* ЦНДПН – Центр надання допомоги постраждалим від насильства.

Так, до ЦНДПН вже неодноразово потрапляє жінка, яка страждає від вчинення  психологічного та фізичного насилля з боку свого чоловіка та має інвалідність. З нею працюють спеціалісти ЦНДПН вирішуючи соціальні питання за потребою та надають психологічну підтримку. Також для роботи з такими жінками залучаються  і спеціалісти інших закладів.

З метою зручності для осіб, яким дуже важко пересуватися  громадським  транспортом, залучаються спеціалісти безоплатної вторинної правової допомоги, які працюють на базі ЦНДПН  та  юридично підтримують постраждалих від насильства жінок, а саме:  надають комплекс консультацій і роз’яснень з правових питань, складають заяви, скарги, інші документи правового характеру. Також, юристи з безоплатної вторинної правової допомоги супроводжують та представляють інтереси осіб, які перебувають в ЦНДПН цілодобово  та  мають право на таку допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування.

В рамках взаємодії для роботи з жінками, які постраждали від домашнього насильства та потрапили до ЦНДПН залучаються і інші  суб’єкти до повноважень яких належить організація заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, також вони інформуються щодо повернення постраждалої особи до місця попереднього перебування (проживання) з метою подальшої роботи з особою або сім’єю (у разі потреби).

Узгодити наявність вільних місць та записатися на прийом до фахівців ЦНДПН (юриста, психолога) можливо за телефоном - 093-303-03-53.

Як зрозуміти, що проти вас застосовують фізичне насильство?

• вас не випускають з власного дому, або не впускають до нього;
• ваше тіло без вашого дозволу та проти вашої волі переміщують в межах
• держави або за кордон із застосуванням обману, погроз, сили;
• вас позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку та сну;
• вам погрожують позбавленням життя або навмисно створюють ситуації,
• які становлять загрозу вашому життю та безпеці;
• вас змушують вживати алкоголь чи наркотики;
• вас штовхають або б’ють.

Насильство не має виправдання.

Якщо ви або ваша близька людина зазнають фізичного або будь-якого іншого виду насильства, звертайтесь в поліцію за номером 102, а також ви завжди можете звернутись за допомогою до Центру надання допомоги постраждалим від насильства за телефоном: 093 303 03 53

Як зрозуміти, що ви зіткнулися з економічним насильством?

Наводимо основні ознаки:

• вас обмежують у доступі до власних коштів або забороняють використовувати власні кошти так, як ви вважаєте за потрібне;
• вас примушують до жебрацтва;
• вас позбавляють або перешкоджають у доступі до їжі, житла та іншого майна;
• ваше майно пошкоджують;
• вас обмежують у працевлаштування, забороняють навчатися або працювати;
• вас шантажують.

Якщо ви відчуваєте, що стосовно вас чи ваших близьких вчиняється економічне насильство, але ви не знаєте, як розірвати коло самостійно, зверніться за допомогою до Центру надання допомоги постраждалим від насильства за телефоном: 093 303 03 53

Сайт створили Інститут когнітивного моделювання, «Товариство Червоного Хреста України» та телеведуча Марія Єфросиніна. «Мені здається» — це своєрідний онлайн-щоденник, де можна знайти підтримку та поділитись своїми переживаннями. На сторінках сайту постраждалі від насильства можуть анонімно розповісти свою історію та прочитати розповіді тих, хто так само переживає важкий етап.

Як зазначається, багато історій жертв насильства схожі між собою, тому на платформі вони виділяються в спецкатегорії.

Людина, яка пише свою історію, за бажанням може залишити свої дані для зворотного зв'язку. Також, на платформі можна знайти контакти спеціальних служб, куди можна звернутися за допомогою у разі домашнього насильства.

Можливість вільно сказати про проблему є першим кроком до звільнення і зцілення. Історії інших, хто пережив подібну ситуацію, можуть дати той важливий ковток повітря і сил, щоб вирватися з кола насильства

Опис проєкту на сайті

Ділимося з вами посиланням на сайт "Мені здається":​ itseems.com.ua

Тривожність – це стан нервозності та занепокоєння, його відчувають і дорослі, і діти. Вона виникає в «просунутій» префронтальній корі головного мозку, яка відповідає за розв’язання певної проблеми та уявлення стосовно різних ситуацій.

Це стан, коли у дитини виникають думки: «Ой, а якщо я помилюся? А якщо мене хтось вкраде? Що, якщо я скажу щось неправильно перед класом?». Або в батьків: «А якщо дитина захворіє? А якщо я поїду на вихідні та дитині буде так самотньо, що це зруйнує наші стосунки назавжди?».

При роботі з дітьми з тривожністю буде доречним використовувати такі прийоми:

• постійно підбадьорювати, заохочувати, демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
• виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок та використовувати їх для розвитку діяльності;
• формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
• розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;
• розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
• не сварити дитину за те, що вона посміла гніватися на батьків; навпаки, необхідно поставитися до неї, до її обурення з розумінням і повагою; допомогти їй усвідомити і сформулювати свої претензії до батьків.

Тільки тоді, коли емоції згаснуть, батькам варто розказати дитині про те, як вони переживали, коли вона виявляла свій гнів, знайти разом із нею форму висловлювання претензій.

Батьки також мають поспостерігати за собою. Дуже часто вони самі виховують своє роздратування, терплять його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити.

Такі поради, сподіваємось, допоможуть сформувати дружні і конструктивні відносини між батьками та дитиною.

Чи помічали Ви наступні риси поведінки людини, яка знаходиться поруч із Вами:

• систематично принижує вас та маніпулює вами;
• ображає словесно/жестами/мімікою;
• переслідує, контролює, погрожує;
• зневажає та ігнорує ваші бажання, почуття, думки та постійно
• безпідставно критикує;
• позбавляє права на захист гідності;
• дискримінує ваші переконання, віросповідання, національну, расову
• приналежність;
• шантажує.

Якщо у відносинах (мається на увазі не тільки романтичних, а із родичами чи знайомими/друзями/колегами) спостерігаються подібне ставлення важливо звернути на це особливу увагу. У випадку якщо за допомогою спілкування ситуація не покращується, зверніться за кваліфікованою допомогою. Якщо і таке втручання не допомагає, зведіть спілкування із такою агресивною людиною до мінімуму або взагалі припиніть спілкування.

Коли така поведінка приносить Вам надзвичайне пригнічення, негативно впливає на Ваше самопочуття (психологічне/емоційне) зверніться до органів Національної поліції за місцем Вашого фактичного проживання або за номером: 102.

Якщо ви відчуваєте небезпеку та не знаєте, як розірвати коло самостійно, зверніться за допомогою до Центру надання допомоги постраждалим від насильства  за телефоном: 093 303 03 53

• Продумайте свої дії у випадку домашнього насильства.
• Розкажіть про насильство тим, кому Ви довіряєте (родичам, друзям).
• Знайдіть таке місце, куди Ви змогли б піти у разі небезпеки.

Особистий план безпеки може бути таким:

• Заховайте у надійному місці запасні ключі від дому або машини так, щоб у разі небезпеки, Ви могли швидко вийти та дістатися безпечного місця.
• У надійному та завжди доступному для Вас місці заховайте певну суму грошей, документи, свідоцтво про народження дитини, необхідні папери, медичні карти, необхідний одяг та ліки.
• Якщо починається сварка, що може закінчитися фізичним насильством, спробуйте перейти у приміщення, яке можна легко покинути. Намагайтеся триматися ближче до виходу. Уникайте суперечок у кімнатах, де є гострі та ріжучі предмети.
• Домовтеся зі своїми сусідами, щоб вони викликали поліцію, якщо почують шум і крики з Вашого дому. Коли приїде поліція, спробуйте заспокоїтися та чітко викласти ситуацію, напишіть заяву.
• Заздалегідь домовтеся з родичами або друзями про можливість надання Вам тимчасового притулку у разі небезпеки. Важливо, щоб це були ті люди, які зможуть Вас захистити і у яких кривдник одразу не знайде Вас.
• Заздалегідь дізнайтеся телефони місцевих служб, які зможуть надати Вам необхідну підтримку.  Ви можете зателефонувати на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства за тел. 15 47.

Як поводитися у ситуації домашнього насильства, щоб мінімізувати негативні наслідки:

• У жодному разі не з’ясовуйте стосунки з кривдником, який перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.
• У жодному випадку не відповідайте агресією на агресію.
• Не починайте кричати чи плакати. Говоріть із кривдником чітко. Спробуйте заспокоїтися самі та дайте час заспокоїтися кривднику (вийдіть в іншу кімнату, на вулицю тощо).
• Лише тоді, коли Ваш партнер заспокоївся та готовий адекватно спілкуватися, обговоріть ситуацію. У розмові використовуйте        «Я-висловлювання» (говоріть про свої почуття та відчуття, пропонуйте вихід із ситуації: «Я почуваюся збентежено, коли ти поводишся таким чином», «Давай ми спробуємо у таких ситуаціях діяти ось так…»)

Якщо Вам необхідна додаткова інформація, допомога чи підтримка, звертайтеся до Центру надання допомоги постраждалим від насильства за  телефоном:  093 303 03 53

Насильство у сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти. Тому, працівники Центру, не можуть осторонь стояти від цієї болючої проблеми нашого суспільства і намагаються створити всі умови для більш ефективної та якісної роботи у напрямку профілактики насильства та подолання його негативних наслідків. Таким чином, 22.03.2021 року працівники Центру організували круглий стіл, на який було запрошено предствника нашої партнерської організаціїї "Сімейний центр YOU TOO", який є практичним психологом у напрямі роботи із жертвами насильства та кривдниками. На заході були висвітлені актуальні питання щодо нових підходів до роботи із особами, які постраждали від насильства та узгоджено алгорим взаємодії між працівниками Центру та партнерськоюорганізацією щодо подолання ознак насильства у сімях та усунення його негавтиних наслідків. 

Захід пройшов з дотриманням санітарних норм та правил протиепідемічних заходів. 

Якщо говорити про гендерну дискримінацію простими словами – законодавством визначено, що людину не можуть обмежувати у якомусь праві тільки через те, що вона має певну стать. Таке можливо лише за наявності обґрунтованої мети і у належний спосіб. Тож варто розібратись, чи завжди мета, з якою обмежують права жінок або чоловіків, обґрунтована.

Що не можна вважати дискримінацією?

Законодавчо передбачені норми, які не вважаються дискримінацією за ознакою статі, це:

- спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини (випадки, коли тільки у силу фізичних особливостей та необхідності виконання природної функції народження і вирощування дітей жінки потребують більшої підтримки);

- обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;

- різниця у пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом (у силу фізичних особливостей жінок і чоловіків);

- особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я;

- позитивні дії (створення додаткових можливостей, спрямованих на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод.

Куди звертатись у випадку дискримінації за ознакою статі?

 Залежності від ситуації, яка склалась внаслідок дискримінації за ознакою статі, особа має право звернутись за захистом порушених прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Письмові звернення до Уповноваженого можна надсилати за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008; на електронну пошту: hotline@ombudsman.gov.ua.

В Україні також діє Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації Громадської організації «Ла Страда» –  0 800 500 335 або короткий номер з мобільного 116 123, а також Урядова гаряча лінія з питань допомоги постраждалим від насильства 1547.

Якщо під час вчинення дискримінації за ознакою статі наявний склад адміністративного або кримінального правопорушення, тоді за захистом порушеного права потрібно звернутись до органів поліції.

Потерпілий від дискримінації за ознакою статі може звернутись за захистом свого порушеного права до суду та має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі.

Для отримання правової допомоги потерпілі від дискримінації за ознакою статі мають право звернутись до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

В Центрах соціальних служб працюють психологи, соціальні працівники, юристи, які готові надати Вам необхідну допомогу у рамках компетенції центрів соціальних служб.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

сайт: dovira.kh.ua/

Facebook: www.facebook.com/Csssdm.slobidskiy

Instagram: slobidsky_css

Чому так складно відмовляти людям?

Причин чому ми не можемо сказати «ні» є декілька. Зокрема це страх втратити стосунки набуті роками. Інколи здається, що сказане  «ні» може припинити дружбу. Ще одна причина – боязнь майбутнього конфлікту. Відмовити заважає і наша вічна доброта.  І це дуже погано.

Пам’ятайте,  Вами можуть користуватися, знаючи, що ви просто не зможете відмовити. А ще люди вірять в дію бумерангу. Тобто боїться сказати «ні», аби у майбутньому і на своє прохання не отримати відмову.

Як це впливає на життя?

Пам’ятайте не вміння говорити «ні» може зіграти з вами злий жарт.  Адже з кожним разом, буде рости злість на самого себе. Роздратування, апатія, нервозність і інші неприємні почуття буде викликати людина, яка постійно просить допомоги. У підсумку, навіть власна безхарактерність стане найбільш неприємним відчуттям. Пам’ятайте, відмова –  це не прояв егоїзму, не груба відповідь і навіть не основа неповаги до співрозмовника.  Це коротка і більш м’яка форма того, що на даний момент прохання виконати неможливо через певні важливі  причини.

Ми зібрали декілька порад, як навчитись казати «ні», щоб не псувати стосунки з іншими та почуватися більш впевненою:

• Користуйтеся тезою «Я не маю бути гарним для всіх». Ви справді не маєте! Дозвольте собі діяти у власних інтересах. Якщо вам щось не подобається робити – ви маєте право відмовитись.
• Оберіть комфортну для вас форму відмови. М’яко та з гумором чи
• суворо та різко – у кожного свій зручний варіант.
• Почніть тренування з людьми, яким довіряєте. Можете попередити
• їх, що ви зараз працюєте над вмінням відмовляти. Попросіть підтримати вас.
• Пробуйте відмовляти незнайомцям. Наприклад, консультанту в
• магазині чи офіціанту в ресторані.
• Не ставайте занадто байдужим, але й не беріть на себе чужі
• проблеми. Наприклад, ви можете вислухати, дати корисний контакт чи посилання, але не намагайтеся самостійно вирішити не ваше питання.
• Будьте щирим у своїй відмові. Вам не потрібно фантазувати, чому
• ви кажете «ні». Ви маєте право чесно сказати, що вам ніколи, не подобається, не хочеться, не можете.
• Використовуйте синоніми до «ні». Наприклад: «Розумію, але я не
• можу цього зробити» або «Вибач, я маю відмовитися».

І будьте впевнені, що здорові стосунки припускають слово «ні». Як з вашого боку, так і з боку інших. Вашу відмову мають сприймати з повагою, як і ви маєте бути готовим до «ні» у свій бік.