У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

 

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова

вул. Благовіщенська, 34, вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 063 748 68 96

e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

Спілкування з дошкільнятами (віком 3–6 років) вимагає особливого підходу. Часто ці діти пережили стрес, тому головне завдання фахівців - створити безпечне, передбачуване та підтримувальне середовище, чому й сприяла казкотерапія. Під час заходу дітлахи слухали та читали українські народні казки, відгадували загадки про казкових персонажів, надавали оцінку героям, хто подобається найбільше.

Метою заняття було закріпити серед дітлахів знання українських народних казок, розвивати зв`язне мовлення, образне мислення, пам`ять, увагу, творчу уяву, виховувати інтерес до читання, доброзичливість, бажання допомагати іншим та вміння працювати в команді. Наприкінці заходу діти отримали невеличкі подарунки – яскраві розмальовки.

Мовчання легітимізує та посилює насильство

Насильство майже ніколи не зупиняється самостійно — воно має тенденцію до циклічності та ескалації. Те, що починається з психологічного тиску чи словесних образ, з часом може перерости в систематичний фізичний або економічний контроль. Коли постраждала особа мовчить, кривдник сприймає це як знак того, що його дії є припустимими.

Діти завжди є постраждалими, навіть якщо вони «просто свідки»

Діти, які зростають у середовищі, де чиниться насильство, зазнають глибокої психологічної травми. Навіть якщо агресія спрямована не на них напряму, спостереження за стражданням близьких руйнує відчуття безпеки та формує хибні моделі поведінки у дорослому житті. Зламати це коло можна лише через вчасне розголошення проблеми та залучення фахівців.

Допомога поруч: ви не залишитеся наодинці

Сьогодні в Україні діє чіткий механізм міжвідомчої взаємодії для підтримки постраждалих осіб. Звернення за допомогою — це не прояв слабкості, а прояв відповідальності за власне життя та життя своїх дітей. Соціальні служби, поліція, юристи та психологи готові надати комплексну підтримку: від тимчасового притулку та правового захисту до емоційного відновлення.

Пам'ятайте: Мовчання вбиває, а розголос і вчасно простягнута рука допомоги — рятують. Якщо ви або ваші близькі потерпають від домашнього насильства, не залишайтеся наодинці з бідою.

Куди звертатися по допомогу:

• 102 — Національна поліція України

• 15-47 — Урядова гаряча лінія з протидії домашньому насильству

• 0 800 500 335 (або 116 123) — Національна гаряча лінія ДГО «Ла Страда-Україна»

• 057 725 34 48 — відділ соціальної роботи по Холодногірському району ХМЦСС «Довіра» та районні служби у справах дітей.

Вислухайте без осуду та звинувачень

Найголовніше для людини, яка зазнала насильства — відчути безпеку та прийняття.

• Не звинувачуйте: Уникайте запитань на зразок «Чому ти терпів/терпіла?», «Що ти зробив/зробила не так?». Пам'ятайте: у насильстві завжди винен лише кривдник.
• Повірте: Людям часто важко зізнатися у пережитому через сором або страх. Скажіть чітко: «Я тобі вірю. Ти не винен/не винна в тому, що сталося».

Забезпечте базову безпеку

Якщо є безпосередня загроза життю чи здоров'ю, пріоритетом є створення безпечного простору:

• Допоможіть знайти тимчасове безпечне місце для перебування (у родичів, друзів або в спеціалізованому шелтері/притулку).
• Допоможіть продумати «план безпеки»: де зберігати копії важливих документів, ключі від житла, запасні кошти та ліки на випадок термінового виїзду.

Не приймайте рішень ЗА людину

Насильство позбавляє постраждалу особу відчуття контролю над власним життям. Тому важливо відновлювати це відчуття, а не нав'язувати власну волю:

• Запитуйте: «Як я можу тобі допомогти?», «Які у тебе зараз думки щодо цього?».
• Не тисніть, якщо людина ще не готова до радикальних кроків, але залишайтеся на зв'язку та нагадуйте, що вона завжди може розраховувати на вашу підтримку.

Поділіться контактами фахівців

Професійна допомога — це гарантія юридичного, психологічного та соціального захисту. Надайте людині контакти спеціалізованих служб та допоможіть зробити перший дзвінок за потреби.

Куди звертатися по допомогу?

• 102 — Національна поліція України (негайне реагування на факт насильства).
• 15-47 — Урядова гаряча лінія з протидії домашньому насильству (цілодобово, безкоштовно).
• 116 123 або 0 800 500 335 — Національна гаряча лінія ГО «Ла Страда-Україна».

 

• (063) 748 68 96, (057)  725 34 48 — відділ соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» (консультації, соціальний супровід та перенаправлення до фахівців).

Героїчні вчинки складаються не лише з гучних перемог, а й із тихих щоденних рішень: стати на захист рідної землі, прийти на допомогу побратимам, забезпечити надійний тил або підставити плече тим, хто цього найбільше потребує. За кожним ім'ям захисника чи захисниці стоїть персональна історія вибору, любові до рідного дому та незламної віри у справедливість.

Історії мужності жителів нашої громади — це нагадування про те, що свобода та мирне життя виборюються високою ціною. Самовідданість наших воїнів на фронті та стійкість цивільних у тилу творять нову новітню історію України, де головною цінністю є людське життя та гідність.

Шанувати героїв — це не лише пам'ятати про їхні подвиги, а й піклуватися про тих, хто чекає їх удома. Родини військовослужбовців, ветерани та демобілізовані захисники потребують нашої особливої уваги, уважного ставлення та всебічної підтримки:

• Соціальний супровід та допомога: Своєчасне інформування про пільги, гарантії та заходи соціального захисту.

• Психологічна підтримка: Створення безпечного середовища для адаптації та відновлення після пережитого досвіду.

• Збереження жива пам'яті: Переповідання історій героїв молоді та виховання поваги до захисників України.

Незламність нашої громади тримається на єдності та взаємовиручці. Дякуємо кожному захиснику та захисниці за можливість жити, працювати та творити майбутнє на рідній землі.

Контакти для звернень та консультацій

Якщо ви або ваша родина потребуєте соціальної чи психологічної підтримки, ви завжди можете звернутися до нашого відділу:

• Телефон: (063) 748-68-96, (057) 725-34-48

• Адреса: м. Харків, вул. Благовіщенська, 34, каб. 8

• Установа: Відділ соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Відвідування - це форма надання соціальних послуг, що передбачає регулярні візити фахівців із соціальної роботи додому до осіб чи сімей, які перебувають у СЖО, що потребують сторонньої допомоги та підтримки. Це інструмент, спрямований на допомогу в подоланні труднощів, підтримку життєдіяльності та соціальну адаптацію. Відвідування здійснюються з метою оцінки потреб, перевірки умов проживання,  психологічної підтримки, навчання батьківським навичкам, надання консультацій тощо. Такі заходи є частиною соціальної роботи, спрямованої на запобігання вилученню дітей із сімей або забезпечення життєдіяльності вразливих верств населення.

Існує величезна кількість порад для тих, хто втратив близьку людину, але не всі вони однаково корисні. Мабуть, це тому, що кожен переживає горе по-своєму. Те, що допомагає одному, не завжди допоможе іншому. Одна є перевірені часом поради, які допомогли багатьом людям. Ці поради часто наводяться психологами і перегукуються з вічними цінностями.

Наведемо ці 12 основних порад:

• Не відмовляйтеся від допомоги рідних і друзів. Прислухайтесь до себе, щоб знати, скільки часу вам варто проводити в товаристві, а скільки наодинці.
• Харчуйтеся правильно і займайтеся фізичними вправами. Споживайте здорову їжу, пийте помірно води і не забувайте про фізичні навантаження та прогулянки.
• Висипляйтеся. Сон дуже потрібний для того, щоб відновити сили після виснаження, пов’язаного з втратою.
• Прислухайтеся до себе. Кожен переживає горе по-різному, тому визначте, що допоможе особисто вам.
• Остерігайтеся шкідливих звичок. Не зловживайте алкогольними напоями, медикаментами чи наркотиками, інакше ви створите більше проблем.
• Не віддавайте горю весь час. Переривайте періоди горювання приємними заняттями та спілкуванням з друзями.
• Дотримуйтеся режиму. Ваше життя повернеться до норми, якщо ви оберете для себе відповідний ритм життя.
• Відкладіть важливі рішення на потім. Якщо можливо, зачекайте з серйозними рішеннями рік чи більше, щоб потім не шкодувати.
• Бережіть спогади. Зберіть колекцію фотографій чи пам’ятних предметів або заведіть зошит і записуйте в ньому спогади про близьку людину.
• Зробіть перерву. Спробуйте змінити свій темп життя, хоча б на день чи пів дня.
• Допомагайте іншим. Ви відчуєте себе потрібними, підтримуючи і потішаючи інших, зокрема тих, хто теж любив близьку вам людину.
• Перегляньте свої пріоритети. Можливо, це слушний момент по-новому подивитися на те, що в житті найголовніше, і переосмислити свої пріоритети.

Безперечно, ніщо не втамує вашого болю повністю. Однак це не означає, що нічого не треба робити. Наведені вище поради уже допомагали людям пережити їхнє горе. Ми навели далеко не повний список усіх можливих порад. Але якщо ви спробуєте застосувати хоча б деякі з них, та вам стане набагато легше.

Живі спогади у родинних альбомах

Історія війни викарбувана не лише в підручниках чи офіційних зведеннях. Вона живе вдома — у дитячих малюнках, які поверталися з фронту в рюкзаках героїв, у збережених голосових повідомленнях, у теплій чашці, з якої любив пити каву батько чи син. Берегти ці спогади — це обов'язок не лише родини, а й усього суспільства. Коли ми слухаємо та переповідаємо ці історії, ми робимо пам'ять про героїв безсмертною.

Підтримка родин — наш спільний обов'язок

Сім'ї наших воїнів — це тил, який тримав і тримає країну. Вони переживають невимовний біль утрат або виснажливе очікування. Саме тому наша увага, турбота та соціальна підтримка цих родин є не просто службовим обов'язком, а моральним орієнтиром для кожного з нас. Об'єднуючи зусилля соціальних служб, державних установ та благодійників, ми створюємо простір, де жодна родина не залишається наодинці зі своїми переживаннями.

Єдність через вдячність та шану

Вшанування подвигу захисників через родинні історії — це потужний інструмент виховання молоді та зміцнення нашої ідентичності. Це нагадування про те, якою ціною виборюється право жити у вільній Україні. Кожна розказана історія — це міст між минулим, сьогоденням і майбутнім, яке виборювалося заради наших дітей.

 Шануємо. Підтримуємо.

Герої живуть доти, доки живуть спогади про них у наших серцях, діях та спільній турботі про їхні родини.

Тимчасово виконуюча обов’язки начальника Відділу соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» 13.10.2026 було проведена чергова робоча зустріч.

Робота у Відділі соціальної роботи — це місія підтримки людей у складних життєвих обставинах, що охоплює консультування, соціальний супровід, надання допомоги сім'ям, дітям, людям з інвалідністю та внутрішньо переміщеним особам. Соціальні працівники забезпечують правовий захист, психологічну допомогу, сприяючи адаптації громадян до самостійного життя.

Основним напрямком роботи є профілактична діяльність, а саме:

Запобігання потраплянню осіб у складні життєві обставини, раннє виявлення кризових ситуацій.

Робота з вразливими групами:

Підтримка внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, дітей-сиріт.

Чому це важливо:

Відділ соціальної роботи функціонує як партнер для людини, допомагаючи їй пройти шлях від кризового стану до здатності самостійно діяти.

Сучасні соціальні послуги орієнтовані на людино центричний підхід, де потреби клієнта є пріоритетом.

 

Нові ситуації

Незалежно від того, що чекає на вашу дитину – пережити перший день у новому класі чи в новій школі, нервувати через нову ситуацію – це абсолютно нормально. Розкажіть їй про те, що буде відбуватись у перший шкільний день. Коли діти знають, чого очікувати, вони менше стурбовані ситуацією. Нагадайте дитині, що кожний учень у її класі теж відчуває себе трохи схвильованим; дайте дитині час пристосуватись до ситуації. Відмітьте, що доволі швидко все ввійде у звичне русло, й атмосфера стане більш комфортною. Якщо це можливо, відкорегуйте свій графік так, щоб у вас з’явився додатковий час на дитину, особливо в перші кілька днів відразу після школи.

Ситуація провалу й невдач

Діти переживають, що їхнє навчання буде занадто важким, що вони не зможуть іти в ногу зі всіма або, коли їх викличуть на уроці виступити перед усім класом, не зможуть дати вірну відповідь. Нагадайте дитині, що кожна людина робить помилки, а потім похваліть її за старанність і зусилля.

Тривожність із приводу контрольних і тестів

Багато дітей бояться тестування та всіляких контрольних робіт. Вони хвилюються та засмучуються раніше, ніж треба, та так, що до дня тестування вже не у змозі виконати завдання. Один зі способів допомогти їм – запропонувати свою допомогу в підготовці та вивченні відповідного матеріалу. Нагадайте дитині, що вона все знає й готова до контрольної, скажіть про свою впевненість у тому, що вона обов’язково успішно впорається зі всіма завданнями.

Соціальна тривожність

Діти турбуються про своє місце в суспільстві, про те, щоби вписатись у колектив, завести друзів, хвилюються через те, що про них подумають інші, чи будуть їх дражнити й чи піддаватимуться вони проявам цькування, чи не стануть вигнанцями. Поясніть дитині, що необхідно зустрічати різноманітні соціальні ситуації обличчям до обличчя, а не уникати їх, і порозмовляйте про те, як подружитися з іншими дітьми. Відомо, що навчання дітей соціальних навичок, вирішення проблем і розв’язання конфліктів сприяють хорошому психічному здоров’ю.

Оцінки та успішність

Деякі діти турбуються, чи зможуть вони в дійсності виправдати очікування та отримувати добрі оцінки за математику та інші предмети, потрапити на дошку пошани, стати кращими у класі чи підтримувати певний середній бал. У розмові з дитиною підкресліть, що ви не очікуєте від неї досконалості та ідеальності.

Стрес від шкільних реалій

Деякі діти відчувають тривогу або впадають у стресовий стан, коли розуміють і відчувають, що їхнє шкільне середовище не організоване або що їхні очікування від навчання необґрунтовані. Психологи стверджують, що якщо батьки у відповідь на розповідь дитини про проблему, що виникла, запропонують їй спільно пошукати рішення, то дитина навчиться підходити до складних ситуацій конструктивно.

Потреба бути частиною колективу

Незалежно від того, хоче ваша дитина організувати групу підтримки спортивної команди, отримати головну роль у шкільному спектаклі чи просто бути не останнім гравцем під час великої перерви, важливо розповісти їй, що це виходить не в усіх і не завжди. Адже є й інші можливості брати участь чи бути причетним до команди. Щоб допомогти дитині оволодіти потрібними навичками у відповідності із заняттям, яке вона вибрала, практикуйтесь разом: малюйте плакати, репетируйте роль або ганяйте м’яч.

Тиск однолітків

Діти просто хочуть бути частиною колективу, хочуть відповідати тим правилам і законам, що в ньому царюють, тому іноді переживають через певні очікування з боку однокласників. Заохочуйте розповіді дитини про свої проблеми. Словесне вираження страхів (приговорювання вголос) може стати дуже корисним. Уважно слухайте, але при цьому намагайтесь перебороти гостре бажання втрутитись і самому вирішити проблему вашої дитини. Краще як треба все обміркуйте й разом знайдіть можливе рішення. Вирішуйте проблеми разом з дітьми, а не замість них! Відіграючи активну роль, діти вчаться самостійності.

Страх піддатися проявам булінгу (цькування)

Діти турбуються про те, що їх можуть ображати чи переслідувати в тому чи іншому вигляді, що дуже неприємно й навіть може психологічно травмувати їх. Поставтесь до їхніх побоювань серйозно. Поясніть, що хулігани ображають інших дітей, щоб відчути себе сильними, а також обов’язково розкажіть про те, як заспокоїтися, що не дозволить реагувати емоційно у відповідь на образу.

Ситуації вдома

Іноді справжня причина, через яку дитина не хоче йти до школи, не має нічого спільного із самою школою. Діти можуть відчувати, що дуже потрібні вдома, тому що хтось із батьків знаходиться у стані стресу або депресії, чи є ще щось, що безпосередньо стосується їхньої сім’ї. У такому випадку виходом із ситуації буде усунення сімейних проблем.Якщо страхи вашої дитини не проходять упродовж навчального року, проінформуйте про це вчителя. У більшості шкіл є шкільні психологи, соціальні працівники та методисти, які можуть професійно поспілкуватися з дітьми й допомоги їм перебороти ці страхи.