У зв’язку з дією в Україні воєнного стану та небезпекою через можливі обстріли м. Харкова прийом громадян здійснюється за попереднім записом.

 

Контактні дані:

✔️Відділ соціальної роботи по Індустріальному району м. Харкова

вул. Біблика, 20/8, тел.: 093 385 79 12, e-mail: industrialnyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова

вул. Алчевських, 5, тел.: 098 711 55 08, e-mail: kyyivskyydovira@city.kharkiv.ua;  

                
✔️Відділ соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова

вул. Л. Каденюка, 11/1, тел.: 096 518 04 61, e-mail: nemyshlyanskyydovira@city.kharkiv.ua;              

  
✔️Відділ соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова

вул. Полтавський Шлях, 11, тел.: 068 066 21 88, e-mail: novobavarskyydovira@city.kharkiv.ua;                 

✔️Відділ соціальної роботи по Основ'янському району м. Харкова

вул. Богдана Хмельницького, 8, тел.: 067 195 31 41, e-mail: osnovyanskyydovira@city.kharkiv.ua; 

✔️Відділ соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова

вул. Руслана Плоходька, 3, тел.: 063 465 88 03, e-mail: saltivskyydovira@city.kharkiv.ua;

✔️Відділ соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова

вул. Г. Тарасенка,  42, тел.: 091 615 09 98, e-mail: slobidskyydovira@city.kharkiv.ua;                                 

✔️Відділ соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова

вул. Благовіщенська, 34, вул. Полтавський Шлях, 46, тел.: 066 707 53 10,

e-mail: kholodnohirskyydovira@city.kharkiv.ua

✔️Відділ соціальної роботи по Шевченківському  району м. Харкова

м-н Свободи, 5, 6 під’їзд, 8 поверх, тел.: 066 194 24 19, e-mail: shevchenkivskyydovira@city.kharkiv.ua

Подати заявку можна через застосунок Дія або у найближчому ЦНАПі (Центрі гадання адміністративних послуг). На картку Дія зараховується 2000 грн, які протягом двох місяців можна використати для проходження скринінгу у будь-якому медзакладі, що бере участь у програмі.

Скринінг включає анкетування, оцінку ризиків, фізикальне обстеження та лабораторні аналізи. Після цього ви отримаєте персональні рекомендації від лікаря.

Заклади охорони здоров’я Харкова, що беруть участь у програмі:

КНП «Міська клінічна лікарня №31» ХМР — 725-57-22, 725-57-59

КНП «Міська студентська лікарня» ХМР — 0971070315, Олена

КНП «Міська поліклініка №3» ХМР — 0756850038

КНП «Міська поліклініка №5» ХМР — 0577255244

КНП «Міська поліклініка №6» ХМР — 380577255690

КНП «Міська поліклініка №8» ХМР — 7251140, 7251141, з 10:00 до 13:00 0662434724

КНП «Міська поліклініка №9» ХМР — 0680133581

КНП «Міська поліклініка №11» ХМР — 099 815 52 51

КНП «Міська поліклініка №17» — 063 633 22 41

КНП «Міська поліклініка №18» ХМР — 066 928 41 82

КНП «Міська поліклініка №19» ХМР — 067 123 80 77, Світлана

КНП «Міська поліклініка №20» ХМР — 057 725 55 37 (Марина), 068 068 92 01 (Ольга Валеріївна)

КНП «Міська поліклініка №21» ХМР — 093 352 41 97

КНП «Міська поліклініка №22» ХМР — 067 714 08 35

КНП «Міська поліклініка №24» ХМР — 063 170 95 56

КНП «Міська поліклініка №25» — 725 11 70, 063 977 06 57, 068 570 68 57

КНП «Міська поліклініка №26» ХМР — 096 218 56 45, Лисак Ольга

КНП «Центр сімейної медицини №1» ХМР — 725 07 22, 066 398 11 88, координатор Наталія

КНП «Центр сімейної медицини №3» ХМР — 0501402351

КНП «Центр сімейної медицини №4» ХМР — 7255799, 0634933829

КНП «Центр сімейної медицини №5» ХМР — 0577255474, 0759112019

Подбайте про своє здоров’я вже сьогодні — пройдіть «Скринінг здоров’я 40+» у Харкові!

Відділ соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» продовжує надавати соціальні послуги родинам, які перебувають у складних життєвих обставинах. Робота з ними направлена на вибір сім’ями шляхів розв’язання проблем, допомогу у формуванні позитивної мотивації, знаходження доступних і сприятливих можливостей та ресурсів, профілактику з питань гігієни психологічного здоров’я, адаптації до зміни соціальної активності. Членам родин надаються індивідуальні консультації щодо соціального захисту населення, соціально-правових питань, стосовно видів соціальної допомоги, питань отримання соціальних послуг, засобів реабілітації та умов їх отримання. Спеціалісти Відділу здійснюють сприяння у встановленні зв’язків з іншими фахівцями, підприємствами та організаціями. Робота допомагає родинам формувати впевненість у собі, самоповагу, навички спілкування та розв’язання конфліктних ситуацій, що є вкрай необхідним для поліпшення відносин та позитивної взаємодії із соціальним середовищем.

Ненасильницьке спілкування — це підхід до взаємодії, який передбачає повагу до почуттів і потреб кожної людини. Його основна мета полягає не в перемозі у суперечці, а в пошуку взаєморозуміння та спільного вирішення проблем.

У родині ненасильницьке спілкування допомагає уникати конфліктів, образ і непорозумінь. Замість критики чи звинувачень члени сім’ї вчаться відкрито говорити про свої почуття та потреби. Наприклад, замість фрази «Ти ніколи мене не слухаєш» можна сказати: «Мені сумно, коли мене перебивають, тому що я хочу бути почутим».

Такий спосіб спілкування сприяє створенню доброзичливої атмосфери в сім’ї, зміцнює довіру між батьками й дітьми та допомагає знаходити компроміси навіть у складних ситуаціях.

Отже, ненасильницьке спілкування є важливою складовою здорових сімейних стосунків. Воно допомагає краще розуміти одне одного, поважати почуття інших та будувати міцну й гармонійну родину.

До вразливих верств населення належать люди з інвалідністю, особи похилого віку, діти-сироти, внутрішньо переміщені особи, малозабезпечені сім’ї та інші категорії громадян, які потребують додаткової допомоги. Толерантне ставлення до них передбачає повагу до їхньої гідності, відсутність упереджень і готовність підтримати у складних життєвих ситуаціях.

Кожна людина має рівні права та можливості. Тому важливо не допускати дискримінації, образ чи несправедливого ставлення. Доброзичливість, співчуття та взаємодопомога сприяють формуванню суспільства, у якому кожен почувається цінним і захищеним.

У своїй діяльності фахівці Відділ соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» дотримуються принципів рівності, поваги та недискримінації, толерантно ставляться до всіх верств населення незалежно від віку, соціального статусу чи життєвих обставин. Крім надання соціальних послуг, відділ активно популяризує толерантне ставлення до кожної людини, проводить інформаційно-просвітницьку роботу та сприяє розвитку культури взаємоповаги й підтримки в громаді.

Отже, толерантне ставлення до вразливих верств населення є проявом людяності та поваги до прав людини. Воно допомагає зміцнювати взаєморозуміння, підтримувати соціальну єдність і створювати суспільство, у якому кожен має можливість жити гідно

Центр громадського здоров’я та БФ «Голоси дітей» підготували детальний опис можливих ознак суїцидальних думок у дитини, поради щодо підготовки до розмови про це та номери, за якими можна отримати підтримку фахівців.

Загальні ознаки того, що дитина може переживати суїцидальні думки

Відчуття безнадійності та безпорадності. Дитина може часто говорити про відчай, безнадійність або власну нікчемність. Їй може здаватися, що з її проблем немає виходу. Також вона може висловлюватися на теми смерті, самогубства чи безнадійності у своїх письмових роботах або творчому самовираженні. Доволі часто діти можуть говорити: «Без мене всім стане краще» тощо.

Прямі розмови про смерть або самогубство та романтизація суїциду. Дитина може говорити: «Я хотіла б померти» або «Я хочу зникнути». Також ідеться про пошук дитиною відповідної інформації в інтернеті.

Уникання попередніх захоплень, діяльності та стосунків. Дитина може віддалитися від друзів, сім’ї та занять, які їй колись подобалися. Вона може частіше усамітнюватися й уникати соціальної взаємодії, відштовхувати близьких раніше людей та псувати стосунки. Такі свої дії дитина часто може аргументувати твердженням «Щоби ніхто за мною не сумував».

Зміни настрою та поведінки. Дитина може стати більш дратівливою, тривожною або схвильованою, у неї можливі різкі зміни настрою. Також можуть виникати значні зміни в режимі сну, наприклад, безсоння або надмірний сон. Поширеним проявом є і різке зниження академічної успішності.

Віддавання своїх особистих речей та написання листів. Дитина може віддати важливі особисті речі або висловлювати бажання залагодити усі свої незавершені справи. Також дитина може писати листи й записки своїм близьким зі словами прощання чи з вибаченнями.

Ризикова поведінка, наприклад, зловживання психоактивними речовинами, необережне кермування чи самоушкодження, може свідчити про глибинний емоційний дистрес.

Одним із найважливіших маркерів високого ризику є попередні спроби самогубства. Історія попередніх суїцидальних спроб або самоушкоджень значно збільшує ризик майбутніх спроб, і до неї слід ставитися серйозно.

Таких ознак є чимало, і важливо серйозно ставитися до будь-яких змін у поведінці дитини та звертатися по допомогу до фахівця із психічного здоров’я.

Якщо ви помітили такі прояви у поведінці вашої дитини, її друзів чи інших дітей поруч, то важливо розуміти, що власний страх чи сором не повинен заважати вам поговорити про це з дитиною. Інакше вона залишиться наодинці зі своїми складними думками, відчуттями безпорадності та власної непотрібності.

Як обговорювати з дитиною тему суїциду

Такий діалог є дуже чутливим і делікатним, вимагає багато чуйності та розуміння. Важливо обрати вдалий час та обставини, за яких відбуватиметься ця розмова. Знайдіть тихе і відокремлене місце, де вас ніхто не відволікатиме. Намагайтеся створити умови, за яких дитина почуватиметься в безпеці.

Будьте чесними, використовуйте зрозумілу і просту мову, яка відповідає віку дитини. Поясніть, що самогубство — це коли людина відчуває себе настільки переповненою своїми проблемами чи емоціями, що бачить припинення життя єдиним способом уникнути болю.

Акцентуйте, що суїцидальні думки — не рідкість. Розкажіть, що вони можуть бути ознакою того, що хтось потребує допомоги. Діліться з дитиною тією інформацією, яка відповідає її рівню розвитку. Говоріть простими та зрозумілими їй словами.

Спростуйте будь-які хибні уявлення дитини про самогубство. Наприклад, поясніть, що це не егоїстичний вчинок, а результат сильного емоційного стресу.

Активне слухання — ще одна складова успішного діалогу. Заохочуйте дитину ділитися своїми думками та почуттями. Слухайте уважно, не перебивайте і не засуджуйте. Схвалюйте її емоційні прояви і дайте їй зрозуміти, що це нормально — почуватися наляканою, сумною чи розгубленою.

Дайте дитині зрозуміти, що вона може поговорити з вами про що завгодно і що ви завжди готові її підтримати. Зробіть так, щоб дитина розуміла, що вона не самотня, що вам не байдуже і ви можете й хочете їй допомогти.

Заохочуйте дитину звертатися по допомогу, якщо вона помітить ці ознаки у себе чи в інших. Зокрема, дитина має розуміти, що може обговорити ці теми з дорослими, яким вона довіряє, наприклад, із батьками, вчителями або шкільними консультантами.

Моніторте ситуацію та регулярно спілкуйтеся з дитиною, щоб дізнатися, як вона почувається, і пропонуйте їй постійну підтримку. Заохочуйте дитину продовжувати говорити про свої почуття і проблеми.

Небезпека в інтернет-просторі

Ще однією зоною небезпеки є участь дитини в суїцидальних групах в інтернет-мережі, зокрема онлайн-форумах чи спільнотах у соціальних мережах, які пропагують або нормалізують суїцидальну поведінку.

Є кілька стратегій, що допоможуть захистити вашу дитину та обговорити з нею цю проблему.

• Сприятливе та неупереджене середовище. Дайте дитині зрозуміти, що вона може прийти до вас із будь-якими проблемами чи питаннями без страху покарання.
• Розкажіть дитині про небезпеку онлайн-спільнот, які пропагують самоушкодження чи суїцидальну поведінку. Поясніть, що ці групи можуть бути шкідливими і заохочувати до ризикової поведінки, яка може мати серйозні наслідки.
• Запровадьте чіткі та послідовні правила і настанови стосовно діяльності вашої дитини в інтернеті. Зокрема, визначте, які сайти їй дозволено відвідувати і з ким вона може спілкуватися онлайн.
• Стежте за тим, як дитина користується інтернетом, і регулярно перевіряйте історію переглядів, аби переконатися, що вона не має доступу до неприйнятного контенту.
• Також стежте за активністю в соціальних мережах. Орієнтуйтеся в наявних акаунтах вашої дитини в соцмережах, а також у групах і спільнотах, у яких вона бере участь. Підпишіться на них або додайте в друзі на платформах соціальних мереж і періодично переглядайте їхні пости, коментарі та взаємодію.
• Важливими є навички критичного мислення у дитини, щоб критично оцінювати інформацію, з якою вона стикається в інтернеті. Навчіть її ставити під сумнів достовірність джерел, розпізнавати потенційні небезпеки.
• Найнадійніша превенція — навчити дитину здоровим способам подолання стресу, тривоги і складних емоцій. Станьте прикладом застосування здорових стратегій подолання стресу. Це може бути розмова з близькими дорослими, яким дитина довіряє, заняття, хобі чи діяльність, які їй подобаються, або фізичні техніки розслаблення.
• Говоріть з дитиною про психічне здоров’я, профілактику самогубств і потенційну небезпеку онлайн-спільнот. Заохочуйте її ставити запитання і відкрито висловлювати свої побоювання. Дайте дитині зрозуміти, що вона не самотня і що їй завжди можна допомогти, якщо вона бореться зі складними емоціями або думками про самогубство.

Якщо ви стурбовані тим, що ваша дитина може бути схильна до ризику самоушкодження або суїцидальної поведінки, запитайте поради у фахівця з психічного здоров’я.

Документ передбачає запровадження нового виду державної підтримки — базової соціальної допомоги. Вона надаватиметься за заявою малозабезпеченим сім’ям у разі відмови від інших видів допомоги, зокрема виплат на дітей одиноким матерям, допомоги багатодітним сім’ям, а також допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів або не можуть утримувати дитину.

Законопроєкт також дозволяє одночасно отримувати базову соціальну допомогу та виплати особам, які досягли пенсійного віку, але не мають достатнього страхового стажу для призначення пенсії.

Передбачається, що розмір базової величини визначатиметься законом про Державний бюджет на відповідний рік і не може бути нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Розмір базової величини для сім’ї встановлюватиметься на рівні 100 відсотків базової величини для першого члена сім’ї (уповноваженого представника сім’ї) та 100 відсотків базової величини для кожного наступного члена сім’ї, а для інших осіб з інвалідністю встановлювати у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів тощо.

Базова державна соціальна допомога як уніфікований і комплексний вид соціальної підтримки сімей з низькими доходами включатиме:

• проведення індивідуальної оцінки потреб домогосподарств з низькими доходами та складання на її основі індивідуальних планів надання соціальних послуг;
• надання адресної комплексної допомоги сім’ям (виплат та соціальних послуг) відповідно до їхніх індивідуальних потреб;
• реалізацію заходів стимулювання працездатних отримувачів соціальної допомоги до повернення на ринок праці та досягнення фінансової стійкості сім’ї.

Метою законопроєкту є впровадження європейських підходів до надання державної соціальної підтримки для найбільш вразливих категорій громадян, які передбачають:

• інтеграцію системи грошових виплат сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах та системи надання таким сім’ям соціальних послуг на основі індивідуального підходу до кожної сім’ї;
• запровадження проактивної соціальної підтримки сімей з низькими доходами, що передбачає виявлення сімей, які потребують допомоги, сприяння їм в оформленні документів та розширення доступності послуг з державної соціальної підтримки за місцем проживання сімей у громаді.

Які існують вікові межі дітей

У виборі форми й тону спілкування важить вік дитини. Умовно виокремлюють чотири періоди:

• до чотирьох років;
• 4–9 років;
• 9–12 років;
• 12–17 років.

Для дітей до чотирьох років авторитет батьків майже беззаперечний

До чотирьох років діти вчаться основ довіри й безпеки, тому важливо, щоб батьки були тими, хто гарантує підтримку і комфорт. Зазвичай у цьому віці батьки завжди є авторитетом для дитини.

З дітьми цього віку важливо бути послідовними в питаннях дисципліни.

Не повинно бути так, що один з батьків звертає увагу на неприйнятну поведінку, а інший — ні. Якщо батьки не мають узгодженої позиції щодо виховання дітей, дитина з більшою ймовірністю буде вдаватися до брехні, щоб домогтися свого.

В цьому віці дитина не розуміє, що етично. Вона просто робить те, що ефективно працює.

Якщо змушувати дитину робити щось усупереч її небажанню, можна спровокувати істерику. Важливо використовувати похвалу для мотивації. Завдання мають бути цікавими й короткими, щоб дитина швидко отримувала похвалу: обійми, підбадьорливі слова або подарунок.

У цьому віці для дитини важливий тактильний контакт: обійми, колисання, тихі та заспокійливі розмови.

Діти віком 4–9 років потребують емоційної підтримки батьків

Діти віком 4–9 років більш незалежні і соціальні. Вони вчаться взаємодіяти з однолітками. На відміну від молодшого віку тепер не батьки знайомлять дітей на дитячих майданчиках: вони це роблять самі.

Проблеми, які виникають у цьому віці, стосуються саме емоцій: їх нерозуміння і невміння контролювати.

Завдання дорослого — допомогти дитині розібратися, чому їй іноді хочеться плакати після спілкування з однолітками або через оцінку за контрольну. Треба разом з дитиною шукати можливі шляхи розв'язання проблеми або пояснити, чому тепер це неможливо.

Якщо дитина в цьому віці чинить опір якимось батьківським настановам — не наполягайте на їх виконанні, дозвольте дитині помилитися, зіткнутися з наслідками і виправити їх самостійно.

Якщо вона не хоче носити шапку, нехай не надіває. Візьміть шапку із собою і скажіть, що вона може надіти її в будь-який момент. Якщо дитині буде холодно, вона сама попросить. І тоді не варто її сварити, а звернути увагу: ти змерз, наступного разу будь уважнішим / уважнішою.

Це вік «чому?». Намагайтеся пояснювати причини своїх вимог. Навіть тих, які здаються вам суперочевидними.

Приміром, чому моєму другові можна користуватися телефоном три години, а мені — лише півтори? Важливо пояснити дитині, чому у вас таке правило. Що, наприклад, у неї є проблеми зі сном, які потрібно виправити, і ви маєте таку рекомендацію від фахівця.

Завжди запитуйте себе, чи кожне конкретне правило насправді важливе. Можливо, дечим ви можете поступитися. Тоді ваш авторитет лише зміцниться.

У 9–12 років діти починають прагнути більшої незалежності

Якщо брати приклад із тією ж шапкою, то вони не будуть надівати шапку, пояснюючи, що «це моя справа». Тобто не тому, що я не хочу, а тому, що я сам вирішу.

У цьому віці діти починають цінувати справедливість і можуть порівнювати свої досягнення з досягненнями інших. Це може спричинити проблеми із самооцінкою та мотивацією, якщо дитина сприймає себе менш успішною за когось.

Варто пояснювати, що дитина для вас важлива в будь-якому разі, а помилки — це шлях до успіху.

Якщо дитина чомусь сумує, дайте знати, що ви поруч, запропонуйте придумати шлях розв’язання проблеми і допоможіть в реалізації.

У 12–17 років підлітки не поважатимуть батьків беззаперечно

У цьому віці діти далі розвивають свою ідентичність і експериментують із соціальними ролями, а також прагнуть до незалежності й виявляють сильне бажання відокремитися.

Батьки мусять змиритися з тим, що, найімовірніше, вони будуть для дітей-підлітків, які навчаються відстоювати свої кордони, найзручнішою боксерською грушею. Будьте готові, що підліток конфронтуватиме з вами з різних причин: гуртки, успіхи в школі, бажання пофарбувати волосся.

Тут варто підготуватися до довгих і аргументованих дискусій. Формат «я мама, і я так сказала» точно не підійде. Натомість спробуйте: «Я так вважаю, бо в мене був аналогічний досвід / знаю людей з таким досвідом».

Що може допомогти налагодити зв’язок у цьому віці? Для підлітків властиво мати кумирів, яких вони у всьому наслідують. Тож будьте в курсі того, хто і чому їм подобається.

Цікавтесь захопленнями своєї дитини, намагайтеся не давати її кумиру однозначно негативних оцінок, шукайте аргументи — це дасть дитині відчуття відповідальності за результати своїх рішень і поведінки.

Якщо ж нічого не допомагає, є фахівці, які можуть виступити в ролі медіаторів між вами та дитиною.

У цьому віці в підлітків часто псується настрій, вони нерідко бувають засмучені. Підтримати їх можна, навіть якщо вони цього не дозволяють. Просто скажіть: «Я тут, я бачу, що ти засмучений / засмучена, якщо можу чимось допомогти — дай знати».

Дайте зрозуміти, що це не буде проявом слабкості, наче він чи вона не змогли впоратися самостійно. Наголосіть, що ви повинні піклуватися одне про одного, бо ви — сім’я.

З метою забезпечення психосоціальної підтримки ХМЦСС "Довіра" в рамках проєкту додатково організовує групові сесії для сімей із дітьми. Це не лише дозвілля, а безпечний та дружній простір, де кожна дитина може бути почутою, проявити свої емоції через творчість та отримати позитивний досвід спілкування.

Бенефіціари беруть участь в арт-терапевтичних вправах, цікавих вікторинах та інтерактивних активностях, створюють тематичні творчі поробки до свят. Для дітей такі активності стають можливістю поспілкуватися з однолітками, знайти нових друзів, відчути підтримку та просто побути дітьми — без страху, напруги й постійного стресу. Через творчість, гру та взаємодію вони поступово відновлюють емоційний ресурс і навички соціалізації.

Найактивнішим учасником є 13-річний Андрій (ім’я змінено), ВПО з Харківської області — творчий та допитливий хлопець, який завжди прагне дізнаватися щось нове. Андрій захоплюється футболом та шахами, любить бути в русі, спілкуватися та відкривати для себе нові можливості. На заняттях він завжди активний, уважний та готовий ділитися своїми знаннями з іншими. Його щирий інтерес до світу, енергійність і бажання розвиватися надихають оточуючих — навколо нього завжди багато дітей.

Для батьків такі активності також є важливою підтримкою. Вони можуть отримати корисну та актуальну інформацію, поспілкуватися з іншими родинами, поділитися власним досвідом та відчути, що не залишаються наодинці зі своїми труднощами.

Приємна, тепла атмосфера, творчість та живе спілкування допомагають родинам знаходити сили рухатися далі, а дітям — повертати відчуття безпеки, стабільності та радості дитинства.

Допомогу надано в рамках спільного проєкту «Посилення реагування та готовності місцевих центрів соціальних служб у гуманітарній сфері в Україні» за участі ЮНІСЕФ, Асоціації міст України, Харківської міської ради та Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» за підтримки Департаменту соціальної політики.

Кожна родина нашої громади може розраховувати на комплексну підтримку. Разом ми допомагаємо сім’ям із дітьми відновлюватися після травматичних подій та не забувати про життя тут і зараз.

https://www.facebook.com/share/1Diudyn5Dy/

https://www.facebook.com/share/1KmAqWgWMz/

https://www.facebook.com/share/1CQnJdMVgZ/?mibextid=wwXIfr

https://www.facebook.com/share/18V4ufQEE8/

⠀

#АМУ

#UNICEFUkraine

 

Під час соціальної роботи надається психологічна допомога щодо  корекції агресивної поведінки підлітка, ведеться робота з подоланням психологічних травм, налагодження дитячо-батьківських стосунків, формування  у неповнолітнього соціально сприятливих особових навичок та навичок використання власних ресурсів для подальшого самостійного вирішення проблем.

Також проводиться роз'яснення підлітку та батькам юридичних наслідків правопорушень, допомога у поверненні дитини до навчання, залучення до корисного дозвілля (гуртки, спортивні секції), контроль за відвідуванням уроків.

Батькам надаються соціальні послуги, спрямовані на підвищення батьківського потенціалу, дотримання  методів ненасильницького виховання, зміцнення родинних зв`язків., відновлення виховної функції сім'ї.