Тайм-менеджмент або вміння керувати особистим часом допомагає вчасно завершувати поставлені завдання, а також зменшує рівень стресу під час їх виконань. Багато сучасних дітей мають по декілька справ на день – навчання у школі, відвідування гуртків, підготовка домашніх завдань, позакласні заняття – всі ці справи вимагають ефективного планування особистого часу.

Тайм-менеджмент – це навичка, яка робить людей більш дисциплінованими і відповідальними. 

До переваг тайм-менеджменту для дітей належать:

- ефективний розподіл часу на виконання кожного завдання;

- правильна розстановка пріоритетів;

- покращення аналітичних навичок;

- можливість виконувати декілька завдань за короткий проміжок часу;

- зниження загального рівня стресу.

Навчитися ефективному плануванню особистого часу можна лише під час постійної практики.

Для успішного процесу батькам варто провести з дитиною наступну роботу:

1. Поговорити про зміну пір року, щоб наочно показати хід часу.

2. Навчити оцінювати час, аналізуючи кількість затраченого часу на те чи інше завдання.

3. Допомогти скласти розклад, виділяючи час на навчання, ігри, прогулянки та ін.

4. Привчити до розпорядку, який допоможе дитині проявляти терпіння і досягати поставлених цілей.

5. Пояснити дитині, як підготуватися до різних занять, заздалегідь організовувати місце для різних занять.

6. Використовувати таймер для закінчення справ у запланований час.

7. Пояснити дитині наслідки за порушення графіка, навчити брати відповідальність на себе за власні дії.

8. Встановлювати довгострокові цілі, розбивати великі задачі на кілька менших із визначенням термінів їх виконання.

9. Допомогти дитині правильно розставляти пріоритети, планувати справи і складати їх список.

10. Встановити правила використання гаджетів, обмеживши час і місця користування ними.

Насправді, дієвих порад для напрацювання навичок тайм-менеджменту досить багато. Комусь підходять одні, комусь інші, але у будь-якому випадку вони дійсно працюють, допомагаючи нам ефективно використовувати головний ресурс – час.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Буде кілька етапів: турбота про дорослого, розмова з дитиною, підготовка до зустрічі, зустріч, що може потребувати уважності

1. Стан дорослого, який говоритиме з дитиною. Дитина завжди спирається на наш стан. І ми маємо взяти час на те, щоб самим усвідомити та намагатись приймати те, що відбулось.

Можливо, спершу варто звернутись за підтримкою психолога.

Бути наляканими, завмерти, плакати, злитися, відчувати лють, почуватися невпевненими, хотіти зі всіма поділитись як і не хотіти нікого бачити, взяти собі час на усвідомлення – природно.

Підтримка пораненого/пораненої та підтримка дитини – скоріш за все буде на вас. І турбота про те, щоб у вас вистачило сил – важлива.

Можливі питання:

Якщо дорослий поїде одразу в лікарню – хто може допомогти побути з дитиною?

До кого ви можете звернутись за підтримкою?

Якщо немає сил на розмову з дитиною – можливо, це зробить хтось з близьких, кому дитина довіряє

2. Розмова з дитиною – у нас діють загальні правила розмов на складні теми:

* Близький дорослий - з дитиною має говорити той, кому дитина довіряє. Але тоді, коли сам дорослий зможе витримати емоції дитини та матиме сили відповідати на запитання.

* Безпечне місце – обираємо місце, де б самому дорослому та дитині було більш зручно та затишно. Краще сидітистояти так, щоб спиною можна було спертися на спинку крісла чи стіну. І мати можливість обійняти дитину

* Більше часу – починаємо розмову лише тоді, коли знаємо, що можемо не поспішати.

* Бути в контакті – дитині особливо важлива присутність та контакт – контакт очей, доторку, можливість обійнятись. (хоч не всі діти в кризових ситуаціях дають до себе доторкнутись). Важливо відкласти телефон і не відволікатись від дитини.

* Ми можемо дотримуватись умовного алгоритму:

 - чесне повідомлення;

- пояснення та підтримка емоцій та реакцій;

- плани на майбутнє, дії.

* Можливі слова:

Я хочу з тобою поговорити про важливе. Тато/мама (рідна людина) потрапила у складну ситуацію і отримав поранення. Йому/їй дуже допомагають лікарі. Йому/їй вже краще, але є те, що змінилося.

(Краще не говорити НАШ тато/ НАША мама – так ми стаємо в одну позицію з дитиною.

Наче ми брати і сестри. Ми маємо бути в ролі дорослого)

Після поранення тіло може змінитися. Наприклад, можуть бути шрами або він/вона може втратити частину тіла, або обличчя матиме інший вигляд.

Це може виглядати незвично для всіх, і нам спочатку навіть на це може боляче дивитись. А може ми одразу звикнемо. Мамі/Тату потрібно лікування і наша підтримка. І ми точно всі впораємось. І всі зовнішні зміни не змінюють, який він/вона всередині. Хоч йому/їй потрібен буде час, щоб повністю повернутись до нас

У тата/мами було поранення. Йому/їй допомагали лікарі. Тепер у нього/неї одне око закрите (або його немає), кінчик носика маленький, на обличчі є рани, але вони точно загояться. Тато/мама всередині залишивсялась таким самим/самою і дуже скучивла за тобою

Кожен шрам – це йогоїї історія хоробрості.

Для маленької дитини: Татове/Мамине обличчя стало іншим, бо він був поранений і лікарі його лікували. Ми будемо разом звикати до нових татових/маминих очей (носика, рук та ніг).

Він/вона буде вчитись ходити, писати, їсти – і ми йому/їй допоможемо.

3. Нормалізація емоцій: емоції дитини не треба виправляти чи змінювати – нам достатньо бути поруч.

Спочатку тобі може бути незвично дивитись на нього/на неї. Це нормально здивуватись чи навіть злякатись. Ми будемо разом дивитись і звикати. Я поруч.

Коли ми його/її побачимо, можеш спочатку здивуватись — це нормально. Ми будемо допомагати один одному звикати. Ти зможеш мені ставити будь-які питання.

Ти можеш відчувати різні емоції — здивування, страх, сум або навіть злість, а можеш нічого не відчувати взагалі. Це нормально.

Те, що сталося в нашій родині – дійсно складно. Але ми разом. І точно зможемо допомогти один одному.

Можливий акцент на тому, що є те, що буде незмінним він/вона (тато/брат/інша рідна людина) залишається таким же рідним, з усіма своїми жартами, любов’ю до тебе. Тіло змінилося, але любов та те, що ми рідні не зміниться.

* Якщо є те, що ви точно знаєте – скільки часу людина буде на лікуванні, що саме змінилося, до чого варто готуватися (крісло колісне, протезування, пов’язка на обличчі, складності із зором чи слухом) про це варто згодом розповісти.

* В подальших розмовах можна торкнутись теми:

Що Мама/тато зможе. Чого деякий час чи, на жаль, взагалі не зможе робити.

Зі старшими дітьми можна поміркувати - Що робить тебе тобою. Що найважливішого в нас є, що навіть про зовнішніх змінах не зникає.

* З маленькою дитиною можна полікувати іграшку - Пограти в «шрами на ляльці чи м’якій іграшці»: намалювати чи приклеїти пластирі.

Намалювати разом близьку людину: який він зараз є, з усіма змінами, і намалювати поруч з нею чи всіх в одному великому серці.

4. Що може зробити близька людина, що була поранена.

Записати короткі аудіоповідомлення спеціально для дитини: привітання, улюблену колискову або казку, знайомі родинні слова та прізвиська

зробити фото але вже з загоєними шрамами (обов’язково з позитивним підписом чи емоцією). Наприклад, коли усміхається або тримає улюблену іграшку дитини.

Ми можемо проговорити маленькій дитині: «Татомама на фото, бачиш? Це татомама після лікування. Ми йогоїї любимо, а вінвона любить нас».

Після такого фото чи відео контакту дозволити дитині виражати емоції Слухати і підтверджувати почуття: «Так, обличчя і тіло змінилось, ми звикаємо разом».

5. Перед зустріччю:

Показати фото та відео, аудіо.

«Подивись, це тато/мама. Він/вона інший/інша зовні, але він/вона так само усміхається тобі.

Ти його/її впізнаєш за голосом і обіймами.

6. Зустріч. Перший контакт з дитиною

Ми можемо нагадати: Спочатку ти можеш здивуватись чи не впізнати маму/тата або злякатись, або взагалі нічого не відчути — це нормально. Я буду поруч, ми разом з тобою.

Наша підтримка дуже важлива і ми всі звикнемо. Тато/мама на тебе чекає.

На першій зустрічі дати дитині можливість бути з близьким дорослим на руках чи поруч, не змушувати одразу підходити до рідного, що був поранений.

Не змушувати одразу дивитись, обіймати або торкатись, дати час.

Спокійно повторити: Це тато/мама, він/вона тебе дуже чекала, він/вона змінився/змінилася, але дуже сумував за тобою». Так, тато/мама виглядає інакше, він/вона тебе любить і дуже чекав/чекала.

* Дорослий, який був поранений може сказати щось знайоме для дитини — улюблену фразу, жарт.

Може сказати: якщо хочеш, можеш роздивитись. Питай, що тебе цікавить. Дитина може проявляти цікавість і ставити питання: а тобі було боляче, а ти не помреш, а ти тепер робот чи супермен/супервумен, а ти вмієш бачити в темряві, а що саме сталося.

7. Після першої зустрічі:

Дитина можливо потребуватиме такого ж алгоритму:

- пояснення того, що сталося;

- пояснення її емоцій;

- пояснення того, що на всіх очікує.

8. Те, що може бути неочевидним в реакціях дитини і з чим їй може бути потрібна допомога.

Дитина може пишатись рідним, а може й соромитись, бажати помститись ворогам, ревнувати, боятись, почуватись винною, може не проявляти своїх почуттів. Їй може бути потрібен час, уважність до потреб, та залученість. Іноді родини із турботи намагаються захистити дитину, не навантажувати її. І вона почувається викресленою, відокремленою. Краще долучати її до спільних дій та спільної турботи (в міру її розуміння та сил).

За матеріалами психологині Світлани Ройз

Діти займалися пісочною анімацією, виготовляли картинки, які їм подобалися. Це дозволяє стабілізувати психологічний стан дітей, допомогти відволіктися від буденності та налаштуватися на навчанні у школі. Дітям до вподоби такі заняття і вони будуть продовжені у майбутньому.  

Російські спецслужби для досягнення цілей щодо дестабілізації ситуації в Україні будь-якими способами використовують для цього українських дітей, у тому числі застосовуючи психологічний тиск, маніпуляції та фінансове заохочення для вербування дітей через Telegram-канали, обіцяючи їм «легкі» заробітки за виконання певних завдань. Тому важливо об’єднати зусилля суспільства, держави та батьків, щоб убезпечити їх від таких ризиків. Захист підлітків від вербування та втягування у диверсійну діяльність – це спільне завдання всього суспільства. Лише через постійну увагу, навчання та контроль ми зможемо забезпечити безпечне майбутнє наших дітей і країни в цілому.

Для недопущення вербування російськими спецслужбами необхідно:

1.Бути обережним в Інтернеті та соціальних мережах. 

Соцмережі — це дуже складні застосунки. Для повноцінної роботи вони запитують доступ майже до всієї особистої інформації. Це може бути як мінімум доступ до фото галереї, доступ до файлової системи взагалі, до ваших контактів, до камери, до мікрофона, до інтернет-з’єднань, до інформації про телефон. Тому встановлюючи будь-який додаток на телефон переконайтесь у його безпечності.

2.Бути обачними із пропозиціями, які пропонуються незнайомцями. 

Навіть якщо людина стверджує, що їй можна довіряти, краще бути обачним та утриматися від надмірно близького спілкування та у разі пропозицій сумнівного характеру, особливо заробити «великі кошти», одразу повідомляти про таке спілкування до поліції, зробивши скріншоти переписки і зафіксувати ідентифікуючий нікнейм того, хто пропонує заробіток.

Учням необхідно повідомляти про будь-які пропозиції, підозрілі нові знайомства батькам, педагогам та поліції.

Поширювати інформацію тільки з офіційних ресурсів.

3.Якщо Вас намагаються залучити до протиправної діяльності:

Дати чітко зрозуміти, що ви не хочете співпрацювати (на всі запитання треба відповідати «Ні». У жодному разі нічого не обіцяти та не погоджуватися).

4.Уникати  контактів із підозрілими людьми:

Не погоджуйтеся на зустрічі з незнайомцями. Завжди повідомляйте дорослих про такі запрошення.

 5.Повідомляйте про підозрілі ситуації:

Якщо отримуєте дивні пропозиції або помічаєте щось підозріле, негайно скажіть батькам чи вчителям.

6.Будьте обережними в соцмережах:

Не публікуйте інформацію, яка може зацікавити злочинців;

Використовуйте налаштування приватності для обмеження доступу до особистої інформації;

7.Навчайтеся розпізнавати маніпуляції.

Звертайте увагу на ознаки обману: пропозиції швидкого збагачення, прохання виконати прості завдання з подальшими вимогами.

 

 

МІКС – це вибіркове обстеження домогосподарств, яке проводиться за міжнародною методологією та дозволяє отримати надійні дані для інформаційного забезпечення моніторингу становища дітей і жінок у сферах охорони здоров’я, освіти, безпеки, харчування, водопостачання та санітарії.

Результати обстеження стануть підґрунтям для розробки більш ефективних і цілеспрямованих ініціатив, спрямованих на вирішення потреб дітей і сімей.

Дослідження охоплюватиме всі неінституційні домогосподарства України й осіб, що проживають у них, за винятком домогосподарств та осіб, які проживають у зонах бойових дій і прифронтових територіях.

Опитування домогосподарств буде відбуватись на всій підконтрольній Уряду країни території України впродовж вересня 2025 року – лютого 2026 року.

 

Відтепер статус можна буде отримати не лише за місцем внутрішнього переміщення, а й за місцем звернення або за місцем виявлення дитини місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування.

Також розширено перелік підстав для надання статусу. Зокрема, до нього додано:

- депортацію або примусове переміщення;

- загибель чи зникнення батьків (одного з батьків) через війну;

- інші випадки позбавлення дитини батьківського піклування внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

До переліку підстав для надання статусу дитини, яка постраждала від війни, також входять:

- поранення, контузія або каліцтво;

- фізичне, сексуальне чи психологічне насильство;

- викрадення, незаконне утримання або перебування в полоні;

- залучення до військових формувань.

Наразі в Україні статус постраждалих від війни мають вже понад 412 тисяч дітей. Загалом за офіційною інформацією тікати від війни змушені були більше одного мільйона дітей, тисячі з яких пережили різні травми та втрати.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

Надання благодійної допомоги родинам з дітьми стало можливим завдяки багаторічній співпраці Відділу та Харківського обласного благодійного фонду «Соціальна служба допомоги».

Як і раніше, продуктові набори першої необхідності отримали ті, що їх найбільше потребують, а саме:

- одинокі батьки/матері;

- багатодітні сім’ї;

- особи з інвалідністю;

- внутрішньо переміщені особи;

- малозабезпечені родини;

- сім’ї, в яких виховуються діти з інвалідністю;

- родини, в яких є випадки домашнього насильства.

Продовження воєнних дій на території України здійснює негативний вплив на всі сфери життя людей. Значна кількість населення країни стала внутрішньо переміщеними особами, багато хто залишився без житла, роботи або і взагалі без будь-яких засобів для існування. Багато людей потребують постійної допомоги і підтримки, отримати яку вони можуть завдяки небайдужості оточуючих.

«Зараз моя родина складається із мене, мого чоловіка і трьох дітей – доньок. Чекаємо на поповнення в сім’ї, тому потребуємо будь-яку допомогу: продуктами харчування, засобами гігієни, одягом, – розповідає Марина, одна із отримувачок благодійної допомоги, сім’я якої знаходиться на обліку Відділу як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. – Чоловік працює, але наша родина велика, тому коштів не завжди вистачає на саме необхідне. Дуже дякуємо, що нам надали так допомогу. Сподіваємося, найтяжчий період нашого життя вже позаду і надалі ми зможемо долати життєві труднощі самостійно».

Під час війни в України кількість потребуючих тієї чи іншої допомоги збільшилася у декілька разів. Люди постійно звертаються до різних організацій, щоб отримати хоча б якусь підтримку. Працівники Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» та працівники Харківського обласного благодійного фонду «Соціальна служба допомоги» тісно співпрацюють у напрямку надання різнобічної допомоги тим, хто її потребує тут і зараз.

Завдяки чітко налагодженій взаємодії, регулярну підтримку у вигляді продуктових наборів щомісяця отримує дев’яносто родин. Всі вони з тих чи інших причин перебувають у складних життєвих обставинах. Плідна співпраця державної установи та благодійної організації сприяє більш швидкому подоланню кризового стану в сім’ях, а також допомагає їм знаходити власний ресурс для вирішення проблем у майбутньому.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» висловлює щиру вдячність Харківському обласному благодійному фонду «Соціальна служба допомоги» та всім спонсорам, причетним до надання благодійної допомоги, а також за проявлену увагу і постійну підтримку сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

У заході взяли участь діти віком від п’яти до дванадцяти років із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, що проживають на території Київського району міста Харкова. Під керівництвом працівників відділу діти дошкільного та молодшого шкільного віку змайстрували яскраві поробки із кольорового паперу.

Творчий майстер-клас пройшов у дружній і веселій атмосфері, об’єднавши між собою дітей різного віку і статі. По закінченню творчого майстер-класу сім’ї з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, долучилися до чаювання зі смаколиками, під час якого також ділилися один з одним власними емоціями і враженнями від участі у заході.

На думку працівників Відділу, спільні майстер-класи батьків з дітьми допомагають весело і з користю провести вільний час, займаючись улюбленою справою. Особливу актуальність такі заходи набули у період ведення воєнних дій, адже багато сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, не мають змоги відвідувати платні гуртки.

Відвідуючи безкоштовні заняття на базі Відділу, діти навчаються працювати у команді, знаходять собі нових друзів, розвивають власні здібності у творчому напрямі.

Нагадуємо, що творчі заняття для дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, що проживають на території Київського району міста Харкова, проходять кожну п’ятницю. Із задоволенням запрошуємо до Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» активну, цілеспрямовану та допитливу малечу до участі у творчому процесі. Спільна творчість батьків та дітей – це не лише цікаво проведений час, а й дієвий фактор зближення та єднання членів родини в цей непростий час.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

У сім'ях, які перебувають в складних життєвих обставинах (СЖО) виникають соціально-психологічні проблеми, пов'язані з дезадаптацією, кризами, відсутністю ресурсів, насильством або хворобами членів сім'ї. Ці питання потребують комплексного надання соціальних послуг, психологічної допомоги та підтримки для подолання труднощів і мінімізації негативних наслідків. 

Сім'ї, що перебувають у складних життєвих обставинах, можуть стикатися з такими проблемами: 

• Економічні труднощі: безробіття, бідність, відсутність житла. 
• Проблеми зі здоров'ям: тривала хвороба, інвалідність членів сім'ї, вроджені вади розвитку. 
• Соціальна дезадаптація: нездатність самостійно піклуватися про себе та брати участь у суспільному житті. 
• Сімейне насильство: жорстоке поводження з дітьми, насильство між членами сім'ї. 
• Проблеми з вихованням дітей: ухиляння батьків від виконання обов'язків, неналежне утримання дитини. 
• Травматичні події: стихійні лиха, втрата житла, втрата близьких. 
• Ізоляція та дискримінація: відсутність підтримки з боку суспільства, дискримінація за певними ознаками. 

На індивідуальних консультуванях обговорювались питання  психологічної та соціальної допомоги соціально незахищеним категоріям сімей з метою подолання життєвих труднощів, підвищення їх соціального статусу.

Метою постійних індивідуальних консультацій визначено формування у членів родини загальнолюдських цінностей, надання  допомоги та підтримки в самоствердженні та в прагненні до повноцінного життя, підвищення готовності сім’ї до виховної функції та первинної соціалізації, формування педагогічної культури батьків, виховання дитини, відповідно до її інтересів і поваги до батьків, створення сприятливого сімейного мікроклімату та зміцнення інституту сім’ї.

Варто пам’ятати, що робота з родиною – справа делікатна, тонка, яка потребує від фахівців прояву поваги до всіх її членів, щирості, бажання допомогти батькам у вихованні дітей та подоланні труднощів.

За визначенням Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), ментальне здоров’я – це стан благополуччя, в якому кожна людина реалізовує власний потенціал, може впоратися з життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати і здатна робити внесок у свою громаду.

Ментальне здоров’я має вплив на:

1. Фізичне здоров’я

- Стрес і хвороби. Стрес і тривожність не просто впливають на ваш настрій – вони також можуть призвести до підвищення кров’яного тиску, проблем із серцево-судинною системою.

- Міцна імунна система. Коли ви почуваєтесь ментально добре, то імунна система організму міцніша і допомагає вам краще боротися з хворобами.

2. Якість життя

- Відчуття щастя та задоволення. Позитивний ментальний стан допомагає повніше насолоджуватись життям, відчувати щастя та внутрішній спокій.

- Більше енергії та мотивації. Хороший ментальний стан дає енергію та наснагу, щоб іти до своєї мети.

3. Стосунки з оточуючими

- Розуміння інших. Коли ваше ментальне здоров’я в порядку, вам легше бути співчутливим і будувати міцні і значимі стосунки.

- Підтримка від друзів. Хороше ментальне здоров’я допомагає підтримувати міцні соціальні зв’язки і знаходити підтримку в разі потреби.

4. Продуктивність

- Зосередьтеся і зробіть усе. Здоровий дух допомагає краще зосередитись і залишитись сконцентрованим на важливих речах.

- Думайте творчо. Коли ментальне здоров’я знаходиться в хорошому стані, творчість та навички розв’язання проблем реалізуються в повній мірі.

5. Особистий ріст

- Пізнайте себе краще. Хороше ментальне здоров’я сприяє самосвідомості і допомагає зрозуміти свої потреби, зростати як особистість.

- Управління стресом. Розвиток психічної стійкості допомагає керувати стресом і впевнено долати життєві труднощі.

Ментальне здоров’я є таким же важливим, як і фізичне. Пошук психологічної підтримки у складній ситуації – це сміливий і мудрий крок до власного благополуччя і благополуччя тих, хто вам не байдужий.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 098-711-55-08; 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, провідний фахівець із соціальної роботи відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»