До нього залучили дітей, які проживають у місці компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

Хлопцям і дівчатам розповіли про те, що треба пам`ятати для особистої безпеки під час спілкування у різноманітних чатах та сайтах, що поряд з користю може приховуватись і суттєва небезпека. Тому, щоб уберегти себе від неприємностей  треба дотримуватись нескладних правил безпечної поведінки під час бесіди з незнайомцями або новими друзями, з якими відбулось знайомство саме в Інтернеті, а не в реальному житті,  щоб запобігти всім тим негативним явищам та небезпекам, які очікують в Інтернеті.

У зв’язку з цим спеціалісти відділу соціальної роботи по Слобідському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» 17.01.2024 провели вуличну акцію, спрямовану на профілактику стресових станів мешканців Слобідського району міста Харкова.  Так, нашими спеціалістами було розповсюджено інформаційні буклети з рекомендаціями як допомогти собі у стресовій ситуації та надано контактні дані Відділу для отримання консультацій у разі потреби.

Під час спільного відвідування родинам було передано харчові набори, солодощі, канцелярське приладдя, одяг, іграшки, підгузки, засоби гігієни та інші необхідні речі. Діти та дорослі з задоволенням отримали подарунки.

Багаторічна співпраця Відділу та громадської організації «Благовіст 2013» сприяє ефективному вирішенню нагальних проблем сімей з вразливих категорій населення та вдосконаленню соціальної роботи з різними категоріями сімей, дітей та молоді.

1. Зверніть увагу, в яких випадках діти грають разом. І використовуйте це.

Дослідження показали, що діти краще контактують під час ігор, які цікаві кожному з них. Знаючи захоплення кожного, ви самі можете запропонувати варіант, який підійде обом. Наприклад, якщо одна хоче грати в магазин, а друга хоче грати в космонавтів, то чому б не пограти в магазин на Місяці?

2. Не переривайте приємну гру.

Всі ви знаєте приказку "Не буди сплячу дитину", так ось тут те ж саме. Якщо діти грають разом із задоволенням, не втручайтеся, дайте їм насолодитися спільної грою.

3. Використовуйте гормон радості для зміцнення відносин.

Сміятися. Гуляти. Танцювати. Співати. Дуріти. Включайте в ваш день стільки заряджаючих занять, скільки це можливо.

4. Створіть "спеціальний час" для спілкування дітей.

Виділіть 10 хвилин протягом кожного дня на спілкування дітей один з одним. Це особливо допомагає у випадках, коли у дітей велика різниця у віці, або одна менше зацікавлена в спільних іграх, ніж друга. Ідея в тому, що це стає ритуалом, частиною розпорядку дня, формується звичка. 

5. Якщо у дітей поганий настрій, запропонуйте зайнятися чимось, що вони обидві люблять.

Наприклад, спекти печиво або потанцювати.

Швидше за все, досвід спільного поліпшення настрою допомагає побачити, що брат / сестра можуть бути тією людиною, з ким легше справлятися з труднощами.

6. Додайте в ритуал укладання спати слова "На добраніч" і "Я люблю тебе", які брати / сестри говорять один одному.

У деяких сім'ях старші діти також читають книжку на ніч молодшим, що допомагає зміцнити відносини. 

7. Підтримуйте дітей в турботі один про одного.

Якщо один з дітей поранився / вдарився / і т.д., нехай всі члени сім'ї залишать свої ігри і нададуть йї увагу. Якщо бачите, що діти готові підтримати один одного, дайте цьому розвинутися. Попросіть іншу дитину принести лід або пов'язку, або навіть запропонуйте допомогти вам з обробкою рани, наприклад. Залучайте всіх дітей до процесу, навіть того, хто можливо став причиною неприємності. Таким чином вона буде відчувати себе не тим, хто шкодить, а тим, хто здатний на допомогу і підтримку.

8. Замість поділу дітей знаходьте можливість для їх об'єднання.

"Ви можете допомогти один одному зібратися, щоб ви обидві були готові до виходу о 8 годині? Тоді у нас буде час піти до школи довгою дорогою і знову подивитися на бульдозери на будівництві. Так? Круто, ви команда! "

9. Впроваджуйте ідею об'єднання дітей в команду за допомогою сімейних справ, в яких вони зможуть діяти разом.

Наприклад, видайте їм величезний аркуш паперу, щоб вони могли малювати на ньому разом. І попросіть написати спільний лист для бабусі.

Або запропонуйте "полювання за предметами", але таким чином, щоб діти збирали речі разом, а не змагалися один з одним.

А коли дурієте, грайте командою дітей проти команди батьків.

10. Доручіть дітям завдання, за яке вони обидва будуть відповідальні.

Як варіант, вони можуть разом помити вашу машину і заробити гроші, які ви віддали б за мийку. Або, наприклад, вони можуть придумати відпочинок для всієї родини. Загалом, дайте їм можливість щось робити разом, втручаючись тільки при дійсній необхідності.

11. Створіть сімейний журнал доброти.

Зробіть журнал в будь-якому зручному для вас вигляді, попросіть дітей прикрасити його. Напишіть на ньому "Наш сімейний журнал доброти". Почати його можна з будь-якої надихаючої цитати на тему доброти. Після цього звертайте увагу на прояв доброти між дітьми і записуйте їх в журнал, відзначаючи дату.

Важливо проговорювати, що доброта робить щасливішими не тільки того, хто її отримує, а й того, хто нею ділиться.

Поступово діти самі почнуть звертати увагу на добрі вчинки і просити батьків записати їх в журнал.

12. Допомагайте дітям впоратися з проблемою, не звинувачуючи нікого з них.

Конфлікт це нормальна частина людських відносин. І звичайно, періодично ваші діти будуть битися. Наше завдання, як батьків, не приймати чиюсь сторону. Це допоможе знизити рівень суперництва між дітьми. Замість цього навчайте дітей іншим способам виходу з конфлікту, таким як слухання, вираження своїх потреб без нападу на іншого і пошуку рішення, яке влаштує обидві сторони.

Отримувачам послуг надаються консультування з різних соціальних питань, щодо покращення емоційного стану членів сім’ї, проводиться соціально-профілактична робота, спрямована на: запобігання потраплянню у складні життєві обставини, підтримання сімейного благополуччя, профілактику домашнього насильства та жорстокого поводження з дітьми відповідно до законодавства. Проводяться бесіди, направлені на формування навичок відповідального батьківства, тримання на контролі стану здоров’я дітей та їх навчального процесу.

Також працівники Відділу надають консультації щодо: отримання благодійної допомоги, оформлення необхідних документів, статусу «дитина війни», розглядаються різні соціальні питання, які наразі є важливими для наших відвідувачів.
До Відділу можна звернутися за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 11, щоденно, з понеділка по п'ятницю з 9 до 15, попередній запис за номером телефону: 0680662188.

Фахівці надають консультації з питань:

• відновлення втрачених документів;

• фіксації ушкоджень та подання заяви на компенсацію за пошкоджене чи знищене майно;

• встановлення фактів, що мають юридичне значення: народження, смерті тощо;

• звернення до правоохоронних органів з питань жорстокого поводження, катування, сексуального насильства в умовах війни;

• інших питань.

Щоб отримати усну консультацію, телефонуйте до контакт-центру системи БПД за номером: 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Контактний центр працює у будні з 08:00 до 18:00.

Громадяни з-за кордону можуть звертатися за номером: +38 (044) 363-10-41 (вартість дзвінка встановлюється згідно з тарифами мобільного оператора)

Якщо відчуваєте емоційну напругу, страх, паніку чи інші емоції, з якими вам важко впоратися самотужки — зверніться по допомогу до фахівців.

Лінія Національної психологічної асоціації — 0 800 100 102 (з 10:00 до 20:00 щодня)

Лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції — 0 800 211 444 (з 10:00 до 20:00)

Лінія кризової допомоги та підтримки Українського ветеранського фонду при Мінветеранів для ветеранів та членів їхніх родин — 0 800 332 029 (цілодобово)

Лінія міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді» — 0 800 210 160

Лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи — (044) 456 17 02, (044) 456 17 25

Національна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я Lifeline Ukraine — 7333

Лінія ГО «Ла Страда-Україна» — 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) та 116 123 (з мобільного)

Контакт-центр МОЗ — 0 800 60 20 19

Усі консультації надаються анонімно, конфіденційно й безоплатно

Найчастіше під час процесу розірвання шлюбу подружжя настільки зосереджені на собі, що не звертають уваги на почуття своїх дітей, а іноді навіть сприймають їх як «козир» у своїй тактичній грі. Багато психологів досліджували вплив розлучення батьків на психіку дітей і прийшли до висновку, що це чинник, який порушує нормальний розвиток дитини.

Психологи стверджують, що немовлята нічого не розуміють про розлучення, діти дворічного і трирічного віку усвідомлюють, що один з батьків вже не живе в домі, але при цьому уявлення не мають, чому це відбувається. Дошкільнята, незважаючи на те, що бачать негативні почуття й переживання батьків, їхній гнів і смуток, відсутність в сім'ї одного з них, також не знають, чому все це відбувається. Учні молодших класів школи вже починають розуміти, що таке розлучення, у той час як підлітки, які навчаються в старших класах, мають повне уявлення про нього, але найчастіше не приймають розлучення і не схвалюють його.

Психологи описують найбільш типові реакції дітей в ситуації розлучення наступним чином.  Малюки трьох-п'яти років безперервно сподіваються, що батьки зійдуться знову, але в розриві їхніх відносин звинувачують себе і своє нібито неправильне поводження. Часто вони відчувають себе кинутими, що може проявлятися агресією по відношенню до матері, батька, їхніх нових партнерів або інших людей. Також можливе виникнення регресії, тобто тимчасове повернення до більш ранніх етапів розвитку: може спостерігатися нетримання сечі, смоктання великого пальця, виникає потреба в частих обіймах.

Діти шести-восьми років також сподіваються, що батьки знову будуть разом, дуже сумують за тим, хто виїхав або куди-небудь переселився, але можуть проявляти й гнів у відношенні до того, кого вважають винним у розриві сім'ї. У них виникає почуття страху, що батько, який проживає з ними, теж може піти й залишити їх. Гостро відчуваючи біль і печаль, часто плачуть. Але ще гірше те, що вони відчувають тиск на себе й певний примус до необхідності зробити внутрішній вибір між батьком і матір'ю, сумніваючись в його правильності.

Дев'яти - і дванадцятирічні діти відчувають великий жаль, печаль і навіть розпач, переживають неймовірну втрату й безпорадність через ситуацію, що склалася.  Буває, що вони втрачають віру у власні сили і впевненість у собі, що тягне за собою проблеми в школі, як у стосунках з іншими дітьми, так і в успішності. Діти в цьому віці можуть звинуватити в розлученні одного з батьків, злитися і навіть психологічно замкнутися або відгородитися від нього; часто висловлюють свої негативні почуття у формі агресії по відношенню до близьких і навіть сторонніх людей. Вони можуть не розповідати про свої домашні проблеми через сором, який відчувають у зв'язку з розлученням батьків.

Підлітки у віці від тринадцяти до вісімнадцяти років іноді відчувають, що повинні підтримувати кинутого батька й молодших братів і сестер, що призводить до надмірних емоційних перевантажень. Вони можуть не захотіти самостійно вибирати, з ким із батьків жити, відчуваючи при цьому, що їх до цього примушують. Молоді люди найчастіше не можуть впоратися з необхідністю усвідомити факт побудови батьками нових стосунків і дуже ревнують їх, вони можуть втратити довіру до людей і боятися в майбутньому близьких стосунків з протилежною статтю. Період дорослішання сам по собі непростий, а додатковий стрес через розлучення батьків може призвести до посилення втоми, проблем з концентрацією уваги, а також до девіантної поведінки (крадіжки або вживання наркотиків).

Фахівці відділу також зосереджують основну увагу на підтримці родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, основними проблемами цих сімей та осіб є родинні конфлікти та насильство, бездоглядність дітей, порушення батьками прав дітей, втрата членами сімей життєвих орієнтирів, пов’язаних із відсутністю житла, безробіттям тощо. Головне завдання, яке стоїть перед нами - професійна допомога отримувачам послуг у визначенні причин власних проблем і подальший спільний пошук можливостей для їхнього вирішення шляхом надання комплексу соціальних послуг (психологічних, юридичних, соціально-педагогічних, інформаційних, соціально-медичних, соціально-економічних).

Соціальна підтримка сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, є пріоритетним напрямом діяльності Відділу. Система комплексних заходів тривалої допомоги сім’ям з метою їх збереження, відновлення родинних стосунків, захисту і реалізації прав членів у родині та її прав у суспільстві – мета соціальної роботи з сім`ями.

• Перед початком розмови зосередьтесь на власних почуттях. Лише так ви зможете допомогти усвідомити їх дитині. При цьому відчувати страх чи розгубленість – це нормально.

• Дійте на випередження. Почніть розмову ще до того, як дитина поставить запитання. Це потрібно, щоб уникнути незручної ситуації.

• Не бійтеся відкритих дитячих запитань. У віці до 7 років діти у голос запитують про речі, які їх турбують. Не слід цього боятися, адже краще обговорити ситуацію разом із дитиною, ніж дозволяти фантазувати й додумувати.

Пояснення має бути простим і зрозумілим. До прикладу: «Зараз ми можемо зустрічати багато людей із протезами замість рук чи ніг – дорослих і навіть дітей. До них важливо проявляти повагу. Тож якщо у тебе з’являться питання – запитай у мене, але не в присутності людини, бо зайва увага може бути їй неприємною»