У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

 

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова

вул. Благовіщенська, 34, вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 063 748 68 96

e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

Сьогодні вже ефективно працює інтернет-портал «Дія.Безбар'єрність», за посиланням: https://bf.diia.gov.ua/ , де можна отримати інструкції, які допоможуть розібратися в державних послугах у важливі моменти життя.

 Насамперед це стосується ВПО, людей з інвалідністю, батьків, літніх людей та шукачів роботи.
Серед найпопулярніших та затребуваних послуг є:
Отримання, обмін або відновлення паспортного документа
Довідка про трудовий та страховий стаж
Довідка про доходи
Заява на субсидію
Перерахунок пенсії
Соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю та ще багато важливих державних послуг.

Дія.Безбар'єрність пропонує багато корисної інформації для вразливих груп населення і для усіх громадян щодо державних публічних послуг, відповіді на які важко знайти на інших порталах

Розділити розвиток дитини на різні сфери можна вельми умовно.

Жодна сфера не може розвиватися ізольовано. Образно кажучи, розвиток дитини можна порівняти з рухом триколісного велосипеда: усі його колеса мають обертатися для того, щоб рух відбувався. Так і сфери розвитку дитини (умовно зазвичай виокремлюють три сфери: руховий розвиток, когнітивний розвиток і соціально-емоційна сфера) не можуть розвиватися одна без одної.

А створення умов для різнобічного розвитку малюка (адекватний простір для розвитку, стабільне доброзичливе оточення, посильні й вчасні активності)-це завдання для дбайливих дорослих.

За словами учасників, тренінг став надзвичайно корисним та інформативним.

Фахівці відділу соціальної роботи по Немишлянському м. Харкова щиро вдячні організаторам та тренерам.

 

Результати досліджень показують, що одним з найважливіших факторів, що впливають на  успішність  дитини в школі, є залученість батьків у її освіту, зокрема формування здорових стосунків між батьками та вчителями. Як бути впевненим у тому, що дитина отримує якісну освіту, на яку вона заслуговує? Беріть участь у її шкільному житті та представляйте її інтереси!

Батьки знають свою дитину краще за всіх. Вони знають про її сильні та слабкі сторони, про її можливості й потенціал. Батьки – це перші вчителі своїх дітей і найкраща група підтримки.

Подбайте про свою дитину

• Готуйте дитину до школи щодня. Переконайтеся, що дитина добре виспалась і поснідала перед тим, як вирушити до школи. Дитина не повинна спізнюватись.

• Володійте інформацією про всі її події. Щодня  питайте в дитини  про кращі й гірші моменти, що сталися за час її перебування у школі.

• Допоможіть дитині навчитися захищати себе. Підкажіть їй, як сказати вчителю, що вона не зрозуміла завдання, не встигла його записати або не розуміє, за що отримала таку оцінку.

Спілкуйтеся із представниками школи

• Долучайтесь до шкільної діяльності. Запишіться в батьківський комітет або в яку-небудь іншу групу батьків, приходьте на день відкритих дверей і будь-які інші заходи, що влаштовуються школою.

• Правильно ведіть документацію. Через вашу дитину вам будуть передавати важливі документи, наприклад, дозволи на екскурсії. Замість того щоб викинути всі ці листи, краще прочитайте їх та охайно складіть в окрему папку.

• Познайомтеся з учителями, працівниками та адміністрацією школи вашої дитини. Складіть список людей, з якими вона буде щодня контактувати. Не соромтесь, познайомтеся з усіма на початку навчального року й не бійтеся ставити їм різні запитання.

Спілкуйтеся з учителем вашої дитини

Знайомство з учителем (або класним керівником) вашої дитини не тільки піде вам на користь, а й покращить шанси на її успішність.

Вибудовування стосунків між батьками та вчителями може бути складним і непростим процесом. Ось кілька порад, які допоможуть вам справитися з цим:

• Налагодьте зв'язок з учителем вашої дитини в перший навчальний тиждень. Це дасть вам шанс познайомитись не в конфліктній ситуації.

• Усе спілкування між батьками та вчителями повинно зосереджуватись на тому, що буде краще для вашої дитини. Від цього залежить її успішність у школі.

• Батьки знають свою дитину краще, ніж учитель. Якщо ви розповісте про її характер, сильні сторони, інтереси, потреби та проблеми, тоді вчителю буде простіше знайти підхід до вашої дитини.

• Взаємна відкритість є важливим аспектом спілкування між батьками та вчителями. Батьки повинні бути готовими розповідати про проблеми в родині, які можуть вплинути на спілкування дитини з її однокласниками та на сам процес навчання.

• Визначтеся зі способами спілкування. Чи то за допомогою телефону, електронних листів, чи при особистих зустрічах, завжди виходьте на контакт з учителем для вирішення проблем.

• Також ви можете відправити лист з подякою вчителю дитини. Як правило, батьки виходять на зв'язок з учителем лише тоді, коли є скарги або якась конфліктна ситуація. Дякуйте вчителям, надихайте їх, проявляючи свою підтримку.

• Створіть міцні стосунки з учителем, просто допомагаючи із проблемами класу, – це чудовий спосіб підтримати педагога.

Ось кілька підказок для ефективного спілкування під час бесіди з учителем:

• Визначте мету й тему вашої зустрічі з учителем, обговоріть з ним усі питання. Попередньо обговоривши всі питання, моменти, що цікавлять вас, ви не просто будете почувати себе більш підготовленими, це допоможе вчителю зрозуміти причину вашого бажання зустрітися з ним.

• Заплануйте проведення зустрічі на час, зручний для вчителя. Це дасть йому можливість спланувати й підготувати всю необхідну інформацію.

• Складіть план. Запишіть усі ваші запитання й певні аспекти. Запитання варто ставити чітко, ясно, тоді вчитель зможе дати вам чітку відповідь.

• Будьте позитивно налаштовані під час розмови з учителем. Слідкуйте за своєю мовою, тоном, виразом обличчя й жестикуляцією – усе це відображає ваше ставлення до того, що відбувається. Ваше завдання – співпрацювати з учителем вашої дитини, щоб разом ви могли вирішити будь-які проблеми, що з'являються у вашого сина чи доньки.

• Підсумовуйте кожний обговорений пункт. Так ви зможете уникнути будь-яких непорозумінь і досягнете згоди.

• Переконайтеся, що ви правильно зрозуміли вчителя. Дуже часто вчителі використовують педагогічні терміни, яких батьки можуть не знати. Не бійтеся й попросіть пояснень. По закінченні бесіди переконайтеся, що вам зрозуміла вся отримана інформація.

• Не затягуйте розмову. Вона не повинна тривати більше сорока хвилин. Якщо цього часу недостатньо, домовтеся ще про одну зустріч. Це дасть вам можливість обміркувати всю отриману інформацію.

Ось деякі запитання, які ви можете поставити вчителю під час бесіди

Ставити запитання – кращий спосіб орієнтуватись у тому, що відбувається з дитиною у школі. Ніколи не бійтеся ставити запитання або просити про якусь додаткову інформацію – ви маєте повне право знати всі навчально-поведінкові аспекти вашої дитини.

Якщо ваша дитина ходить у підготовчий або перший клас, тоді ці запитання можуть бути цілком доречними:

• Чи знаходить моя дитина спільну мову з іншими дітьми?

• Чи бере моя дитина участь у групових заняттях?

• Як я можу допомогти дитині навчитися читати?

• Чи можете Ви розповісти мені про програму навчання читати?

Якщо ваша дитина ходить у другий або третій клас, також можна поставити такі запитання:

• Чи є в моєї дитини проблеми з якимись конкретними завданнями? Якщо так, то які, і як ми можемо їй допомогти?

• Чи відчуває моя дитина якісь труднощі, які можуть їй перешкодити в подальшому навчанні?

Якщо ваша дитина ходить у четвертий клас або старше, ось приклади деяких важливих запитань для вчителя:

• Як моя дитина справляється з основними завданнями?

• Чи знаходить моя дитина спільну мову зі своїми однокласниками?

• З чим моя дитина справляється легко? Що викликає труднощі?

• Чи потребує моя дитина додаткових занять з якогось предмета?

• Чи завжди моя дитина виконує домашні завдання?

• Чи проходила моя дитина за останній рік контроль оволодіння знаннями, чи були перевірки рівня успішності, чи були які-небудь професійно-орієнтовані тести?

• Чи помітили ви якісь зміни в навчанні? За останній рік знання дитини покращились чи погіршились?

Якщо є якісь проблеми

Якщо дитину ображають однокласники  або знизилась її успішність, дуже важливо її підтримати.

• Порозмовляйте зі своєю дитиною. Попросіть пояснити проблему з її точки зору й обов'язково підтримуйте її протягом усього часу, доки буде вирішуватися це питання.

• Домовтеся про зустріч з учителем та обговоріть з ним усі проблемні моменти. За необхідності ви можете привести із собою когось для підтримки.

• Налаштуйтесь на оптимістичний лад. Завжди пам'ятайте, що у вас й у вчителя є головне завдання – допомогти дитині.

• Пам'ятайте, що ви справжній знавець своєї дитини, ви знаєте її краще, ніж усі інші.

• Ставте запитання. Не бійтеся ставити запитання та просити про додаткову інформацію. Ви маєте повне право знати всі аспекти, що стосуються освіти вашої дитини.

Завдання всього суспільства полягає в тому, щоб виростити здорову, турботливу й відповідальну дитину. У школі таке суспільство представлено батьками, учителями та усіма працівниками школи, які розуміють, що їхнє головне завдання – працювати разом, підтримувати й направляти розвиток вашого сина чи доньки. Підтримуйте свою дитину. Налагоджені стосунки між батьками та вчителями є запорукою її успіху у школі.

Так, бути батьками – непросте завдання, але немає нічого складного в тому, щоби попросити допомоги. Не бійтеся звертатись по допомогу!

Постійно турбуйтеся про безпеку дитини вдома, систематично виховуйте в дитини обережність. Поясніть, що особливо обережним слід бути з вогнем і під час використання електричних приладів. Не допускайте дитину до газової або електричної плити під час приготування їжі аби уберегти її від термічних опіків. Позбавтеся несправних електроприладів та ізолюйте проводи і розетки. Поясніть дитині, що вставляти в розетки шпильки, цвяхи, ножиці тощо небезпечно для життя. Застерігайте дитину від пустощів на балконах і драбинах, аби уникнути забиття та падіння з висоти. Не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина. Зберігайте в недоступних для дитини місцях шкідливі речовини, щоб запобігти її отруєнням, опікам стравоходу та органів дихання. Не залишайте в доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритви та інші гострі предмети, щоб дитина не завдала собі шкоди. Облаштуйте власне помешкання та ігрову зону так, аби максимально уберегти дитину від падіння та забиття.

Надійні паролі: створюйте унікальні та складні паролі для кожного акаунту й ніколи не використовуйте однаковий комбінації двічі.

Двофакторна автентифікація (2FA): увімкніть додаткове підтвердження входу через SMS, додаток-автентифікатор або ключ безпеки для всіх важливих сервісів.

Захист від фішингу: перевіряйте електронні адреси відправників, не переходьте за сумнівними посиланнями та не вводьте дані банківських карток на неперевірених сайтах

Оновлення програм: регулярно оновлюйте операційну систему, браузери та мобільні застосунки, оскільки нові версії закривають вразливості безпеки.

Фільтрація інформації: критично ставтеся до гучних заголовків, перевіряйте новини в офіційних джерелах і не поширюйте неперевірені повідомлення.

Контроль часу та емоцій: дозуйте споживання новин і контенту в соціальних мережах, щоб уникнути інформаційного перевантаження та втоми.

Не підходь: зупинись на місці. Не роби жодного кроку вперед, якщо побачив щось підозріле.

Не чіпай: навіть не намагайся торкатися знахідки палицею, кидати в неї каміння чи пересувати. Це стосується іграшок, телефонів, коробок чи блискучих уламків, які виглядають незвичайно або залишені без нагляду.

Дзвони 101 або 102: Облиш небезпечне місце тим самим шляхом, яким прийшов (слід у слід), та терміново розкажи про це дорослим або зателефонуй рятувальникам (101) чи поліції (102).

Де може ховатися небезпека?

У лісах, парках, на полях та узбіччях доріг.

На дитячих та спортивних майданчиках.

У покинутих будівлях та біля водойм.

У вигляді кинутих речей, сумок чи валіз у людних місцях

 

Восени дитина може вийти з дому прохолодного ранку, активно бігати на прогулянці, а вдень опинитися вже в значно тепліших умовах. Якщо дитячий одяг від початку занадто теплий, під час руху дитина може спітніти, а коли зупиниться — відчути холод. Тому практичніше регулювати комфорт шарами.

Як працює правило трьох шарів для дитячого одягу

Кожен шар має свою функцію:

1. Базовий шар контактує зі шкірою та має допомагати відводити вологу. Для активної прогулянки особливо важливо, щоб мокра від поту тканина не залишалася надовго біля тіла.

2. Середній шар допомагає зберігати тепло. Це може бути фліс, кофта, светр чи інший утеплювальний одяг, який легко зняти.

3. Зовнішній шар захищає від вітру й опадів. Його підбирають відповідно до погоди, а не лише до календарного сезону.

Необов'язково використовувати всі три шари постійно. У теплий сухий день середній може взагалі не знадобитися, а в прохолодний вітряний ранок — стати основним способом додати тепла.

Як одягнути дитину в різних осінніх ситуаціях

Замість одного комплекту «на осінь» зручніше орієнтуватися на сценарій дня:

1. Прохолодний ранок, теплий день. Базовий верх + кофта або фліс + легка куртка. Коли потеплішає, середній шар можна прибрати в рюкзак.

2. Дорога до школи чи садка. Якщо більшу частину часу дитина спокійно йде або їде, комплект може бути трохи теплішим, ніж для активної гри. Важливо, щоб у приміщенні зайві шари можна було швидко зняти.

3. Активна прогулянка. Для бігу, велосипеда чи майданчика краще уникати надмірного утеплення. Після завершення активності можна повернути знятий теплий шар.

4. Вітер і дощ. У такому разі особливого значення набуває зовнішній захисний шар, а також взуття, яке відповідає мокрій погоді.

Перевіряти комплект корисно не тільки перед виходом. Якщо дитина спітніла після активної гри, це сигнал переглянути кількість або властивості шарів.

Коли дитині потрібна термобілизна

Термобілизна для дітей — це один із варіантів базового шару, а не універсальний спосіб сильніше утеплити дитину. Вона особливо доречна, коли потрібно відводити вологу під час тривалого перебування надворі та активного руху. Посадка має бути комфортною: базовий шар не повинен заважати рухам, збиратися великими складками чи надмірно стискати тіло. При цьому окрема термобілизна для хлопчиків або дівчаток не має оцінюватися лише за назвою категорії — важливі характеристики конкретної моделі та те, як дитина її використовуватиме.

Яке дитяче взуття вибрати на осінь

Взуття також потрібно підбирати під умови дня. Для сухої теплої погоди можуть підійти дитячі кросівки, а для дощу й калюж потрібен варіант, розрахований на вологі умови.

• стопі не тісно, але вона добре зафіксована;

• пальці мають достатньо місця для природного руху;

• підошва відповідає запланованій активності;

• взуття не створює зайвого перегрівання;

• шкарпетки підходять за товщиною і не роблять пару затісною;

• для вологої погоди матеріали та конструкція відповідають таким умовам.

Занадто великий запас розміру так само небажаний, як і тісна пара: стопа може гірше фіксуватися, а дитині буде незручно під час активного руху.

Як коригувати одяг упродовж осіннього дня

Перед виходом варто оцінити не одну цифру температури, а погоду + вітер і опади + тривалість перебування надворі + активність дитини. Далі комплект можна змінювати в процесі.Якщо дитина починає активно бігати, один знімний шар можна прибрати. Коли активність закінчується або ввечері холодає — повернути його. Саме тому фліс, кофта чи легка куртка, які легко зняти, восени часто практичніші за один надто теплий предмет одягу на весь день.

І здається, ніби саме вони є тими людьми, хто найкраще вміє грати з дітьми, а у грі їх завжди супроводжує щире задоволення. Проте буває зовсім не так. Незважаючи на те що батьки дуже люблять своїх дітей, іноді участь у веселощах їх утомлює і навіть сприймається як неприємна, тяжка повинність.

Такі батьки часто залишаються один на один зі своєю проблемою, тому що, на їхню думку, визнання своїх похмурих думок може спричинити соціальне несхвалення. А деякі навіть заявляють прямо: «Я не люблю грати з дитиною», «Мені не хочеться, я змушую себе робити це». Є й такі батьки, які не знають, як це зробити або їм просто не вистачає цікавих ідей для спонтанної гри. У багатьох мам і тат веселощі асоціюються тільки з пустощами, до того ж вони переконані, що дитина може грати сама, тому що вміння веселитись і гратися для неї є чимось природним.

Дійсно, що в цій забаві такого особливого? Що такого у щоденному будівництві пірамід з кубиків або складанні в котрий раз однієї й тієї самої головоломки? І навіщо це я повинен разом з дитиною викидати всі ці м'які іграшки з кошика на підлогу і при цьому сміятися досхочу, а іграшкові ведмедики разом з нами? Ці та інші питання батьків можуть свідчити про те, що найчастіше вони не знають, як веселитись разом з дітьми, не розуміють, чому слугують ці веселощі, ігри та спільне задоволення, а також можуть сумніватися в їхній цінності. Давайте подумаємо разом, як батьки сприймають такі розваги, чи не є вони для них нудними або... важкими.

Далі про дві сторони медалі, тобто, з одного боку, про дітей, які охоче бавляться й веселяться з батьками, а з іншого – про батьків, які не хочуть веселитися зі своїми дітьми.

У перспективі розваги в родинному колі чи за межами оселі, улюблена лялька чи  конструктор  – це найважливіший життєвий урок для дитини, тому що забава – це розвиток пізнавальної, емоційної та соціальної сфер. Саме через гру дитина має змогу безпечно пережити ті ситуації, які є для неї важкими, неприємними або незрозумілими. Крім того, розвага надає багато ідей для вирішення проблем, які в подальшому можна застосувати в житті. Це сфера, в якій можна тренуватись виробляти соціальну поведінку, принципи співпраці та всі навички, необхідні для ефективного функціонування у групі.

Забава (розвага, гра) – це ще й покращення координації, фізичного розвитку та тренування концентрації уваги. У процесі веселощів формуються перші інтереси, а уважне спостереження, що супроводжує певну розвагу, дозволяє малятам зрозуміти світ і закони, що в ньому панують. Для дитини присутність дорослого – це наявність гіда, який покаже, як можна погратися з екскаватором, або запропонує нові цікаві ідеї. На диво, буває так, що дитині, яка залишилась наодинці з масою привабливих іграшок, буває нудно й сумно. Цей парадокс показує, що спільні розваги є чимось дуже важливим, і тільки в супроводі одного з батьків дитина може отримати відчуття близькості, радості й почуття безпеки.

У свою чергу, для дорослих машинка або лялька мають кардинально інше значення, ніж для дитини, і сприймаються інакше: лялька – це лялька, а машинка – це машинка. Таке сприйняття може призвести до того, що небажання дорослого брати участь у грі буде лише зростати. Адже не кожний любить веселитися з іграшками. Для багатьох батьків така забава асоціюється з чимось несуттєвим і не надто корисним. Часто вони не усвідомлюють, наскільки важливу роль вона може відіграти. У зв'язку з цим у мами й тата весела спонтанна гра може асоціюватися з чимось незначним, безглуздими пустощами та виконанням неприродних ролей. Такий спосіб мислення відбирає в батьків унікальну можливість пізнати свою дитину – те, як вона сприймає й розуміє цей світ.

Сучасні батьки – це люди, яких супроводжують безперервний поспіх, перевтома й високий рівень стресу. Швидкий темп життя, багато годин, проведених на роботі, призводять до того, що протягом тижня залишається дійсно мало часу на активне спілкування з дітьми. Якщо припустити, що батько (мати) витрачає вісім годин на день на роботу, то, коли він повернеться додому, у нього буде всього 3–4 години для спільного проведення часу з дитиною до того, як та піде спати. Крім того, у цей час батькам необхідно виконувати домашні обов'язки – прибирати, прати або готувати їжу.

Накопичені протягом дня втома, розчарування, а також домашні обов'язки призводять до того, що батьки просто відмовляються бавитись і грати з дітьми. Їм не вистачає запалу, бажання та енергії, що призводить до того, що навіть веселощі сприймаються ними як виконання якихось надмірних повинностей. Важко після цього вимагати від них бажання бути активними супутниками спонтанних розваг та ігор з дитиною, тим більше, що весь час в їхніх головах рояться думки про майбутні справи по господарству. Батьки відзначають, що охоче сіли би зручніше і просто милувались, як діти чудово грають самі.

Розповідаючи про свої веселощі з дітьми, батьки в основному найчастіше роблять акцент на дидактичній цінності й у зв'язку з цим частіше вибирають навчальні (освітні) ігри, читання книг або інші розваги, спрямовані на стимулювання розвитку дитини. Повагою в батьків користуються такі заняття, під час яких діти вивчають кольори, форми, цифри, літери тощо. А коли діти просто бавляться, то залишаються одні з іграшками, а батьки виступають лише в ролі спостерігачів і контролерів ситуації.

З точки зору багатьох батьків розвага повинна сприяти головним чином інтелектуальному розвитку, розширенню знань, розвитку певних навичок і талантів. У зв'язку з цим вони часто сприймають спонтанні ігри як утрату часу й непродуктивну форму дитячої активності. Однак невимушені або тематичні розваги є джерелом знань про емоції та труднощі, пережиті дитиною.

Крім того, вони є терапевтичною діяльністю: за допомогою машинок, ляльок або м’яких іграшок дитина має можливість продумати й озвучити свої проблеми, зняти напругу й негативні емоції.

Трапляється, що батьки насторожено й ніяково зупиняються на порозі перед світом дитячої гри, наповненої чоловічками, динозаврами, феями та принцесами або іншими міфічними героями. Усе це може здатись їм неприродним, штучним і, що найгірше, вони можуть відчути, що дитина бачить відсутність у них гнучкості, відсутність цікавих ідей для вигадування діалогів і рольових ігор. Іноді батьки соромляться, що їм не вистачає творчості та спонтанності. Через це їм важко спуститись до рівня малюка й розбудити в собі дитину.

Дорослі можуть відчувати внутрішній опір від того, що їхній малюк сам приймає рішення під час гри, тому що кожного дня вони очікують від дітей поведінки певного типу та виконання своїх указівок, а тут уся влада знаходиться в руках дитини. До того ж батьки бояться, чи зможуть бути рівними партнерами в розвагах, адже з фантазією й винахідливістю дітей конкурувати неможливо – вона не знає меж.

Іноді під час спільної гри з дитиною можуть виникнути певні труднощі, причиною яких є особистий досвід батьків – колись у дитинстві вони завжди грали самі, а їхні батьки з різних причин не супроводжували їх у цьому занятті.

Весь шарм і чарівність розваг і веселощів полягають у тому, що тут не діють жодні заздалегідь установлені правила та сценарії, а принцип один: запорука хорошої забави – це насамперед задоволення, яке отримують від неї як діти, так і батьки. Якщо мова йде про двостороннє задоволення, то виникає питання: як же зробити так, щоб батьки настільки захотіли брати участь у грі, наскільки їм не хочеться цього робити.

Перш за все, для забави ви можете використовувати різні ситуації, предмети та ідеї. Повірте, батьки можуть робити спільно з дітьми так багато цікавих речей і так по-різному проводити час, що без зусиль зможуть вибрати для себе заняття, що їм найбільше до душі. Так, якщо хтось не любить веселитись у походах, а стрибки зі скакалкою є найстрашнішим кошмаром ще з часу навчання в початковій школі, то нехай спробує знайти такі сфери професійного або особистого життя, які зможе використовувати для спільних розваг з дитиною і навіть похвалитися своїми здібностями.

Забавою може бути спільне приготування їжі, навчання їзди на велосипеді, ліплення із пластиліну, виготовлення чогось разом з дітьми або малювання фарбами. Кожний з нас володіє такими вміннями, реалізація яких приносить йому задоволення, і, крім того, ви можете перетворити їх на чудові розваги. Коли ми почнемо пригадувати, може виявитися, що надихнути на веселощі нас можуть багато ситуацій з повсякденного життя. У пошуках натхнення можна сісти і проаналізувати, що б нам хотілось робити насправді – можливо, це буде малювання, аплікація, збирання пазлів, а може, щось зовсім інше?

Буває, що діти потребують просто присутності батьків, а не їх повної участі в іграх – діти почуваються в безпеці, коли під час розваги поруч з ними є людина, яка може відповісти на будь-яке запитання, похвалити побудовану оборонну споруду й підтримати дружньою розмовою.

Забаву можна розглядати як повернення до дитячої спонтанності, творчості та щирих і в той же час простих емоцій. Можна сказати, що це повернення до свого власного внутрішнього світу. Часто в потоці щоденних справ та обов'язків ми забуваємо про це, а наш зовнішній «панцир», витканий із соціальної поваги й авторитетності, лише наростає, власне, як і втома. Це може призвести до того, що важко буде відкласти у сторону «повсякденне життя» й поринути у вир веселих забав з дитиною.

Будь ласка, постарайтесь розбудити в собі власну внутрішню дитину, дозвольте собі хоча б на кілька миттєвостей вийти зі свого «панцира», щоби збагатити себе світом, повним радості, задоволення й близькості – світом забав і веселощів.

Донором може стати здорова людина (без постійних чи тимчасових протипоказань) у віці від 18 років. Здати кров можуть як українці, так й іноземці з посвідкою на постійне проживання в Україні. Мінімальна вага – 50 кг. За 3 дні варто відмовитися від прийому анальгетиків й аспірину, а також ліків, що їх містять. Не вживати алкоголь за 48 годин до здавання крові. Під час огляду лікарем перед процедурою відверто відповісти на запитання і не приховувати інформацію про вживання ліків, алкоголю, наркотичних речовин і перенесені захворювання.