У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

 

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському  району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 066 707 53 10, e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

Супервізія проводиться психологинями, щоб допомогти наставникам і

наставницям:

обговорити ситуації взаємодії з дитиною чи молодою людиною;

розібратися з труднощами та знайти рішення;

знайти нові ідеї та способи підтримки;

діяти в довгу без вигорання.

Деталі та форма для подання заявки доступні за посиланням: https://surl.li/jspbqu

Під час соціальної роботи виявляються такі характерні проблеми в сім`ях, в яких проживають алкозалежні члени:

• бездоглядність дитини (діти не ночують вдома, часто їх доглядають сусіди, бабусі, діти не нагодовані, не мають необхідного приладдя для навчання, не відвідують шкільних закладів чи дитячих садків);
• використання дитини та державної допомоги, що отримується на дитину, для придбання алкогольних напоїв;
• бідність, постійний нестаток у чомусь;
• безробіття через низький рівень професійної кваліфікації та пасивності отримувачів послуг щодо пошуку хоч якої-небудь роботи, небажання взагалі працювати; неприйнятні житлові умови для дитини (бруд, антисанітарія);
• напружений психологічний клімат внаслідок соціальної деградації батьків (сварки, скандали, депресії, як результат - втеча дитини з дому);
• безладні статеві зносини, в які вступають члени родини, що зловживають алкоголем. Слід відмітити тенденцію щодо поширення дитячого алкоголізму, токсикоманії, що, зокрема, є наслідком не доглянутості дітей батьками та спадкоємності алкогольної, наркотичної залежності від старших родичів. У підсумку, на алкоголізм, наркоманію страждають кілька поколінь у родині. 

Кірющенко Дарина Миколаївна, фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб "Довіра" уже не один рік допомагає воїнам, які боронять незалежність України, здаючи кров для рятування їхнього життя. Донорську кров поки нічим не можна замінити. Донорська кров залишається незамінною для лікування багатьох захворювань, травмувань та під час оперативних втручань. Один донор може врятувати три життя. Відділ пишається вчинком Дарини Миколаївни, її власною свідомою позицією і важливою роллю у допомозі іншим.

Діти із задоволенням обирали малюнок, який їм припав до смаку, а потім ретельно перетворювали у неповторний витвір мистецтва. Надзвичайна цінність заходу ще і в тому, що в останні складні роки у харківських дітей стало дуже мало можливості познайомитися і поспілкуватися, сидячи поруч і займаючись спільною справою не з допомогою гаджета, а вживу. Задоволені усмішки та щирі слова подяки були найкращим свідченням того, що дітлахи з величезним задоволенням провели час і створили собі унікальну картину, яка буде нагадувати про чудове свято – День захисту дітей!

Великі очікування, покладені на дитину, можуть бути корисними, але в той же час надмірний тиск може мати шкідливі наслідки. У даній статті зазначаються п'ять явних ознак того, що ви здійснюєте занадто великий тиск на дитину.

1. Ви критикуєте частіше, ніж хвалите

Зосереджуючи свою увагу на помилкових і неправильних учинках дитини, ви не помічаєте правильних. Багато батьків ігнорують хоргошу поведінку дитини лише тому, що вважають, що дітей не треба хвалити за те, що вони поводяться належним чином, а необхідно примушувати їх ставати «кращими». Проте дуже велика кількість критики може мати наслідки, які травмуватимуть особистість дитини. Намагайтесь відзначати ті моменти, коли дитина поводиться добре, щоб кількість  похвал на її адресу (з вуст усіх членів сім'ї) перевищувала кількість критики – у кожній зі сфер її життя.

2. Ви контролюєте діяльність дитини до найдрібніших подробиць

Батьки, які надмірно тиснуть на дітей, ризикують перетворитись на тих, хто постійно намагається перестраховуватись. Якщо ви пильно стежите за щоденними заняттями своєї дитини, такими як уроки, домашні обов'язки, ігри тощо, і при цьому прагнете переконатись, що вона все робить правильно, ви, імовірно, надмірно тиснете на неї. Хоча дуже важливо брати участь у житті дитини, занадто пильна увага до її занять може мати негативні наслідки.Якщо ви хочете, щоб ваша дитина  була усіпшною, дозвольте їй робити  полмилки й зіштовхуватись із їх природними наслідками. Хоча, може, й важко спостерігати за тим, як дитина отримує погану оцінку за контрольну роботу, до якої вона абсолютно не підготувалась, або за тим, як вона втрачає можливість, бо не докладає достатньо зусиль, іноді такі наслідки можуть стати для неї кращими уроками

3. Ви переконані, що будь-яка ситуація має життєво важливі наслідки

Якщо ви кажете дитині, що більшість ситуацій вимагають підходу «пан або пропав», ви, напевно, занадто сильно тиснете на неї.Висловлювання типу «Якщо ти не заб'єш гол у цій грі, тренер не буде випускати тебе в основному складі» або «Ти повинен отримати 12 за цю контрольну, якщо хочеш потрапити на шкільну дошку пошани», дають дитині зрозуміти, що в неї є лише один шанс, щоб домогтись успіху.Так, у житті бувають ситуації, коли така точка зору реалістична, наприклад, коли у випускника школи з'являється можливість пройти співбесіду для вступу у престижний університет – і все ж ситуації, коли є лише один шанс на успіх, зустрічаються рідко.Проте, для багатьох батьків входить у звичку розглядати кожний тест, змагання чи виступ як найважливіший у житті. Намагайтесь нагадувати собі й дитині, що в житті є безліч можливостей для успіху, і окремий результат не здатний перекреслити все.

4. Ви порівнюєте дитину із друзями та ровесниками

Постійно нагадуючи своїй дитині: «Твоя сестра перемогла на олімпіаді з математики, тому що вона старанно займалась» або «Ти помітив, скільки голів забив сьогодні Максим? Я думаю, що ти можеш забивати більше, ніж він, якщо будеш частіше тренуватись», постійно порівнюючи її з іншими дітьми, ви ставите дитину в безперервну конкуренцію з оточуючими, не враховуючи її індивідуальності.Коли дітей порівнюють з іншими, тим самим піддаючи тиску, це знижує їх готовність робити щось, у чому вони не досягають успіху. Вони можуть відмовлятись грати у футбол, якщо не бігають швидше за всіх, або відхиляють пропозицію про участь у математичній команді, якщо хтось із учасників розумніше, ніж вони. Надихайте дитину ставати кращою, конкуруючи із самою собою. Кажіть про те, як важливо вчитись і практикуватись, щоби ставати краще сьогодні, ніж учора, – незалежно від того, як справляються з цим оточуючі.

5. Ви часто втрачаєте самовладання

Надмірно тиснучи на дітей, батьки часто й самі зазнають подібне відчуття. Коли діти не відповідають їхнім очікуванням, вони швидко досягають стану розчарування та пригніченості. Якщо ви виходите з рівноваги, тому що ваша дитина не така хороша, як вам хочеться, ви, імовірно, занадто сильно тиснете на неї. Можливо, ваша дитина не стане видатним автогонщиком і не буде кращим випускником свого класу. Але якщо ви на неї тиснете, щоб вона стала тим, ким зовсім не хоче бути, це лише викличе стресовий стан у всіх членів сім'ї. Знайдіть конструктивний баланс, який дозволить вам надихати дитину ставати краще, не примушуючи її відповідати вашим нереалістичним очікуванням.

 Діяльність проєкту включає в себе:

 Комплекс послуг для осіб (як місцевих, так і ВПО) із діагнозами: ДЦП, РАС, синдром Дауна, інтелектуальні та мовленнєві порушення, у тому числі денний догляд (біля 4-х годин на день) для осіб з інвалідністю, передбачені послуги психолога, логопеда, реабілітолога.

 Організацію майстерні, де соціальними працівниками проводитимуться тренінги з самообслуговування, кулінарні та творчі майстер-класи, що допоможе отримувачам послуг соціально інтеграція та розширити коло спілкування.

У рамках проєкту заплановано набір двох груп по 10-12 осіб, які протягом 2-х років зможуть відвідувати інклюзивний простір 2-3 рази на тиждень.

Зяняття проходитимуть за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова,122, приміщення оснащене пандусом, укриттям, туалетною кімнатою для осіб з інвалідністю.

Для реєстрації в проєкті необхідно мати такі документи:

- для батьків / опікунів осіб з інвалідністю: паспорт, код, довідка ВПО (якщо є);

- для бенефіціарів: паспорт, код, довідка МСЕК (якщо є), медичні довідки, виписки, довідка ВПО (якщо є).

Телефон для додаткової інформації 067 525 04 22, 095 388 33 00, 098 490 74 41

Одна із проблем, з якою зіштовхуються підлітки, – це свідоме нанесення ушкоджень самим собі. Батьків це може дуже налякати, проте із цією проблемою можна впоратися за допомогою досвідченого фахівця. Що ж повинні робити батьки, коли їм стає відомо про те, що їхня дитина завдає собі шкоди (у тій чи іншій формі, у тій чи іншій мірі)?

Ось деякі поради, які допоможуть батькам розібратися з тим, чи дійсно дитина шкодить собі, чи бажає якось "модифікувати" своє тіло.

Якщо ви виявили самоушкодження в дитини:

Не панікуйте, але поставтесь до цього серйозно. Ви повинні розуміти, що самоушкодження не означають, що ваша дитина бажає покінчити життя самогубством. Хоча цей варіант не варто відкидати, багато підлітків наносять собі пошкодження для того, щоби позбутися психологічного тиску, стресу та впоратися зі своїми життєвими проблемами. Більшість підлітків роблять це, щоб зняти напругу, а не нанести реальну шкоду. Але це не означає, що до самоушкодження треба поставитись несерйозно. Фахівець зможе допомогти вашій дитині знайти нові, конструктивні способи того, як упоратися зі стресом і подивитись на ситуацію, що склалась, під іншим, більш оптимістичним кутом.

Зверніться по допомогу. Якщо ваша дитина хоче покінчити життя самогубством або сильно поранена, негайно зверніться по медичну допомогу. Якщо дитина не має суїцидальних намірів, знайдіть психолога або психотерапевта, який уміє працювати з дітьми, що завдають собі шкоди.

Якщо ви вважаєте, що ваша дитина має суіцидальні гнаміри  не залишайте її на самоті. Дотримуйтеся призначень, які дасть вам лікар (психотерапевт). Як тільки ви будете впевнені в тому, що ваша дитина знаходиться в безпеці, ви повинні стати важливою частиною процесу її зцілення.

Ось що можуть зробити батьки в таких ситуаціях:

1. Слухайте та співпереживайте. Деякі дорослі вважають, що проблеми їхніх дітей не настільки важливі, як проблеми дорослих. Пам'ятайте про те, що проблеми вашої дитини сприймаються нею як величезні й життєво важливі. Поставте себе на її місце, щиро співчувайте їй.

2. Кажіть про її рани спокійно. Не реагуйте занадто бурхливо, інакше вашій дитині буде некомфортно з вами. Дуже важливо бути відкритими, поставитися з розумінням. Дитина повинна продуктивно спілкуватися з батьками та психологом, психотерапевтом чи іншим фахівцем, якщо ви хочете, щоб вона припинила вдаватись до самоушкодження.

3. Знайдіть час для своєї дитини. Коли ваша дитина буде отримувати необхідну допомогу, вона повинна розуміти й бачити, що ви турбуєтеся про неї. Навіть підлітки, які ховаються за масками байдужості, цінують підтримку своїх батьків.

4. Станьте неупередженим джерелом підтримки. Ваша дитина повинна знати, що з вами можна розмовляти про життєві проблеми, у тому числі і про самоушкодження, не боячись піддатись осуду й жорсткій критиці.

5. Переконайтеся, що рани загоюються правильно, при необхідності зверніться до лікаря.

Важливо, щоб ваша дитина займалася із практичним психологом або психотерапевтом, який спеціалізується на допомозі дітям, які завдають собі шкоди.

Обговоріть проблеми своєї дитини зі шкільним психологом. Фахівець допоможе їй упоратися із проблемами у школі, завжди вислухає й буде стежити за безпекою вашої дитини.

Знайдіть психолога або психотерапевта і для себе. У такий нелегкий період ви не завжди будете знати, що робити. Індивідуальні або сімейні консультації обов'язково підуть вам на користь.

В умовах військових дій наше тіло працює на максимальній потужності. Гормони стресу, задача яких мобілізувати тіло в критичній ситуації, також мають свій «термін придатності». Тому ми можемо спостерігати сильні коливання настрою від тривоги, злості, приливу оптимізму до повного спустошення і виснаження. Важливо усвідомити, що це абсолютно закономірні стани, які з часом змінюють один одного. З кожним із них можна і треба працювати.

У цей час важливо формувати залученість у своє життя. Якщо особистість втрачає інтерес до життя – це ознака того, що вона втратила інтерес до самого себе. Це знижує рівень життєвої енергії та здатність справлятися зі стресом і життєвими викликами. При відчутті що життєва енергія знижена, необхідно зробити просту вправу – написати в формі спонтанного листа п`ять причин, заради яких ви хотіли б прокинутися завтра вранці. Це має бути те, що дійсно цікаво і цінно для людини. І, прокинувшись, потрібно виконати не менше трьох пунктів, з описаних п`яти.

Бережіть себе і своїх близьких!

Його мета – підтримати ідею рівності та нульової толерантності до дискримінації за ознакою статі через особисті історії боротьби зі шкідливими упередженнями.

Як долучитися?

Заповніть Google-форму та поділіться власним досвідом подолання гендерних стереотипів – на роботі, в родині чи повсякденному житті: https://forms.gle/epjvUTzTp1xxAtYb8

За бажанням опублікуйте допис на своїй сторінці у Facebook, додавши хештеги: #БезСтереотипів #РазомБезСтереотипів #16ДнівПротиНасильства

Позначте сторінку Національна соціальна сервісна служба України.

Найцікавіші матеріали будуть опубліковані на наших ресурсах у межах серії «Життя без стереотипів».

Челендж триває до 24 листопада 2025 року (включно).