей стати на хибний шлях вживання наркотичних речовин, дуже різні: бажання бути «своїм» у компанії друзів, прагнення нових відчуттів, довготривалий стрес або травматична подія у житті, банальна цікавість або нудьга. Цей список можна продовжити, але варто виділити головне – початок у всіх різний, а ось фінал, якщо вчасно не зупинитися – один, і він дуже сумний.

За роки існування Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова серед його отримувачів послуг були і наркозалежні, які пройшли через весь жах наслідків вживання наркотиків і сьогодні готові поділитися своєю історією. Поділитися, щоб ця згубна звичка обійшла стороною тих, хто ще роздумує над питанням – вживати чи не вживати, стати на хибний шлях чи вчасно звернути з нього.

«Вперше я спробувала наркотики коли мені було шістнадцять років. Зібралися компанією однолітків, там були і хлопці, і дівчата. Пустили по колу цигарку і я вперше дізналася, що таке справжній кайф», – згадує з гіркою посмішкою на вустах Світлана. «Моїм друзям це відчуття чомусь не сподобалися, а я з тих пір реально підсіла на наркотики. Вдома мені постійно говорили, що це погано, що назад не буде вороття, але мене не спиняли ні лайки, ні погрози, ні навіть фізична сила.

За короткий проміжок часу я винесла з дому все більш-менш цінне: золоті прикраси мами, техніку, посуд, якісь особисті речі, все навіть не пам’ятаю. Я не розуміла, що опинилася на дні і постійно ігнорувала будь-яку допомогу від батьків чи нормальних друзів, які не вживали наркотики. Потім я завагітніла, навіть не знаю від кого, тому що все моє тогочасне життя було у наркотичному сп’янінні. Згодом народила дівчинку, але через деякий час за крадіжку потрапила до в’язниці, а мою дитину забрали до інтернату.

Перебуваючи в місцях позбавлення волі я поступово переосмислила своє життя. У мене було багато вільного часу і я почала аналізувати те, що зі мною трапилося, чому саме зі мною, як мені тепер жити далі, де знайти сили і натхнення, щоб стати на правильний шлях і по-новому збудувати своє життя. Джерелом мого натхнення стала моя донечка, яку я забрала відразу після звільнення. На той момент їй було вже близько чотирьох років.

Я переїхала до іншого району міста, винайняла невеличку кімнату у гуртожитку, влаштувалася на роботу і почала нове життя. Життя без задоволення від наркотиків, але з насолодою і гордістю від того, що я змогла переломити себе і повністю змінити власну долю.

Зараз я працюю на хорошій роботі, моїй донечці вже виповнилося п’ятнадцять років. Вона – моя гордість і підтвердження того, що після виходу із в’язниці я зробила дійсно правильний крок, вибравши здорове і повноцінне життя, де існують справжні проблеми, але є і справжнє задоволення від кожного прожитого дня».

Життєва історія Світлани є ще одним підтвердженням однієї простої істини: зупинитися ніколи не пізно, але це необхідно зробити особисто, осягнувши масштаби біди і попрохати про допомогу оточуючих – друзів або родичів. Нажаль, досить часто наслідки прийому наркотиків є незворотними, особливо для молодого організму, тому так важливо запобігти біді, щоб потім не пожинати плоди недбальства до власного здоров’я і життя.

Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова звертається до усіх батьків із великим проханням – постійно слідкуйте за своїми дітьми, приділяйте їм достатньо уваги, тепла і любові, щоб у них не виникало бажання йти на вулицю і шукати розваг де інде. Шанування справжніх сімейних цінностей, взаємоповага між дорослими членами родини і постійна турбота про підростаюче покоління – це головні складові здорової, повноцінної і міцної української родини – основи щасливого і прогресивного суспільства.

Київський р-н

Актуальна психологічна допомога

На базі Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області відбулася чергова бесіда з підобліковими особами.

Головною темою спілкування цього разу стала психологічна допомога в різних аспектах життя. До заходу долучилися підоблікові особи молодіжного віку, фахівці і психолог Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова.

Допомога психолога в тяжкій життєвій ситуації, надання своєчасної і вичерпної консультації – це важлива складова вирішення будь-якої проблеми, з якою кожен із нас може зіткнутися на тому чи іншому етапі свого життя. Працевлаштування, налагодження взаємовідносин у колективі, вибір друзів, особисті стосунки – і це далеко не всі сфери, в яких працює психолог з метою вирішення актуальної проблеми конкретної людини.

Під час обговорення учасники бесіди розглянули наступні питання:

  • головні цілі і орієнтири психологічної консультації;
  • переваги індивідуального і групового консультування;
  • особливості технології ведення консультативної бесіди;
  • види психологічних консультацій;
  • психодіагностика в психологічному консультуванні

В ході обговорення головної теми, підоблікові особи також ознайомилися з переліком послуг, які вони можуть отримати на базі Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова. Серед них безкоштовна консультація юриста та психолога, натуральна допомога одягом, взуттям, засобами гігієни або продуктами харчування, сприяння в організації культурного дозвілля із залученням до участі в розважальних заходах.

Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова висловлює щиру вдячність Київському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області за продуктивну співпрацю з метою належного виховання підростаючого покоління. 

Київський р-н

Мій тато – найкращий тато у світі!

День батька – чудове сімейне свято, яке в Україні відзначається вже другий рік поспіль у третю неділю червня.

Вперше у світі День батька було відзначено 19 червня 1910 року за ініціативи вдячної доньки місіс Дод із американського містечка Спокан. Національним святом День батька у Сполучених Штатах Америки став лише у 1966 році завдяки президенту Ліндону Джонсону, а згодом до цієї чудової традиції долучилися Італія, Іспанія, Португалія, Швеція та деякі інші країни світу.

До святкового флешмобу з нагоди Дня батька, який цього року відзначається 21 червня, долучилися декілька сімей, які тісно співпрацюють із Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова протягом декількох років. Учасники заходу поділилися цікавими історіями та родинними фото, розповівши про спільні хобі в дружньому родинному колі.

Мета цього флешмобу - відзначення важливості участі батька у розвитку сімейних стосунків, особистостей дітей, привчити до здорового способу життя та активного сімейного дозвілля.

Спільним для цих сімей є те, що головними генераторами сміливих ідей і захоплюючих подорожей для них є батьки – сміливі, активні, рішучі та впевнені у собі чоловіки. Саме таким повинен бути справжній тато – гідний приклад і взірець для підростаючого покоління. Так вважають всі учасники флешмобу, підкреслюючи, що роль батька у вихованні дітей важко переоцінити, адже саме чоловіча сила і мужність відіграють важливу роль у становленні особистості у майбутньому.

Завдяки татові – ми всі спортсмени!

«Наш тато – самий найкращий тато у світі!», – ділиться із захопленням восьмирічна Валерія Гармаш. – «Він завжди радіє нашим досягненням, навіть коли дуже стомився чи зовсім немає вільного часу. Завдяки татові – ми всі спортсмени! Прокидаємося раніше, вдягаємо велоформу, беремо із собою питну воду і хороший настрій. Тим часом тато вже перевіряє наших залізних коней, щоб колеса були накачані, сигнали заряджені, а дитяче крісло для нашої найменшої сестрички надійно закріплене».

Багатодітна родина Гармашів у повному складі і з великим задоволенням їздить на природу – до лісу або на річку. Юрій Олексійович Гармаш – батько трьох дітей: восьмирічної Валерії, шестирічного Ратмира               і дворічної Ольги, любить розповідати про жуків та риб, що викликає неабиякий інтерес у малечі. Велосипедні прогулянки загартовують характер та м’язи, дозволяють отримати багато нових знань,           а також відчути себе набагато здоровішими та щасливішими після активного відпочинку на свіжому повітрі.

Тренер, масажист і лікар

«Наша сім’я більш за все цікавиться подорожами та вивченням красивих місць нашої землі. Ми часто подорожуємо на автомобілі та іноді на велосипедах», – ділиться головний ініціатор активного відпочинку   і батько двох синів Андрій Валерійович Колінько. – «Для того, щоб витримувати навантаження під час подорожей, ми загартовуємо свої тіла на тренуваннях: кожного ранку виконуємо гімнастичні вправи, два рази на тиждень тренуємося у басейні, у вихідні дні граємо у футбол».

Головним тренером, масажистом та лікарем родини є батько. «Він знає відповіді на всі питання, що стосуються здорового способу життя, тому вся наша сім’я завжди здорова і кожного дня готова вирушити в нову подорож за новими враженнями від матінки природи», – з гордістю та посмішкою на устах розповідає старший син Ілля.

Екскурс в історію

В Україні першими ініціаторами святкування Дня батька в 2006 році стали представники громадянської організації «Міжнародний Центр Батьківства». В підтримку цієї ініціативи було зібрано близько десяти тисяч підписів громадян до листа Президентові України, а також проведено Всеукраїнський форум.

В 2009 році Всеукраїнський громадський комітет з підтримки сім’ї і відповідального батьківства повідомив про щорічне святкування Всесвітнього Дня батька в третю неділю вересня. В 2019 році Президент України Петро Порошенко підписав наказ про перенесення дати святкування на третю неділю червня. Зокрема, в офіційному документі зазначено, що

одна із цілей свята – підвищення статусу чоловіка як батька у процесі виховання дітей

Київський р-н

Вічна пам’ять справжнім героям

Друга Світова Війна почалася 22 червня 1941 року. З тих пір ця дата є однією із найсумніших та найтрагічніших в історії багатьох країн світу, в тому числі і України.

Від німецьких загарбників нашу країну захищали справжні герої – безстрашні і самовіддані до останнього подиху. Одним із таких героїв є Степан Кузьмич Гармаш. Народився він 7 січня 1920 року, в селі Липці Харківського району, в простій українській родині. На фронт потрапив зовсім молодим хлопцем, який ще вчора не збирався воювати, а мріяв втілювати власні плани та цілі в життя.

Степан Кузьмич служив в лавах армії з 1941 по 1947 роки, дійшов до Германії. Після демобілізації в 1947 році повернувся в рідне село Липці і почав працювати військовим комендантом, одружився. Через рік у молодого подружжя народився син Олексій. Родина Гармашів отримала невеличку земельну ділянку в Київському районі міста Харкова, неподалік від Журавлівського гідропарку, де і почала будувати власне житло. Згодом після новосілля, в 1951 році, у молодій родині з’явилася ще одна дитина – донечка, яку назвали прекрасним і жіночним ім’ям Любов. Через деякий час молодий батько влаштувався слюсарем до Харківського електромеханічного заводу, де і пропрацював до самої пенсії, отримавши в 1980 році почесне звання Ветерана праці.

У вільний час Степан Кузьмич дуже любив читати книги і займатися садівництвом. Разом зі своєю дружиною Євдокією Петрівною йому вдалося перетворити невеличку присадибну ділянку в розкішний фруктовий сад. «Яких тільки дерев не було у їхньому сімейному садочку – яблука, груші, сливи, вишні, а неподалік будинку розкинулися гнучкі лози сортового винограду», – розповідає онук Юрій. – «Дідусь полюбляв схрещувати різні сорти фруктових дерев, постійно цікавився новинами у садівництві та зі спортивним азартом втілював нові ідеї в життя. Саме від нього я унаслідував любов до книг, які охоче читаю і зараз, коли в мене є вільний час».

Степан Кузьмич Гармаш є справжнім героєм. За період боротьби із німецькими окупантами він був двічі поранений у боях і двічі демобілізований. Відважний та рішучий, сміливий та наполегливий – саме таким його запам’ятали бойові побратими та найближче оточення. Степан Кузьмич отримав багато медалей та різних нагород, серед них Орден Червоної Зірки, дві медалі за взяття європейських міст Відня і Будапешта і медаль за перемогу над Німеччиною.

Більшу частину свого життя Степан Кузьмич прожив у Київському районі міста Харкова, де зараз мешкає і його онук зі своєю родиною. «Цього року у нього був би столітній ювілей», – з гордістю та відчутним сумом у голосі говорить Юрій Гармаш. – «Ми бережемо пам’ять дідуся і завжди знаходимо час для того, щоб переглянути старі сімейні фотографії у дружньому родинному колі».

Записів з 1 по 5Всього: 5