Рекомендації:

•  Проблеми з поведінкою школярів завдають багато незручностей батькам. Але пам'ятайте, що це – тимчасовий етап, і він цілком природний.
•  Щоб виправити поведінку підлітка, важливо заручитися його довірою. Поговоріть із ним, вислухайте його. Не варто критикувати, бо це тільки погіршить ситуацію.
•  Дайте зрозуміти дитині, що ви любите її такою, як вона є.
•  Пам'ятайте, що підліток тією чи іншою мірою залежить від своїх емоцій, а тому потребує вашої підтримки.
•  Допоможіть дитині: розкажіть, як ви дієте, відчуваючи смуток, злість, ревнощі тощо. Ваші підказки стануть в пригоді, коли вона даватиме раду власним емоційним проблемам.
•  Якщо бачите, що ваша дитина потрапила в погану компанію, вам потрібно втрутитися. Однак пам'ятайте, що підлітки чутливі й можуть гостро сприймати критику.

​Будьте уважні й постарайтеся зрозуміти, що відчуває ваша дитина. Це допоможе впоратися з багатьма проблемами.

• Зокрема, на деокупованих територіях діє пілотний проєкт грошової допомоги, який реалізується Мінреінтеграції спільно з Товариством Червоного Хреста України.  
• Укрпошта здійснює виплати в розмірі 1200 грн на кожного члена родини, що перебував в окупації. 
• А вже з 20 жовтня мешканці звільнених регіонів зможуть отримати додаткову грошову допомогу. 

Деталі у зображенні до публікації.

У сьогоднішньому матеріалі, який для вас підготував Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра», ви знайдете корисні рекомендації, які допоможуть швидко і ефективно скоригувати хибну поведінку дитини у правильний бік.

1. Сприймайте свою дитину безумовно, любіть її за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається і допомагає вам по господарству. Любіть її просто за те, що вона є.
2. Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.
3. Будьте вірними своєму слову і даним обіцянкам. Навіть якщо існують об’єктивні причини і через якісь обставини ви не зуміли дотриматися власної обіцянки, не вважайте не потрібним пояснити дитині причину, з якої ви порушили її.
4. Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних відносин украй важливим є щире бажання дитини бути з вами відвертою. Це бажання можна і потрібно стимулювати. Дуже велику роль у цьому випадку відіграє ваша особиста, батьківська доброзичливість у словах та інтонації.
5. Можна засуджувати дії дитини, але не почуття, хоч якими б небажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, значить, для цього існують певні підстави.
6. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте у її неприйняття.
7. Поступово, але цілеспрямовано знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і делегуйте їх їй особисто.
8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки такого вчинку. Зробіть це без свідків. Пояснення такого характеру дуже потрібне, адже воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі і що кожний вчинок має свій відголос – позитивний чи негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки власних дій або бездіяльності, адже лише у такому випадку вона поступово дорослішатиме і ставатиме свідомою особистістю.
9. Карайте дитину, залишаючи її без чогось хорошого, але не робіть їй погано.
10. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік дитини, ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Відчуття самозбереження і бажання уникнути покарання стає головним чинником у дитячій поведінці, тому і до брехні у такому випадку – один крок.
11. Посмійтеся разом. На дрібну брехню можна відповісти з гумором. Насамперед це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути.
12. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли дитина призналася вам у чомусь. Такі миті є дуже важливими у житті дитини, адже саме так вона робить свій вибір між правдою і брехнею. При цьому поясніть, в чому саме криється її помилка, але змістіть акцент на момент істини – на те, що ви пишаєтеся нею і її чесністю.
13. Подавайте власний гідний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина – це в значній мірі ваше відображення. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись. Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у присутності дитини.

І найголовніше! Любіть свою дитину. Якщо ви по-справжньому любите свою дитину – не уникайте шансу дати їй це відчути. Повторюйте частіше ці заповітні слова. Навіть якщо дитина вчинила щось погане, все одно говоріть їй, що любите її. Таким чином ви зможете розвинути в дитині впевненість, що попри всі здійснені нею помилки, вона все одно улюблена і дорога вам. Так ви дасте зрозуміти дитині, що ви засуджуєте саме конкретний її вчинок, а не особистість загалом.

Шановні батьки! Дотримуючись цих простих порад на постійній основі, вже за досить короткий час ви почнете помічати позитивні зрушення у взаємовідносинах зі своєю дитиною. Головне – не лінуйтеся впроваджувати корисні рекомендації у щоденній практиці, коригуючи таким чином не тільки дитячу, а й власну поведінку у кращий бік.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Стрес – це реакція організму людини на сильний зовнішній подразнювач. При стресі мозок надсилає тілу сигнал і тим самим стимулює викид гормонів у кров. У результаті прискорюється серцебиття, підвищується артеріальний тиск, частішає дихання і виникає напруження у м’язах. Перш ніж людина розуміє причину стресу, її організм набуває стану «підвищеної готовності». Коли джерело стресу зникає, організм повертається до нормального стану.

Стрес – природня реакція організму, яка запускається в мозку і допомагає подолати важку чи небезпечну ситуацію. Користь стресу в тому, що він підвищує швидкість реакції людини і дозволяє їй діяти швидко. Невеликий стрес допомагає нам досягати мети чи кращих результатів, наприклад, під час іспиту, співбесіди чи спортивних змагань.

Однак тривалий, сильний чи хронічний стрес є шкідливими. Якщо організм часто чи постійно знаходиться в стані «підвищеної готовності», це може негативно вплинути на фізичне, емоційне та психічне здоров’я. Стрес може впливати на поведінку, а також на те, як людина спілкується з іншими. Якщо вона відчуває хронічний стрес, у неї можуть розвинутися шкідливі звички, а також наркотична чи алкогольна залежність. Тривалий стрес може призвести до депресії, емоційного вигоряння чи до суїцидальних думок. Хоча люди реагують на стрес по-різному, ніхто не застрахований від хвороб, викликаних стресом. Практично немає такого органу тіла, на який би не впливав стрес. Розглянемо, як стрес впливає на різні системи життєдіяльності людського організму.

З боку кістково-м’язової системи: м’язи скорочуються, щоб захистити тіло від травми, наслідком чого можуть стати болі в тілі, м’язові спазми, головні болі напруги.

З боку дихальної системи: дихання прискорюється, щоб організм отримав більше кисню. Внаслідок надмірного стресу відбувається гіпервентиляція легенів та задуха, а також напади паніки у людей з панічними розладами.

Нервова система стимулює виділення гормонів, таких як адреналін та кортизол. У результаті прискорюється серцебиття, підвищується артеріальний тиск і зростає рівень цукру в крові, що допомагає організму швидко реагувати на небезпеку. Наслідками надмірного стресу можуть стати дратівливість, тривожність, депресія, головні болі, безсоння.

Серцево-судинна система реагує на стрес таким чином: серце починає битися частіше й сильніше, щоб прискорити  циркуляцію крові в організмі. Кровоносні судини звужуються чи розширюються, направляючи кров туди, де вона найбільше необхідна, наприклад до м’язів. Унаслідок надмірного стресу може виникати високий артеріальний тиск, серцеві напади, інсульт.

Ендокринні залози виробляють, як і нервова система, гормони адреналін та кортизол, які допомагають долати стрес. Печінка підвищує рівень цукру в крові, щоб організм отримав більше енергії. Наслідками стресу можуть бути цукровий діабет, слабкий імунітет і схильність до захворювань, перепади настрою, зайва вага.

За наявності стресу порушуються процеси травлення.  Можуть виникати діарея, запор, нудота, блювота.

З боку репродуктивної системи стрес впливає на статеву активність, сексуальний потяг. Можуть виникати порушення менструального циклу, імпотенція.

Сподіваємося, ця інформація знадобиться, аби знати більше про власний організм і вміти вчасно реагувати на симптоми стресу.

Якщо людина глибоко в тилу припинила взаємодіяти з воєнною тематикою взагалі, то війна може не створювати для неї стресу.

Але людина, яка не забула про війну, майже напевно матиме симптоми хронічного стресу: загострення або появу фізичних хвороб, депресію, підвищену тривожність і розосередженість, демотивацію.

ЯК ДОПОМОГТИ СОБІ

Зверніть увагу на безпеку. 

•Якщо людина сидить під бомбардуваннями, найкраще, що вона зараз може зробити для себе, — виїхати з цієї зони. 

•Якщо це неможливо, варто максимум зусиль направити на рутинне піклування про себе і близьких: створення максимального комфорту в усьому, в чому можливо тут і зараз. Паралельно відслідковуючи усі можливості виїхати в безпеку. 

В умовно безпечних місцях треба відслідкувати усі свої потреби, які раніше задовольнялися автоматично, а тепер або вимагають особливих зусиль, або ігноруються. Для кожної з таких потреб варто розробити спосіб найпростішого її задоволення. Це дозволить як відчути більше стабільності, так і не витрачати зайві сили. 

Також на нас постійно тисне ще почуття провини за те, що я наче замало вкладаюсь у те, щоб перемога сталася, що не на часі задовольняти потреби. Там, де ти міг би зробити життя кращим, ти нібито не маєш права. Не маєш права зараз радіти та бути щасливим, бо комусь точно гірше.

Тут як приклад є Ізраїль — у них війна йде постійно, але немає заборони на радість. Навпаки — вони радіють життю, будують життя якомога краще, якомога яскравіше. І саме це дає їм можливість понад 70 років постійно воювати та водночас жити на повну.

Почуття провини та «неначасність» життя для українців значною мірою є нав’язаною культурною концепцією. Якщо комусь погано, то решта теж не має права радіти, якщо десь помирають люди, то всі мають одночасно з цього приводу мати суцільну жалобу. Тут нашаровується дуже багато культурних контекстів: ставлення до смерті, ставлення до чужих страждань тощо.

Для того, щоб не хейтити весь час одне одного, якраз і треба насолоджуватися життям! 

Якщо в нас нормально працює система, ми в будь-якій ситуації, можемо відповісти обставинам, отримати необхідний результат. 

А коли відчуваємо, що немає сил і можливості відповісти на проблему, то єдине, що лишається, — страждати. І так страждання стає основою психіки.

Через це ми швидко виснажуємося як система: починаємо хейтити одне одного, якщо швидко не вдається перемогти. 

Стрес і страждання забирають наші сили. Для того, щоб бути ефективним, необхідно мати потужний внутрішній ресурс. Цей ресурс починається з піклування про себе і власного щасливого життя.

Копінгові механізми — це навички, які допомагають нам упоратися зі стресом⤵️

УМІННЯ ВІДСТЕЖУВАТИ СВОЇ ЕМОЦІЇ.

•Потрібно спочатку дозволяти собі певні емоції, а проживши їх, помічати, які конкретні причини були для цієї емоції та що з цим можна зробити.

УМІННЯ ПРОЖИВАТИ СВОЇ ЕМОЦІЇ.

•Це набір практик, серед яких мають бути й гальмівні (на кшталт дихання та медитацій), але цього точно буде недостатньо. Бо якщо в нас є причина для агресії або страху, це вимагає фізичної дії. Не просто дозволити собі гнів, а дозволити собі цей гнів вилити, наприклад, у крик, боксерську грушу, знищення паперу тощо.

УМІННЯ ПІКЛУВАТИСЯ ПРО СЕБЕ.

•Коли є серйозна проблема, ми часто знецінюємо свої дрібні потреби, тому що «та на що це впливає?!». Але якщо ми маємо кілька десятків незадоволених, навіть найдрібніших потреб, то якість життя суттєво знижується.

•Відповідно, рівень стресу суттєво зростає. Якщо головну проблему прибрати не можна, можна вибудувати фундамент з інших, задоволених потреб, і тоді головна проблема перестає бути настільки болючою.

Матеріал підготувала Коваль Олена психолог, консультант Позитивної психотерапії

Розпаданню шлюбів сприяють як матеріально-економічні, житлово-побутові умови, так і соціально-психологічна, психолого-педагогічна непідготовленість молоді до сімейного життя, невміння розв’язувати сімейні проблеми і запобігати конфліктним ситуаціям, відсутність знань, необхідних для молодого подружжя, що, як наслідок, може призвести до негативних стосунків між молодим подружжям. Створення сім’ї – не тільки радісна подія, а й клопітка робота, а також випробування: важко пристосовуватись до звичок свого нового партнера, завжди хочеться його перевиховати, "підлаштувати" на свій лад. Адже так хочеться щоб кохана людина була ідеальною. Правильні та гнучкі відносини утверджуються, на жаль, коли молоде подружжя зробить достатньо помилок і їм доведеться визнати, що вони вчинили нерозсудливо. Таке усвідомлення приходить з досвідом, а інколи й пізно, коли шлюб уже не можна врятувати. Тому дуже важливо фахівцям Відділу соціальної роботи по Немишлянському району м. Харковаю ХМЦССС "Довіра" на першому етапі подружнього життя знайти те взаєморозуміння, яке потрібне для подальшого нормального життя, виробити таку ефективну стратегію поведінки у складних ситуаціях, яка буде допомагати в подальшій адаптації подружжя до сімейного життя. Отже, збереження гармонійних сімейних відносин та міцного шлюбу у молодого подружжя - це головна мета у роботі фахівців Відділу для  попередження попадання родин в складні життєві обставини.

Ігри на каналі для різного віку та навантаження. Зокрема, завдання на розвиток уявлень, дихальної гімнастики, руханки та вправи на розвиток моторики та міжпівкульної взаємодії для малюків.

Адже гра:

• допомагає дитині себе пізнавати;
• стимулює її розумовий розвиток;
• розвиває навички контролю;
• показує варіанти вирішення проблем;
• сприяє проживанню стресу; 
• вчить планувати;
• підвищує стійкість;
• навчає виявляти ініціативу та самостійність;
• сприяє вираженню агресії безпечним способом;
• розвиває впевненість у своїх силах.

Також на каналі доступні казки та вірші, які спеціально для дітей читають, зокрема, й захисники України.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» підготував для батьків декілька порад кваліфікованого спеціаліста, які допоможуть збудувати конструктивний діалог з дитиною, що проявляє агресію.

1. Жорстка заборона і підвищення голосу – це найменш ефективні способи подолання дитячої агресії. Необхідно зрозуміти і зняти її причину, і лише після цього можна сподіватися на зменшення прояву агресивності з боку дитини.
2. Дайте дитині можливість висловити свою агресію, спрямувавши її на інші об’єкти. Наприклад, дозвольте побити подушку або розірвати фото «ворога» і ви побачите, що в реальному житті дитяча агресія стане менш інтенсивною.
3. Показуйте дитині власний приклад ефективної спокійної поведінки, не допускайте в її присутності вибухи гніву.
4. Не соромтеся якомога частіше проявляти свою любов і ніжність до дитини, демонструйте їй, наскільки вона важлива для вас.
5. Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з оточуючими. В першу чергу, за можливістю, своєчасно реагуйте на недоброзичливі поглядити дитини на інших та бурмотіння собі під ніс.
6. Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Будьте мудрими і уважними батьками, намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах конфлікту.
7. Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, що призвели до виникнення конфліктної ситуації. Спробуйте разом знайти інші шляхи виходу із неї, які ваша дитина зможе використати у майбутньому.
8. Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки, адже вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.

Підвищений рівень конфліктності у дитини – це проблема, яка потребує негайного батьківського втручання. Інколи до цього процесу можна залучити і кваліфікованого психолога, який зможе дати слушні поради та скорегувати дитячу поведінку у правильному, конструктивному напрямку.

Нагадуємо!

Отримати консультацію психолога ви завжди можете у Відділі соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра».

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» підготував для батьків декілька слушних порад щодо виховання дітей-підлітків, використання яких допоможе своєчасно уникнути багатьох проблем у житті дитини.

1. Інтерес.

З’ясуйте, що подобається вашій дитині на даний час. Дитина дорослішає і її вподобання змінюються разом із нею, тому слід уважно проаналізувати схильність до якихось занять. Можливо, це вдасться зробити не відразу, але здатність співвідносити схильності і антипатії дитини є важливою складовою побудови відкритих стосунків з нею. Пам’ятайте: щоб бути гарними батьками, необхідно бути і гарними друзями своїй дитині.

2. Строгість.

Дуже часто діти в підлітковому віці намагаються сперечатися із встановленими правилами і обмеженнями. Вони думають, що вже стали дорослими і можуть самостійно про себе подбати. Якщо ви не зробите ніяких спроб взяти під особистий контроль цей процес, підліток весь час буде керуватися власними бажаннями і згодом може навіть заподіяти собі певної шкоди. Батькам слід дати зрозуміти своїй дитині, що коли в неї буде більше свободи, зросте і відсоток відповідальності. Допоможіть своїй дитині навчитися планувати події наперед, не робити це за неї, а просто спрямувати її у потрібному напрямку.

3. Спілкування.

Щоденне спілкування є важливим фактором підтримки відкритості між батьками і дітьми. Якщо ви спілкуватиметеся зі своєю дитиною щодня, вона буде більш розкутою, а стосунки між вами будуть максимально відкритими і довірливими. Як відомо, довіра ґрунтується на практиці, а її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах і на якісному спілкуванні. Щоденне спілкування продемонструє вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя.

4. Терпіння.

Виховання важких підлітків вимагає від обох батьків підвищеного терпіння. Як свідчить життєва практика, у більшості випадків дитині у підлітковому віці просто необхідно перерости таку поведінку. Інколи для підвищення виховного ефекту варто відправити дитину у спеціальний центр виправного характеру, але і там результат буде не миттєвим.

5. Дії на упередження.

Якщо ви тільки-но помітили, що в дитини з’явилися певні проблеми, необхідно відразу діяти. Швидке реагування покаже їй, що ви, батьки, не збираєтеся сидіти склавши руки і очікувати, коли негативні наслідки згубної поведінки вже не можна буде змінити. Дії на упередження допоможуть скоротити глибину і тривалість підліткових проблем.

6. Єдиний фронт.

Бувають випадки, коли батьки не сходяться у поглядах стосовно того, яке рішення їм слід прийняти в тій чи іншій ситуації. Ні в якому разі не повідомляйте про це дитині, адже ви за будь-яких обставин повинні виступати «єдиним фронтом». Коли дитина зрозуміє, що батько і мати діють спільно, і вона не зможе скористатися захистом одного із них, ваші спільні плани на виховання матимуть набагато більший успіх.

7. Керівництво і турбота.

Дитина повинна повсякчас відчувати щиру турботу і «невидиме» керівництво з боку обох батьків. У протилежному випадку підліток може звернутися за підтримкою до ненадійних однолітків і скористатися їхніми настановами. Намагайтеся бути авторитетом і гідним прикладом для своєї дитини, тоді у неї не буде ніякої потреби шукати підтримки і розуміння де інде.

Шановні батьки!

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Для ефективного вирішення багатьох проблем, пов’язаних із вихованням дітей підліткового віку, необхідно запастися не лише терпінням, а й дієвими порадами кваліфікованих спеціалістів. Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваша дитина, уявіть себе на її місці, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, а й краще зрозуміти дитячу поведінку.

Нагадуємо!

Отримати консультацію психолога ви завжди можете у Відділі соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра».

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Як батькам визначити основні типи неправильного виховання та вчасно позбутися їх? Відповідь на це питання підготував Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра».

Отже, до неправильних типів виховання в сім’ї належать наступні:

1. Бездоглядність. Дитина постійно перебуває поза увагою батьків. Батьки ніби й турбуються про неї, але в основному дитина полишена сама на себе. Її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю та уваги батьків.
2. Гіперопіка. Негативний вплив на дитину має і надмірна опіка з боку батьків – гіперопіка. У цьому випадку характерними є безперервні заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. Досить часто цей стиль виховання викликає протест у підлітків, провокуючи загострення і збільшення частоти виникнення конфліктів між батьками та дитиною.
3. Егоцентризм. Інколи бажання дитини позбутися найменших труднощів та неприємних обов’язків стає настільки великим, що батьки створюють навколо неї атмосферу захоплення, перебільшення, нахваляння її здібностей, які, як правило, є міфічними. Усі бажання дитини виконують без заперечень, вона постійно перебуває у центрі уваги – такий собі кумир сім’ї. Егоцентризм, що має місце в даній ситуації, сприяє виникненню труднощів у створенні навичок систематичної праці та відсутності формування самостійності у дитини.
4. Емоційне відкидання. Характерними ознаками даного типу виховання є відчуженість, уникання контактів. Подібна ситуація спостерігається в тих сім’ях, де один із батьків обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває, або ж у сім’ях, де є ще одна дитина і якій батьки приділяють більше уваги. Такий тип виховання сприяє розвитку підвищеної вразливості у дитини.
5. Жорсткість. Для жорстких взаємин між батьками та дітьми характерним є жорстке ставлення з суворим покаранням з боку дорослих до дітей за будь-які, навіть зовсім дрібні провини. Таким чином цей тип виховання закладає основу для формування у дітей постійного страху перед батьками.
6. Надмірна вимогливість. Для даного типу виховання характерним є те, що батьки постійно намагаються дати своїй дитині якомога ширшу освіту, розвинути її примарні здібності. Таким чином, дитина є постійно зайнятою, від неї весь час вимагають високих результатів, не враховуючи при цьому її інтелектуальних можливостей. Дитина втрачає можливість гратися, спілкуватися з однолітками. Від постійних надмірних навантажень вона починає виконувати завдання формально. Такий стиль виховання сприяє виснаженню нервової системи і виникненню тривожності.

Серед інших чинників, які здатні спричинити серйозні наслідки у вихованні та поведінці дитини, варто зазначити особливості пубертатного періоду, наявність певних хронічних захворювань, різноманітні психічні травми.

Для того, щоб дитина росла здоровою, щасливою і повноцінною особистістю, батькам необхідно докладати неабияких зусиль. Саме виховання в сім’ї має дуже великий вплив на її самопочуття, успішність, поведінку, а в майбутньому – і реалізацію в суспільстві.

Враховуючи вищевикладене, варто зазначити, що дбайливим і люблячим батькам необхідно постійно намагатися дотримуватися «золотої середини» у вихованні своєї дитини. Необхідно бути об’єктивними і справедливими батьками, які вміють вислухати, заохотити і направити свою дитину у правильний напрямок, залишивши їй достатньо простору для самовираження

Нагадуємо!

Отримати консультацію психолога ви завжди можете у Відділі соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра».

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»