Справа в тому, що ці три моделі спілкування формуються у людей через співзалежності - відсутність психологічної автономії. «Ніж» продовжує розбиратися в цій непростій проблемі і розповідає, що робити, якщо ви дізналися в одному з перерахованих типів себе або когось із своїх близьких.

Якщо дорослі люди не досягли психологічної автономії, вони не проживають своє життя повноцінно, а грають в ній ролі.

Виділяють три таких ролі:

• Жертва;
• Агресор (він же Переслідувач);
• Рятувальник

Позиція «жертви» пасивна, її установка - «Все втратило сенс, б’юся головою об підлогу». Суб’єктивно «жертва» дійсно може перебувати в глибокій депресії і щиро вважати, що «нічого неможливо виправити, ось якби я народився/-лася на десять років раніше/у інших батьків/в іншій країні ...». Насправді ж «жертва» не хоче нічого змінювати. Такі люди старанно уникають ситуацій, в яких проблеми дійсно можна вирішити.«Жертві» не потрібно, щоб її проблеми вирішилися. Їй потрібен Рятувальник, на якого можна звалити тягар відповідальності за своє життя.

«Агресора» «жЖертва» приманює в своє життя поведінкою, яка виглядає як віктимна. Переслідувач самостверджується за рахунок владного домінування, тому йому здається, що «трепетна і беззахисна» «жертва» ідеально йому підходить.

Насправді «агресор» сам тремтячий і беззахисний (вже без лапок), а бажання підпорядкувати собі «жертву» - це ні що інше, як гиперкомпенсация: людина занадто сильно намагається компенсувати якісь свої проблемні ситуації. Наприклад, часто «агресор» колись сам піддавався фізичному або психологічному насильству (в дитинстві або пізніше). Хоча ця роль і деструктивна, але вийти з неї найпростіше, тому що вона очевидна.

Куди складніше «рятувальнику». Його поведінка відрізняється тим, що зазвичай називають доброчесністю, емпатічним, бажанням прийти на допомогу. І «рятувальник» дійсно веде себе так, як якщо б ці якості у нього були, але до певної межі. Істинний мотив «спасителя» - підняти самоцінність за рахунок допомоги «сірим і безпомічним». Часто буває так, що благодіянь від нього не чекають і навіть не потребують їх. Але така людина вважає своїм обов’язком взяти участь і «врятувати потопаючого» - і ця гра нікому не приносить радості, не кажучи вже про вирішення проблем, часом уявних.

 Але це має наслідки: глибоко всередині «рятувальник» не хоче, щоб «жертва» виходила зі свого «приниженого положення». Якщо це станеться, мало їй не здасться, «рятувальник» переносить таку ситуацію вкрай болісно. Суб’єктивно він відчуває почуття провини через те, що «знову зробив щось не так», щосили намагалися при цьому бути хорошим і корисним.

Самобичування в цілому властиво «рятувальнику». Цю роль можуть засвоїти в дитинстві ті, кому випав щасливий квиток «хорошого хлопчика» або «хорошої дівчинки».

Кінцева мета діяльності «рятувальника» - стати жертвою. «Рятувальники» будуть ставити себе в позицію переслідуваного, щоб потім перейти в позицію «жертви». Наприклад, вони можуть підсвідомо запропонувати комусь єдино необхідну і правильну допомогу. «Рятувальник» може також спробувати допомогти тому, хто не потребує допомоги. У такому випадку його можуть відкинути - тоді він відчує образу і стане жертвою».

Таки рольові моделі досить часто трапляються в житті, не тільки в родинах, де коїться насильство. Важливо вмити їх ідентифікувати у людях навколо а може навіть у самому собі.Це дасть змогу вийти чи уникнути співзалежних відносин або вчасно звернутися по допомогу.

Заходи з подолання домашнього насильства почали активно впроваджуватися з середини  1980-х років, після того, як значна частина країн ратифікувала Конвенцію з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 рік).  У цей період було створено велику кількість притулків (шелтерів) та консультативних центрів для постраждалих жінок. Спеціалісти, які працювали з постраждалими, почали проходити спеціальну підготовку. Разом з цим, на рівні державних інституцій цій проблемі приділяється все ще недостатня увага.

Наступна хвиля розвитку послуг  для постраждалих від домашнього насильства припала на другу половину 1990-х років після прийняття у 1996 році Модельного закону ООН  про домашнє насильство.

Міжнародного визнання проблема протистояння домашньому насильству набула лише в останні роки. В результаті багаторічної боротьби жінок за те, що раніше вважалося особистою справою, розцінюється нині як порушення фундаментальних прав людини.

За підтримки Фонду ООН в галузі народонаселення (UNFPA) в Україні, у деяких регіонах України було створено та запроваджено пілотну модель роботи Центрів (притулків) допомоги жінкам, постраждалим від насильства, зокрема, у містах Харків, Кривий Ріг, Бердянськ та Вінницкій області.

В основу цієї моделі  увійшли  напрацювання Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» у роботі з жінками, постраждалими від насильства, модель та методики надання їм допомоги, у їх реабілітації та соціалізації.

В місті Харкові центр надання допомоги постраждалим від насильства відкрито у листопаді 2016 року. Основна мета Центру – надання допомоги жінкам  (у тому числі з дітьми) постраждалим від насильства, щодо яких існує загроза життю та/або здоров’ю. В Центрі працюють фахівці із соціальної роботи, соціальний працівник, юрист, психологи, які надають послуги за потребою постраждалим особам. Основною функцією є надання тимчасового, цілодобового, безпечного місця перебування особам, які постраждали від настильства.

ЦНДПН* -  Центр надання допомоги постраждалим від насильства.

Так, в серпні 2020 року на базі відділення соціально-психологічної допомоги та методичного забезпечення ЦНДПН  відбулася робоча зустріч з залученням спеціалістів Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,  де обговорювався більш дієвий алгоритм роботи з метою допомоги у вирішенні юридичних питань, що допоможе у подоланні жінкою складних життєвих обставин, які виникли внаслідок насильства.

Процес залучення усіх причетних суб’єктів для роботи з постраждалими особами  має бути постійним. Дуже дієвим інструментом при виявленні та роботі з особами, які постраждали від насильства. Є телефон довіри або гаряча лінія. Наявність контактних даних усіх необхідних серверів (у тому числі кол-центрів, довідкових ліній місцевих органів влади тощо) значно підвищує якість надання послуг.  

Не менш важливим аспектом є забезпечення повного циклу послуг для особи, яка постраждала від насильства усіма суб’єктами, які спрямовані на захист прав та інтересів осіб, що постраждали від насильства.  Це передбачає інформування, консультування, надання послуг в денному форматі, при необхідності надання  притулку, роботу з усіма членами родини щодо виходу із ситуації насильства, за можливості – допомогу у доведенні справи до суду, профілактику та комплексу допомогу.

Тому вкрай важливо постійно проводити  такі зустрічі з партнерами на яких покладаються функції здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Візьміть на замітку  способі, як приборкати свою агресію.

1. Відійди

 Іноді кращий спосіб перестати відчувати гнів - фізично віддалитися від джерела подразнення. Наприклад, ви стоїте в черзі. І відчуваєте, що ваші сусіди своєю поведінкою або розмовами викликають у вас мало не бажання вдарити їх! Вийдіть з черги - краще на свіже повітря. Це дасть можливість заспокоїтися.

2. Зміни кут зору

Часто ми відчуваємо роздратування в процесі спілкування з іншими людьми. Коли опонент не приймає нашу точку зору, стоїть на своєму і всі аргументи скінчилися - ми відчуваємо гнів. Насправді, ми просто відчуваємо слабкість, і це нас злить. Подивіться на проблему очима іншої людини. Забудьте про свої аргументи. Це допоможе вам зрозуміти, чому бесіда будується на конфронтації. І, можливо, замість вибуху агресії ви прийдете до взаємної згоди.

3. Зроби вдих

Часом ми не можемо просто так впоратися з гнівом. Але ми можемо скористатися паузою. Для цього необхідно зробити кілька повільних глибоких вдихів. Видих повинен бути довшим за вдих. Спочатку повинна «видихнути» ключиця, потім плечі, грудна клітка, а в кінці - живіт. Скажіть про себе слова «я спокійний», «я розслаблений». Ще один заспокійливий метод - лічба від 100 до 1.

4. Говори відкрито

Всі ми любимо залишати на потім неприємні розмови. Не робіть цього. «я подумаю про це завтра» - працює не завжди. Говоріть тоді, коли необхідно. І не соромтеся своїх почуттів. Можете відкрито говорити про них - це вірний спосіб зменшити лють.

5. Чисто чоловіче рішення

Перегляд футбольного матчу - прекрасний спосіб позбутися негативних емоцій. Психологи знають: коли людина дозволяє собі вдосталь покричати, їй стає спокійніше. Це природний вихід злості, що накопичилася.

6. Візьми гантелі

Фізичні вправи здатні пом’якшити гнівний настрій. Гнів і агресія пов’язані з низьким рівнем серотоніну - гормоном радості. А будь-яке фізичне навантаження збільшує рівень цих заспокійливих хімічних речовин в нашому мозку.

7. Поміняй мінус на плюс

Перетворіть свій гнів у позитивну енергію! Зрештою, ця емоція дана нам природою не просто так. Лють додає фізичної сили. Коли відчуваєте, що рівень агресії досяг критичного рівня, пропрасуйте білизну, переберіть полиці зі старими речами, займіться творчістю.

8. Звернись по допомогу

У нашій країні не прийнято звертатися до психолога. А дарма. Це так само нормально, як і похід до стоматолога або терапевта. Фахівець допоможе визначити причини гніву - під час індивідуальних або групових занять. До речі, вправи в групі в даному випадку дуже ефективні.

9. Частіше смійся

Позитивні емоції покращують не тільки настрій, але і фізичне і психічне здоров’я.

10. Не піддавайся на провокації

 Потрібно розвинути в собі таку якість, як врівноваженість. Які слова можуть вивести вас із себе? Продумайте спокійні і виважені відповіді на ці слова-подразники.

Кожна людина, що відчуває агресію, повинна підібрати для себе спосіб,

завдяки якому зможе розлучитися з негативними емоціями.

Якщо Ви маєте питання або Вам необхідне професійне консультування

щодо випадків насильства, звертайтеся до працівників

Центру надання допомоги постраждалим від насильства

за телефоном –(057) 725 87 07, 093 303 03 53

Гнів є однією з основних емоцій людини. А ще він – провісник агресії. Зазвичай людина впадає в гнів через проявлену до неї несправедливість. Потім наступає заспокоєння або спалах люті. Але одна справа, коли людина гнівається за реальної причини, інша – коли напади люті провокуються дрібницями.

Які бувають види агресії?

Фізична агресія: використання фізичної сили проти іншої особи, тваринного або об’єкта. Приклади фізичної агресії: бійка, стусани, ляпаси, нанесення тілесних ушкоджень, псування майна.

Вербальна агресія: словесне вираження негативних почуттів і емоцій, словесна агресія. Приклади вербальної агресії: образи, докори, звинувачення, крик, вереск, лайка, погрози.

Ворожа агресія: агресивна поведінка, кінцева мета якої - заподіяння шкоди і нанесення збитку.

Інструментальна агресія: агресивна поведінка, мета якої - досягнення будь-якої мети.

Альтруїстична агресія: агресивна поведінка, мета якої - захист когонебудь від чогось.

Внутрішня агресія, самоагрессия (аутоагресія): агресія, спрямована проти себе. Приклади внутрішньої агресії: самозвинувачення, самоприниження, нанесення собі тілесних ушкоджень, суїцид.

Зовнішня агресія: агресія, спрямована на оточуючих.

Невмотивована агресія: агресія без причини. Пряма агресія: агресія, спрямована безпосередньо на кого-небудь.

Непряма агресія: агресія, спрямована на кого-небудь обхідним шляхом (розпускання пліток, плетіння інтриг).

Захисна агресія: агресія у відповідь на чиїсь агресивні (або такі, що здаються агресивними) дії.

Провокуюча агресія: перший прояв агресії, «перша атака».

Знаючи види агресії, легше знайти шляхи її подолання!

Особливістю нашої цільової групи, зокрема жінок, які пережили насильство є те, що постраждалі особи доволі часто не усвідомлюють, що пережили саме насильство , а також відчувають страх і розпач. Отже, за таких умов необхідним є індивідуальне консультування отримувачів послуг, спрямоване на те, щоб їх емоційно підтримати, відновити у них відчуття безпеки, а також вмотивувати на подальшу роботу із випадком, що стався. Також,  спільно з жінкою знайти шляхи розв’язання проблем, допомогти їй сформувати позитивну мотивацію, вибрати доступні і сприятливі можливості та ресурси.

Індивідуальне консультування сприяє розв’язанню особистісних проблем, які можуть бути основою страхів щодо самостійного розірвання кола насильства. Водночас воно може допомогти сформувати мотивацію до зміни способу життя.

Індивідуальне консультування, яке проводиться з постраждалою особою на базі відділення соціально-психологічної допомоги та методичного забезпечення ЦНДПН, іноді переходить у формат довготривалої індивідуальної роботи. Така робота проводиться з метою оптимізації психоемоційного стану, забезпеченню психологічного комфорту у ставленні до самого себе, свого оточення та світу в цілому.

Окрім труднощів пов’язаних з пережитим досвідом перебування у ситуації збройного конфлікту, проживання у незнайомому місті, вони ще переживають фізичне та психологічне насильство. Найчастіше такі жінки не викликають поліцію, а самі не знають куди звернутися за допомогою. Кожного дня вони стикаються з побутовими, матеріально-економічними, соціальними, психологічними, юридичними питаннями, проблемами пов’язаними зі здоров’ям. Під час проживання таких жінок в ЦНДПН спеціалісти надають комплекс послуг для задоволення їх потреб та вирішенню пріоритетних питань з метою мінімізації складних життєвих обставин.

Також залучаються державні та громадські організації для надання якісних медичних послуг, гуманітарної допомоги,  реєстрації соціальних пільг,  допомога в офіційному працевлаштуванні та інше.

Ураховуючи важливість проблем ВПО, які зазнали насильство, з метою повернення до нормальної життєдіяльності, подолання психофізіологічних травм, стресового стану, соціальної апатії можливе лише за умови всебічної допомоги та небайдужість громади до цієї категорії.

Від Харківського обласного пренатального центру поступив запит на проведення інформаційного консультування щодо профілактики сімейного насильства для майбутніх матерів. Насильство залишається однією з надзвичайно поширених форм порушення прав людини, від якого переважно страждають найбільш уразливі групи осіб (зокрема, вагітні жінки.) Тому черговим заходом протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, для вразливих осіб стала відео-лекція, проведена в он-лайн форматі, про шляхи уникнення домашнього насильства, та необхідні кроки в разі його ризику або скоєння.

Метою заходу було проведення роботи, направленої на мінімізацію ризику скоєння домашнього насильства, попередження проявів агресії, та надання жінкам інформації, яка стане на пригоді у разі виникнення домашнього насильства. Була надана інформація щодо напрямів діяльності ЦСС Холодногірського району міста Харкова, а також проведене тестування на пасивну агресію. За допомогою психолога з’ясували, які ситуації викликають роздратування, через які особистісні чинники це відбувається, та якими засобами можливо декларувати особисті кордони та здійснювати самостійний вплив на власний психологічний стан.

Конституція України зазначає, що людина, її життя й здоров'я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. А також встановлює, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню або покаранню.

Але що робити, коли вдома іноді відбуваються аморальне, ганебне поводження одного з членів сім’ї по відношенню до іншого. Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.

Безробіття, зловживання алкоголем і наркотиками, психічні або фізичні захворювання, а також стрес не є виправдувальними чинниками у вчиненні домашнього насильства. Наприклад, багато людей має залежність від алкоголю та/або наркотиків, але це не гарантує вчинення ними насильницьких злочинів, зокрема у сімейно-побутовій сфері.

Кожна особа, незалежно від того, чи має вона певну негативну залежність, психологічну проблему, стрес та/або образу на члена своєї сім’ї, завжди має вибір вчинити їй зазначений насильницький злочин чи ні; і має чітко усвідомлювати, що відповідальність нестиме саме вона. Також потрібно відштовхуватись від факту, що незалежно від життєвих обставин кожна людина може змінити своє життя в кращий бік, іншими словами, дорослі жертви домашнього насильства, якщо вони не згодні залишатись у цьому становищі,  найчастіше можуть змінити обставини свого життя на краще. Не дозволяйте нікому принижувати та ображати Вас. Уявіть найгірший розвиток подій та свій стан у такому випадку.

Якщо життя у сім’ї перетворилося на жах, зволікати не варто. Складіть заздалегідь план своїх дій – що робити, куди піти в разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому – підготуйтесь: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують Ваші права власності на житло, машину тощо. У випадку, якщо з Вами будуть діти – також підготуйте все необхідне. Визначте не одне, а декілька місць, де Ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким Ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися. Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань, якщо Ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки – питання спільного майна, місця проживання дітей та виплати аліментів. Юристи центрів соціальних служб чи громадських організацій можуть надати вам безкоштовну консультацію, якою варто скористатися. Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся й підготуйте необхідні документи для керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки Ви і ніхто, крім Вас, не має права забирати їх.

Якщо Вам чи Вашим дітям уже завдали тілесних ушкоджень, обов’язково зверніться с заявою до поліції, а також до медичної установи. Ваше звернення до поліції та медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося, особливо, якщо випадки відбуваються неодноразово.

Також уявіть своє життя без насильства. Намагайтеся досягнути бажаних змін. Якщо Ви не можете визначитися щодо подальшого життя або Вам важко прийняти рішення – скористайтеся безкоштовними психологічними консультаціями центрів соціальних служб. Фахівець нашого Центру за допомогою офіційних методик може надати психологічну підтримку.

Ви можете звертатись по допомогу до Центрів соціальних служб.

У Холодногірському районі ми знаходимось за адресою: вул. Полтавський шлях, 46, 5 поверх. Телефон. 725 34 48, 063 524 9145.

У процесі виконання завдання отримувачам послуг вдалося попрацювати над зменшенням психологічного навантаження, здобути навички творчого мислення, підвищіти повагу до себе та інших учасників групи, навчитися долати труднощі та допомагати один одному у складній ситуації.

Після закінчення роботи усі учасники групи залишилися задоволені отриманим результатом, адже це найголовніше. Більшість з них не уявляли, що мають здібність до творчості, але кожна жінка закінчила роботу над своєю «квітковою феєю» та змогла відчути  задоволення від процесу виготовлення, повірила у свої сили та подолала труднощі, з якими вона стикалася у процесі роботи.

* ЦНДПН – Центр надання допомоги постраждалим від насильства.

Щорічно в Україні близько 1 мільйона жінок в своїх родинах потерпають від домашнього насильства. Але найстрашніше те, що від 1 до 3 мільйонів дітей стають свідками,  або жертвами домашнього насильства.

Лише 10% з постраждалих жінок звертаються за допомогою до органів поліції або фахівців соціальних служб. І ми знаємо, якщо жінка  вирішила «винести сміття з хати», то інакше вже неможливо, інакше – інколи в прямому сенсі – смерть.

Історії жінок, які отримали послуги в ЦНДПН дуже схожі. Ось деякі із них.

Всі імена змінено

Ганні 22 роки, її чоловіку 30 років, дитині 1 рік, разом 5 років. Чоловік перший раз підняв руку, але до цього сварки стали відбуватись все частіше і частіше.

Ірина, 50 років, колишній чоловік переслідує жінку, завдає побої, пошкоджує майно, вимагає гроші.

Олені, 44 роки, у шлюбі 22 роки, має дорослу доньку, неодноразові побої чоловіка призвели до злоякісної пухлини – онкологічного захворювання.

На жаль, таких історій безліч, і всі вони жахливі.

Всі постраждалі особи, які потрапляють до ЦНДПН, отримують психологічну підтримку, консультації  юриста, фахівця із соціальної роботи. Після закінчення терміну перебування у ЦНДПН жінка не залишається  із своєю проблемою наодинці, її перенаправляють для подальшої роботи та допомоги у вирішенні соціальних питань за потребою до Центру соціальних служб за місцем проживання (контакти центрів соціальних служб м. Харкова).

Звичайно, результат нашої роботи залежить переважно від рішучості та готовності жінки довести справу до кінця. І в цьому випадку наші фахівці стають надійною підтримкою жінці, а наш ЦНДПН – тим затишним острівцем спокою, яких так небагато у житті людини, що зазнала болі та страждань.