У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

 

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському  району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 066 707 53 10, e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

Сімейний зв`язок працює за принципом «зверху вниз», тобто його завжди ініціюють батьки. Незалежно від того, у повній чи неповній сім`ї зростає Ваша дитина, Ви можете випрацювати такий стиль виховання, що сприятиме розвитку сімейного зв`язку.

1. Осмисліть свій стиль виховання. Самостійно або разом із чоловіком чи дружиною поміркуйте, який стиль виховання ви хочете використовувати у ставленні до ваших дітей. Якими є ваші виховні цілі? Якими, з вашої точки зору, повинні бути зразкові батьки? Які цінності ви прагнете прищепити своїм дітям? Як ви можете допомогти їм у майбутньому стати успішними людьми?

2. Створіть план. Визначте конкретні пункти, що реалізуватимуть вашу батьківську місію. Визначте важливі для вашої родини пріоритети у вихованні дітей.

3. Розробіть систему дій, за допомогою якої ви зможете реалізувати свій план. Домовтеся з подружжям про те, як ви збираєтеся спільно виховувати дітей. Наприклад, незначні проблеми можна вирішувати відразу ж після їх виникнення, а серйозніші - обговорювати з чоловіком чи дружиною, перш ніж ухвалювати остаточне рішення.

Для оцінки ефективності цього проєкту та з метою збору інформації про реальні потреби ветеранів, Мінветеранів проводить опитування. Дані, які будуть отримані в результаті опитування, є важливими для вдосконалення системи медичної допомоги.

Основні цілі опитування:

- оцінити рівень обізнаності та задоволення ветеранів медичними послугами;

- зібрати інформацію про проблеми, з якими ветерани стикаються при отриманні медичної допомоги;

- використати отримані дані для вдосконалення всієї системи надання медичних послуг.

Посилання на опитувальник: Оцінка якості первинної медичної допомоги

Під час інформаційно-просвітницького заходу з  дорослими членами сімей обговорювалися можливості вирішення нагальних питань, які можуть виникати в процесі адаптації ветеранів війни до мирного життя після звільнення з військової служби. Зокрема, розглядалися питання отримання статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни», постановки на квартирний облік, компенсації на придбання житла, отримання безкоштовних ліків та одноразової грошової допомоги в разі отримання поранення чи загибелі ветерана війни, можливостей санаторно-курортного лікування ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни, здобуття професійної освіти або перекваліфікації.

З дітьми проводився майстер-клас соціально-психологічного спрямування «Яскраві наліпки власноруч». У дітей під час заходу була можливість проявити свої творчі здібності, а також висловити свої побажання захисникам і захисницям на прапорі України, який буде згодом відправлений на поле бою. Після творчих активностей діти отримали у подарунок шеврони від діючих військових та набори канцтоварів від соціального партнера - Общинний єврейський культурний центр «Бейт Дан». 

Проведення заходів для членів сімей ветеранів війни допомагає учасникам гармонізувати внутрішньо-сімейні відносини, зняти психологічну напругу, підтримати ментальне здоров'я та отримати корисну інформацію для вирішення нагальних питань.

1. Подбайте про себе та свій емоційний стан (спокійні батьки = спокійна дитина).

2. Озвучуйте плани дій для збереження життя та здоров‘я в умовах війни. Наприклад, коли тривога, то ми йдемо в укриття, бо там безпечно і так далі. При цьому використовуйте слова "безпека" та "безпечно", так у дитини в голові будуються нові асоціації з цими словами.

3. Говоріть з дитиною про її емоції та переживання. Дайте зрозуміти, що її емоції - це нормальна реакція на ці обставини. Наприклад, боятися - це нормально, страх - відповідає за наш інстинкт самозбереження і так далі

4. Зробіть з дитиною вправу на візуалізацію "Безпечне місце", інструкцію можна знайти в інтернеті. Можна намалювати безпечне місце, а потім уявити себе там.

5. Спостерігайте за дитиною та змінами в її емоційному стані, або поведінці. Особливо, якщо дитина стала свідком вибуху, або іншої травмуючої події. Якщо дитина змінилась, стала більш активною та неслухняною, або навпаки - незвично тихою, стала хвилюватися за здоров‘я своє або батьків, погано спить, бачить часті кошмари, відмовляється від їжі, або навпаки - переїдає, то в такій ситуації краще звернутися за допомогою до кваліфікованого психолога.

6. Пам‘ятайте, що у дитини повинно бути дитинство не зважаючи на війну, тож намагайтесь проводити час з позитивом. Ходіть у парки, гойдайтесь, шуткуйте та смійтеся разом, ходіть до кінотеатрів та долучайте дитину до веселих активностей.

Взаємодія з тваринами – анімалотерапія (з англ. Animal – тварина) зменшує відчуття самотності та стресу у людей будь-якого віку. Спілкування з тваринами приносить не лише тепло і підтримку, а й мотивує до активного і рухливого життя.

Сьогодні анімалотерапія виділена як самостійна наука і є одним із видів прогресивної терапії, яка лікує за допомогою тварин або їх образів. Науково доведено, що сім’ї, в яких живуть собачки, котики, хом’ячки, пташки або рибки, менше звертаються за медичною допомогою. При цьому психологічна обстановка в будинку і нервовий стан членів родини набагато краще, ніж там, де немає тварин.

Види анімалотерапії

Методи впливу анімалотерапії поділяються на два види:

1. Ненаправлена терапія – передбачає спілкування з тваринами будинку, не усвідомлюючи лікувальних властивостей цього впливу.

2. Спрямована терапія – методично розроблені лікувальні програми, з використанням спеціально навчених тварин.

Спрямована терапія поділяється в залежності від того, з якими тваринами проводяться заняття:

- іпотерапія;

- дельфінотерапія;

- фелінотерапія;

- каністерапія;

- апітерапія;

- гірудотерапія;

- використання інших тварин.

Як лікувальний вплив на психіку використовуються образи тварин, їх фотографії, малюнки, об’ємні зображення. Прекрасні результати дають прослуховування звуків, що видаються тваринами.

Іпотерапія

Іпотерапія (лікування за допомогою коня) має декілька незамінних переваг – потужний психологічний вплив, масажні якості, стабілізація опорно-рухової системи. Заняття з кіньми допомагають відновленню дітей з усіма формами ДЦП, при складних психічних відхиленнях, нервових захворюваннях. Величезний позитивний емоційний фон, створюваний конем під час спілкування, стимулює організм до вироблення гормонів, самостійного подолання захворювань.

Дельфінотерапія

Вивчення життя дельфінів привело вчених до висновку, що ці тварини володіють інтелектом, схожим на людський. Спілкування з ними є найсильнішим стабілізатором психоемоційного стану. Результати, які дає дельфінотерапія в лікуванні важких генетичних захворювань, перевершують навіть іпотерапію. Вже після декількох сеансів повертається ясність мислення, твереза оцінка ситуації, знижується агресія, з’являється прагнення до життя.

Каністерапія

Заняття з собаками дають не тільки емоційне задоволення в спілкуванні, а й сприяють профілактиці серцево-судинної системи. Собака підвищує емоційну обстановку в будинку, знижує конфліктність. Спина собаки містить лізоцим-фермент, що має антибактеріальні властивості.

Постійне спілкування з собакою сприяє виробленню ендорфіну – гормону, що стимулює імунну систему і допомагає організму боротися з різними хворобами. Для анімалотерапії готують спеціальних собак. Порода тварини при цьому не має жодного значення, головне – їх характер і здібності.

Фелінотерапія

Лікування за допомогою котиків займає особливу позицію в анімалотерапії. Котики володіють чудовою енергочутливістю і найсильнішим біополем. Вони відчувають стан здоров’я людини, розпізнають місця джерела болю і лягають на це місце, притягуючи до себе біль, віддаючи при цьому свою енергію для лікування.

Апітерапія

Лікування бджолиною отрутою робить справжні чудеса, адже вона є найпотужнішим каталізатором фізіологічних процесів. Одна крапля цієї отрути містить білкові речовини, 18 з 20 обов’язкових амінокислот, неорганічні кислоти, майже всю таблицю Менделєєва і безліч вітамінів.

Гірудотерапія

Лікування медичними п’явками є ефективним засобом лікування цілої низки важких і небезпечних хвороб:

- варикозного розширення вен;

- тромбофлебіту;

- гіпертонії;

- стенокардії;

- інфаркту міокарда;

- атеросклерозу;

- хвороб шкіри;

- захворювань легенів;

- глаукоми;

- мігрені;

- гаймориту;

- невритів;

- бронхіальної астми;

- гінекологічних захворювань.

Останнім часом за допомогою п’явок також лікують целюліт, худнуть і навіть омолоджуються. Секрет лікувальної дії п’явок у здатності їх слини проникати глибоко в тканини організму і впливати на хворобу на клітинному рівні.

Використання інших тварин

Домашні декоративні рибки не здатні спілкуватися зі своїми господарями, їх неможливо потискати або погладити. При цьому споглядання плавних рухів жителів акваріума сприяє зняттю стресів і депресій. Сам акваріум зволожує повітря і мешканцям будинку чи квартири стає легше дихати.

Кролики, морські свинки і хом’ячки сприяють розвитку комунікабельності. Птахи допомагають від мігрені, сприяють розслабленню і підвищенню настрою. Канарок і папуг рекомендується заводити людям, які змушені довго лежати в ліжку або мають депресію, адже пернаті можуть лікувати сильні головні болі.

Науковий факт! Люди, у яких є домашні улюбленці, живуть довше і хворіють менше. При цьому їх нервова система знаходиться в кращому стані, ніж у тих людей, у кого немає вихованців.

Тайм-менеджмент або вміння керувати особистим часом допомагає вчасно завершувати поставлені завдання, а також зменшує рівень стресу під час їх виконань. Багато сучасних дітей мають по декілька справ на день – навчання у школі, відвідування гуртків, підготовка домашніх завдань, позакласні заняття – всі ці справи вимагають ефективного планування особистого часу.

Тайм-менеджмент – це навичка, яка робить людей більш дисциплінованими і відповідальними. 

До переваг тайм-менеджменту для дітей належать:

- ефективний розподіл часу на виконання кожного завдання;

- правильна розстановка пріоритетів;

- покращення аналітичних навичок;

- можливість виконувати декілька завдань за короткий проміжок часу;

- зниження загального рівня стресу.

Навчитися ефективному плануванню особистого часу можна лише під час постійної практики.

Для успішного процесу батькам варто провести з дитиною наступну роботу:

1. Поговорити про зміну пір року, щоб наочно показати хід часу.

2. Навчити оцінювати час, аналізуючи кількість затраченого часу на те чи інше завдання.

3. Допомогти скласти розклад, виділяючи час на навчання, ігри, прогулянки та ін.

4. Привчити до розпорядку, який допоможе дитині проявляти терпіння і досягати поставлених цілей.

5. Пояснити дитині, як підготуватися до різних занять, заздалегідь організовувати місце для різних занять.

6. Використовувати таймер для закінчення справ у запланований час.

7. Пояснити дитині наслідки за порушення графіка, навчити брати відповідальність на себе за власні дії.

8. Встановлювати довгострокові цілі, розбивати великі задачі на кілька менших із визначенням термінів їх виконання.

9. Допомогти дитині правильно розставляти пріоритети, планувати справи і складати їх список.

10. Встановити правила використання гаджетів, обмеживши час і місця користування ними.

Насправді, дієвих порад для напрацювання навичок тайм-менеджменту досить багато. Комусь підходять одні, комусь інші, але у будь-якому випадку вони дійсно працюють, допомагаючи нам ефективно використовувати головний ресурс – час.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Буде кілька етапів: турбота про дорослого, розмова з дитиною, підготовка до зустрічі, зустріч, що може потребувати уважності

1. Стан дорослого, який говоритиме з дитиною. Дитина завжди спирається на наш стан. І ми маємо взяти час на те, щоб самим усвідомити та намагатись приймати те, що відбулось.

Можливо, спершу варто звернутись за підтримкою психолога.

Бути наляканими, завмерти, плакати, злитися, відчувати лють, почуватися невпевненими, хотіти зі всіма поділитись як і не хотіти нікого бачити, взяти собі час на усвідомлення – природно.

Підтримка пораненого/пораненої та підтримка дитини – скоріш за все буде на вас. І турбота про те, щоб у вас вистачило сил – важлива.

Можливі питання:

Якщо дорослий поїде одразу в лікарню – хто може допомогти побути з дитиною?

До кого ви можете звернутись за підтримкою?

Якщо немає сил на розмову з дитиною – можливо, це зробить хтось з близьких, кому дитина довіряє

2. Розмова з дитиною – у нас діють загальні правила розмов на складні теми:

* Близький дорослий - з дитиною має говорити той, кому дитина довіряє. Але тоді, коли сам дорослий зможе витримати емоції дитини та матиме сили відповідати на запитання.

* Безпечне місце – обираємо місце, де б самому дорослому та дитині було більш зручно та затишно. Краще сидітистояти так, щоб спиною можна було спертися на спинку крісла чи стіну. І мати можливість обійняти дитину

* Більше часу – починаємо розмову лише тоді, коли знаємо, що можемо не поспішати.

* Бути в контакті – дитині особливо важлива присутність та контакт – контакт очей, доторку, можливість обійнятись. (хоч не всі діти в кризових ситуаціях дають до себе доторкнутись). Важливо відкласти телефон і не відволікатись від дитини.

* Ми можемо дотримуватись умовного алгоритму:

 - чесне повідомлення;

- пояснення та підтримка емоцій та реакцій;

- плани на майбутнє, дії.

* Можливі слова:

Я хочу з тобою поговорити про важливе. Тато/мама (рідна людина) потрапила у складну ситуацію і отримав поранення. Йому/їй дуже допомагають лікарі. Йому/їй вже краще, але є те, що змінилося.

(Краще не говорити НАШ тато/ НАША мама – так ми стаємо в одну позицію з дитиною.

Наче ми брати і сестри. Ми маємо бути в ролі дорослого)

Після поранення тіло може змінитися. Наприклад, можуть бути шрами або він/вона може втратити частину тіла, або обличчя матиме інший вигляд.

Це може виглядати незвично для всіх, і нам спочатку навіть на це може боляче дивитись. А може ми одразу звикнемо. Мамі/Тату потрібно лікування і наша підтримка. І ми точно всі впораємось. І всі зовнішні зміни не змінюють, який він/вона всередині. Хоч йому/їй потрібен буде час, щоб повністю повернутись до нас

У тата/мами було поранення. Йому/їй допомагали лікарі. Тепер у нього/неї одне око закрите (або його немає), кінчик носика маленький, на обличчі є рани, але вони точно загояться. Тато/мама всередині залишивсялась таким самим/самою і дуже скучивла за тобою

Кожен шрам – це йогоїї історія хоробрості.

Для маленької дитини: Татове/Мамине обличчя стало іншим, бо він був поранений і лікарі його лікували. Ми будемо разом звикати до нових татових/маминих очей (носика, рук та ніг).

Він/вона буде вчитись ходити, писати, їсти – і ми йому/їй допоможемо.

3. Нормалізація емоцій: емоції дитини не треба виправляти чи змінювати – нам достатньо бути поруч.

Спочатку тобі може бути незвично дивитись на нього/на неї. Це нормально здивуватись чи навіть злякатись. Ми будемо разом дивитись і звикати. Я поруч.

Коли ми його/її побачимо, можеш спочатку здивуватись — це нормально. Ми будемо допомагати один одному звикати. Ти зможеш мені ставити будь-які питання.

Ти можеш відчувати різні емоції — здивування, страх, сум або навіть злість, а можеш нічого не відчувати взагалі. Це нормально.

Те, що сталося в нашій родині – дійсно складно. Але ми разом. І точно зможемо допомогти один одному.

Можливий акцент на тому, що є те, що буде незмінним він/вона (тато/брат/інша рідна людина) залишається таким же рідним, з усіма своїми жартами, любов’ю до тебе. Тіло змінилося, але любов та те, що ми рідні не зміниться.

* Якщо є те, що ви точно знаєте – скільки часу людина буде на лікуванні, що саме змінилося, до чого варто готуватися (крісло колісне, протезування, пов’язка на обличчі, складності із зором чи слухом) про це варто згодом розповісти.

* В подальших розмовах можна торкнутись теми:

Що Мама/тато зможе. Чого деякий час чи, на жаль, взагалі не зможе робити.

Зі старшими дітьми можна поміркувати - Що робить тебе тобою. Що найважливішого в нас є, що навіть про зовнішніх змінах не зникає.

* З маленькою дитиною можна полікувати іграшку - Пограти в «шрами на ляльці чи м’якій іграшці»: намалювати чи приклеїти пластирі.

Намалювати разом близьку людину: який він зараз є, з усіма змінами, і намалювати поруч з нею чи всіх в одному великому серці.

4. Що може зробити близька людина, що була поранена.

Записати короткі аудіоповідомлення спеціально для дитини: привітання, улюблену колискову або казку, знайомі родинні слова та прізвиська

зробити фото але вже з загоєними шрамами (обов’язково з позитивним підписом чи емоцією). Наприклад, коли усміхається або тримає улюблену іграшку дитини.

Ми можемо проговорити маленькій дитині: «Татомама на фото, бачиш? Це татомама після лікування. Ми йогоїї любимо, а вінвона любить нас».

Після такого фото чи відео контакту дозволити дитині виражати емоції Слухати і підтверджувати почуття: «Так, обличчя і тіло змінилось, ми звикаємо разом».

5. Перед зустріччю:

Показати фото та відео, аудіо.

«Подивись, це тато/мама. Він/вона інший/інша зовні, але він/вона так само усміхається тобі.

Ти його/її впізнаєш за голосом і обіймами.

6. Зустріч. Перший контакт з дитиною

Ми можемо нагадати: Спочатку ти можеш здивуватись чи не впізнати маму/тата або злякатись, або взагалі нічого не відчути — це нормально. Я буду поруч, ми разом з тобою.

Наша підтримка дуже важлива і ми всі звикнемо. Тато/мама на тебе чекає.

На першій зустрічі дати дитині можливість бути з близьким дорослим на руках чи поруч, не змушувати одразу підходити до рідного, що був поранений.

Не змушувати одразу дивитись, обіймати або торкатись, дати час.

Спокійно повторити: Це тато/мама, він/вона тебе дуже чекала, він/вона змінився/змінилася, але дуже сумував за тобою». Так, тато/мама виглядає інакше, він/вона тебе любить і дуже чекав/чекала.

* Дорослий, який був поранений може сказати щось знайоме для дитини — улюблену фразу, жарт.

Може сказати: якщо хочеш, можеш роздивитись. Питай, що тебе цікавить. Дитина може проявляти цікавість і ставити питання: а тобі було боляче, а ти не помреш, а ти тепер робот чи супермен/супервумен, а ти вмієш бачити в темряві, а що саме сталося.

7. Після першої зустрічі:

Дитина можливо потребуватиме такого ж алгоритму:

- пояснення того, що сталося;

- пояснення її емоцій;

- пояснення того, що на всіх очікує.

8. Те, що може бути неочевидним в реакціях дитини і з чим їй може бути потрібна допомога.

Дитина може пишатись рідним, а може й соромитись, бажати помститись ворогам, ревнувати, боятись, почуватись винною, може не проявляти своїх почуттів. Їй може бути потрібен час, уважність до потреб, та залученість. Іноді родини із турботи намагаються захистити дитину, не навантажувати її. І вона почувається викресленою, відокремленою. Краще долучати її до спільних дій та спільної турботи (в міру її розуміння та сил).

За матеріалами психологині Світлани Ройз

Діти займалися пісочною анімацією, виготовляли картинки, які їм подобалися. Це дозволяє стабілізувати психологічний стан дітей, допомогти відволіктися від буденності та налаштуватися на навчанні у школі. Дітям до вподоби такі заняття і вони будуть продовжені у майбутньому.  

Якщо на дитину (дитину з інвалідністю) виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей з інвалідністю відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між 2,5 розміру прожиткового мінімуму (для дитини з інвалідністю, над якою встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму) для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги. При цьому розмір призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги враховується як середньомісячний розмір зазначених виплат, отриманих на дитину за попередні 12 календарних місяців.

У разі передачі дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, під опіку чи піклування або влаштування в дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім’ю до розрахунку розміру допомоги на таку дитину не включається розмір призначеної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо дітям (на дітей), над якими встановлено опіку чи піклування, за попередні 12 календарних місяців не нараховувалися аліменти, пенсія, державна допомога, стипендія, така допомога призначається в розмірі 2,5 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування, - 3,5 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допомога не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні.

Розмір допомоги становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

Підстави для припинення виплати допомоги:

- звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника;

- працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку;

- усиновлення дитини, передача дитини батькам;

- досягнення дитиною 18-річного віку;

- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, якщо вона записана матір'ю або батьком дитини;

- влаштування дитини на повне державне утримання.

Виплата допомоги припиняється за рішенням органу соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли відповідні обставини.