Розмовляйте зі своєю дитиною. Постійно пояснюйте йому свої дії і свої прохання. Пам'ятайте, що дитина повинна чітко розуміти, чому їм або вами здійснюються ті чи інші дії. 

Спілкуючись з дитиною, керуйтеся не тільки своїми бажаннями і почуттями, а бажаннями і почуттями дитини. Пам'ятайте, що він самостійна особистість. Вчіться поважати його вже з дитинства.

Обов'язково оцінюйте зроблені руками дитини речі. Пам'ятайте, що для нього дуже цінна ваша оцінка, оскільки вона підвищує його самооцінку.

Заохочуйте спроби своєї дитини вирішувати свої проблеми самостійно. Пам'ятайте, що діти дошкільного віку, як правило, впевнені в своїх силах. Не позбавляйте їх цієї впевненості.

Намагайтеся пред'являти дитині однакові вимоги від усіх членів сім'ї. Пам'ятайте, що дитині важко пристосуватися до різного рівня оцінок і вимог.

У своїх батьківських діях будьте послідовні. Пам'ятайте, якщо ви підете на поводу його примх, то дасте йому в руки інструмент керівництва вами.

Якщо дитина вередує або закочує істерику, ні в якому разі не намагайтеся звертатися до його розуму або використовувати силові методи. Пам'ятайте, що краще дію переключити увагу дитини на щось інше, для нього цікаве.

Розширюйте соціальний досвід дитини. Заохочуйте його, коли він грає з іншими дітьми. Пам'ятайте, що дошкільний вік припускає поглиблення спілкування дитини за рахунок розширення його соціальних зв'язків.

Не засмучуйтеся, якщо ваша дитина вередує. Пам'ятайте, що період такої поведінки рідко триває старше трьох років. Звичайно ж, за умови вашої правильної реакції на його капризи.

Для цього потрібно зайти на вебпортал (https://portal.pfu.gov.ua/) та вибрати вкладку «Заява про призначення пенсії», ознайомитись з інформацією, яка з’явиться на екрані, і потім перейти за посиланням «Вхід».

Увійти до особистого кабінету можна за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Якщо ви його не маєте, – отримати КЕП можна безкоштовно й онлайн, виконавши декілька нескладних кроків (описаних у відеоінструкції bit.ly/3ZX31ne)

Після входу виконати такі кроки:

Крок 1 – у розділі “Щодо пенсійного забезпечення” оберіть вкладку “Заява на призначення пенсії”. Дайте згоду на дистанційне інформування, обравши спосіб отримання повідомлень про опрацювання Вашої заяви. Натисніть “Продовжити” та оберіть вид пенсії, наприклад – “Пенсія за віком”;

Крок 2 – дайте відповіді на питання анкети-опитування для заповнення атрибутів звернення та надайте згоду на передачу та обробку своїх персональних даних (поставте позначку);

Крок 3 – прикріпіть скан-копії необхідних документів, підготовлених згідно з вимогами щодо сканованих копій документів за наведеним перед формуванням заяви переліком.

Після цих етапів на екрані з'явиться повна форма заяви про призначення пенсії. У разі потреби форму заяви можна відредагувати.

Для завершення всіх операцій, заява підписується за допомогою КЕП та відправляється до ПФУ натисканням кнопки «Підписати та відправити до ПФУ».

За результатами опрацювання заяви Ви отримаєте інформацію про стан обробки та відповідне рішення.

Під час виснаження звичні наші інстинкти відмовляють.

Тому що виснаження вмикає інстинкт виживання. Почніть із простого – зі свого харчування, чому? Тому що харчування – це інстинктивний акт. І збудити інстинкти, запустити процес відновлення - це допомагає. Кишківник – другий мозок. Пробуйте несподівану страву, щось нове раз на тиждень. Це поверне смак до життя. Починайте пробуджувати свої інстинкти.

Також допомагає відновлювати інстинкти через нюх. Нюх – це дуже давній сенсорний акт. Вій йде від наших пращурів. Ароматна кава, ефірні олії - відчувайте запахи усвідомлено. Цілеспрямовано виділяйте декілька хвилин на день, щоб зануритися в аромати. 

Йога дає почуття  опори, довіри до себе та свого тіла. Йога також допомагає.

Головне на етапі виснаження – не відгороджуватися від суспільства.

Спілкуйтеся з близькими або фахівцем, розповідайте про свій стан та не замикайтеся у собі.

Деперсоналізація – це коли вже починається криза ідентичності. Людина вважає, що вона не може змінити своє життя, не вірить себе і всі свої останні краплі енергії віддає роботі. Далі людина хоче вже позбутися переживань, але не може. Вони засмоктують, як болото. Якщо ви впізнали в описі себе - будь ласка, зверніться до спеціаліста.

Наразі працюють три гарячі лінії, а саме: 

• гаряча лінія з кризових питань;
• гаряча лінія Уповноваженого з питань ВПО;
• гаряча лінія Уповноваженого зі зниклих безвісти. 

 
Зокрема, оператори гарячої лінії з кризових питань у лютому прийняли більш як 33 тисячі звернень. 
 
Серед найактуальніших питань, які цікавлять громадян: виплата державної допомоги внутрішньо переміщеним особам, грошова допомога від міжнародних організацій та отримання правової допомоги. 
 
! Нагадаємо, зателефонувати на гарячу лінію з кризового реагування можна за коротким номером 1548. Або написати у месенджери на номер: (096) 078-84-33. 
 
! Звернутися на гарячу лінію Уповноваженого з питань ВПО можна за телефоном: (066) 813-62-39. 
 
! Якщо близькі тривалий час не виходять на зв’язок, телефонуйте на гарячу лінію Уповноваженого зі зниклих безвісти: 0 800 339 247 або пишіть у Viber і Telegram на номер: (095) 896-04-21

Не потрібно бути ідеальною - просто намагайтеся, як можете. Сидіти та грати 7 годин поспіль з дочками в ігри на комп'ютері не треба, але при цьому провести з ними годину-півтори катаючись на гірці, щоб діти подихали свіжим повітрям і зарядилися позитивними емоціями на найближчий тиждень.  Це до того, що  не потрібно робити все по книжці, робіть те, що вмієте і любите.

Нікому не потрібна мама, яка жертвує собою заради дітей, бо потім всю старість вона буде їм це пригадувати й тим самим отруїть життя. Баланс - наше все.

Якщо ви нічого не встигаєте з дитиною на руках, значить, ви погано плануєте. Та й не треба "зробити все і злягти в лікарню" - треба зробити все з "термінового і важливого" і "важливого, але не термінового".

Няня - це не погано, тому що чим з більшою кількістю людей вміє взаємодіяти ваша дитина, тим краще для неї. Задоволена мама + няня = щаслива дитина. А загнана "я ж мати" = дитина-невротик з почуттям провини.

Найважливіший пункт - жінка, яка миє, куховарить і водить на секції, ще не мама, а звичайна няня-доглядальниця. Мама - це про "вислухати, підтримати, поцілувати, повалятися в обіймах, дати захист і опору." Тому якщо вашу дитину на секції водить няня або бабуся, а ви після цього з нею обговорюєте як все пройшло і приділяєте увагу значить все у вас добре!

Автор тексту психологиня Гайцук О.Ю.

Види дитячого стресу:

1) Психологічний (емоційний) стрес. У цьому стані, дитина часто не сприймає себе такою якою є. А також зазнає труднощів у спілкуванні з друзями та близькими. Нерідко емоційний стрес у дитини може бути викликаний сваркою і розлученням батьків.

2) Фізичний стрес у дитини пов'язаний з впливом навколишнього середовища і матеріальних чинників на дитячий організм (холод / жара, інфекції, травми й т.д.)

Ознаки стресового стану у дітей:

Варто відзначити, що ознаки дитячого стресу різняться. У трирічних (у зв'язку з кризою 3-х річного віку) вони носять один характер, у дошкільнят - другий, а в учнів взагалі третій. 

Молодший шкільний вік:

1) швидка стомлюваність (буває таке, що дитина, повертаючись зі школи спить протягом 1,5-2 годин). Це може бути викликано шкільними навантаженнями.

2) головні болі (одна з причин перевтоми);

3) нічні кошмари (після перегляду фільмів жахів, наприклад);

4) часті капризи;

5) погіршення сну та апетиту або навпаки - підвищені сонливість і апетит;

Ознаки стресового стану у дітей середнього шкільного віку часто бувають викликані настанням підліткового періоду (перехідного віку):

1) брехня;

2) погіршення настрою без причини;

3) падіння успішності;

4) прояв агресії;

5) не хоче ходити в школу, стає замкнутою.

Отже, причини прояви дитячого стресу:

• різка зміна умов життя (переїзд, поява нового члена сім'ї);
• сімейні проблеми: розбіжності між батьками дитини в проблемах виховання, сварки, розлучення;
• конфлікти з викладачами та шкільними друзями;
• втрата близької людини;
• пережитий страх.

Як допомогти дитині подолати стрес.

Дитинство - це період знайомства з навколишнім світом. Це початок спілкування з ровесниками, перші спроби подолання дитиною різного виду труднощів.

І саме в цей період їй особливо потрібна підтримка батьків.

Способи боротьби з дитячим стресом:

• Грайте з дитиною! Пограйте з нею в травматичну ситуацію; Нехай дитина грає роль кривдника.
• Разом займайтеся творчою роботою (малюйте, танцюйте). Також можна слухати разом красиву музику або провести час за спільним читанням цікавої для дитини книги. Все це - прекрасна антистресова терапія.
• Дозвольте вашій дитині трохи похуліганити та розслабитися. І обов'язково складіть їй в цьому компанію.

а) влаштуйте бій подушками;

б) частіше обіймайте і цілуйте свою дитину;

в) ходіть разом на прогулянку;

Необхідно також пам'ятати й про те, що у дітей психологічний стан тісно пов'язаний з фізичним. Тому, для додаткового способу боротьби зі стресом в житті дитини, обов'язково повинні бути включені фізичні навантаження.

- У вас забрали паспорт або документи вашої дитини.

- Обмежують ваше пересування в населеному пункті, де ви перебуваєте. Примушують жити або працювати в замкнених приміщеннях.

- Забрали ваш мобільний телефон та інші засоби зв’язку.

- Відмовляють у наданні екстреної медичної допомоги вам або вашій дитині, обмежують сон, відпочинок і харчування.

- Примушують або схиляють до дій із застосуванням фізичного насильства, психологічного тиску або маніпуляцій.

- Пропонують фінансову допомогу, чим втягують вас у боргову кабалу.

- Пропонують працевлаштування без заздалегідь обговорених умов роботи, з нереалістично високою заробітною платою, договір складено незрозумілою для вас мовою.

Фахівці Відділу надають соціальні послуги породіллям, вагітним жінкам, жінкам, які мають намір відмовитись від новонародженої дитини.

На поточному тижні в пологовому будинку мав місце випадок, коли шістнадцятирічна дівчина народила дитину і мала намір відмовитись від неї.

Фахівець Відділу прийшла на допомогу молодій породіллі, щоб подолати складні життєві обставини та попередити відмову від немовляти. З дівчиною було проведено цикл бесід щодо попередження відмов від новонародженої дитини, надано консультації з правових питань та оформлення державних соціальних допомог.

Також, з матір’ю пароділлі були проведені профілактичні бесіди з питань запобігання соціального сирітства. Жінка виявила бажання допомогати дочці у догляді та вихованні онуки і дитина залишилась у сім’ї.

На даний час робота з родиною триває.

То які межі є важливими у стосунку з оточенням?

Емоційні межі
У кожного з нас є свій емоційний багаж. І якщо ми не хочемо говорити про щось, досить важко все ж донести це. Обговорення, однак, дозволяє визначити та окреслити пріоритет емоційного благополуччя та уникнення або виключення тем, які не є прийнятними для нас і можуть відкрити старі рани.

Фізичні межі
Припустимо, ви з певних причин не вживаєте алкоголь. Цю межу повинні враховувати ваші ближні, не підштовхуючи вас, не намагаючись переконати або змусити виправдовуватись. Фізична сторона також залежить від того, кого ми хочемо мати поруч, а кого ні. Кожен має право вирішувати, хто може, а хто не може торкатися вас і яким чином.

Ментальні межі
Вони мають на увазі обмеження, які ми встановлюємо для самих себе. Вони так само важливі, як і ті, які ми повідомляємо зовнішньому світу. Лише через власні межі ми вчимося цінувати себе. Це перший крок у формулюванні їх для сторонніх і пошуку необхідної впевненості в собі.

Фінансові межі
Для когось це може бути одним із найбільш незручних моментів, але він так само актуальний, як і будь-який інший. Якщо ви помітили, що наразі справи знову стають напруженими, проте друзі чи партнери підштовхують вас піти кудись або спланувати наступну відпустку - наважтеся постояти за себе. Вимагати повернення боргу також може бути досить незручно, але це також про фінансові кордони.

Комунікативні межі
Спілкування - головне у будь-яких стосунках! Тому й тут тим важливо встановити свідомі обмеження. Особливо часто виникають конфлікти на робочому місці, наприклад, якщо ваш бос приймає неправильний тон або колеги говорять на недоречні теми. Вмійте постояти за себе. Звичайно, слід також звернути увагу і на свій тон.

До того ж, ми всі хочемо відчувати повагу інших. Виявлення кордонів і повідомлення про них є важливим кроком у цьому.

Домашнє насильство – це важлива проблема. Воно є порушенням прав людини, та базується на нерівності між чоловіками та жінками й гендерній дискримінації.

Безумовно, домашнє насильство позначається на людях будь-якого віку, статі, соціального статусу тощо, однак світова статистика, а також українські дослідження, свідчать про те, що домашнє насильство здебільшого зачіпає жінок, а жінки з числа внутрішньо переміщених осіб - під особливою загрозою

Тому важливо, щоб якнайбільше людей знали, як допомогти собі та близьким у разі зіткнення з цими явищами.

Фахівці проводили особисті розмови з громадянами та розповсюджували друковані матеріали про важливе, зокрема:

як розпізнати насильство;

поведінкові маркери, за якими можна визначити, що ви зазнали домашнього насильства;

форми, у яких вчиняється насильство;

соціальний портрет осіб, що вчиняють насильство;

план дій: як захистити себе та дітей;

торгівля людьми – що це? Як відрізнити її від інших злочинів;

характерні ознаки та форми торгівлі людьми;

процес вербування: як заманюють та що обіцяють.Також працівники поділилися корисними контактами, якими можна скористатися у разі необхідності, отримати соціально-психологічну, медичну або правову допомогу.