Війна приносить у життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину. 

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну. 

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни. 

Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче. 

3. Обмежте потік новин.

Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного  віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

4. Зосередьте увагу на допомозі. 

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та  приносить стишення і психологічний комфорт.

5. Слідкуйте за станом дитини. 

Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи  нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви - батьки, найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте  спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».

6. Подбайте про себе. 

Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.

Марія та її діти є багаторічними отримувачами послуг Відділу. З оголошенням військового стану була спроба евакуюватися, але родина вирішила залишитися та допомогати рідному місту! Так і прийшли до рішення стати волонтерами та допомогати містянам. Мати з дітками допомагають пакувати продукти харчування для сімей, які потребують допомоги. Цього разу це були овочі та творог, у перспективі - ліки. Пишаємося своїми підопічними! Адже ми всі в змозі зробити життя та світ кращими!

У разі хімічної атаки або аварії на хімпідприємстві потрібно:

• щільно зачинити вікна та двері, вентиляційні отвори, димоходи;
• заклеїти щілини у вікнах папером чи скотчем;
• увімкнути телевізор чи радіо для отримання подальших вказівок;
• попередити близьких про небезпеку та можливу евакуацію;
• вимкнути побутові прилади та газ.

У разі евакуації:

- візьміть з собою аптечку;

- одягніться так, щоб залишилося якомога менше відкритої шкіри;

- використовуйте протигази або ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або краще 2-5% розчином питної соди (при ураженні хлором), оцтової або лимонної кислоти (при ураженні аміаком);

- залиште приміщення, використовуючи сходи;

На вулиці не біжіть, не торкайтеся ніяких предметів, не наступайте у калюжі. Не їжте і не пийте нічого.

У разі аварій з викидом хлору — намагайтеся пересуватися по підвищеннях, у разі викиду аміаку — низинами.

Якомога швидше залиште зону ураження, рухаючись поперек потоку повітря чи вітру.

Сьогодні вся держава перебуває у ситуації, у якій кожен із нас має не тільки зберегти власне здоров'я та здоров'я рідних, а ще бути корисним для суспільства. Всі хто сьогодні має змогу відновити робочу діяльність, працюють. Це можливість підтримати фінансово не тільки свою родину, а й економіку країни вцілому!

Але рівень тривожності високий і кожному потрібно адаптуватися до обставин та працювати зберігаючи власне здоров'я.

Поради, що допоможуть сконцентруватися на роботі!

1. Спробуйте розпланувати свій день. Це не розв’яже усі ваші проблеми із концентрацією, але розпочинаючи день ви будете знати, з чого почати та які наступні кроки.

2. Забудьте про мультизадачність! Зараз краще сконцентруватися на одному завданні та зробити його якісно, а вже згодом переходити до нового завдання.

3. Пам'ятайте про перерви! Ми не машини, тому нам потрібно іноді видихнути від роботи та зробити перерву на чай або руханку, це дасть змогу перевантажитися й повернутись до роботи.

4. Змінюйте свій вид діяльності! Після роботи займіться чимось іншим замість гортання стрічки новин, переключіться на «активну медитацію» — складання пазлів чи лего, малювання.

5. Відкладайте соціальні мережі у сторону! Вони неймовірно виснажують нервову систему та спонукають гортати стрічку, а важливі новини й так не пройдуть осторонь вас.

6. Спілкуйтеся більше! Це дуже важливо для вашого морального самопочуття. І щоб не втрачати зв’язок з робочою дійсністю важливо підтримувати комунікацію з усіма із ким можливо. Якщо ви почуваєтесь розгубленими, радимо обговорити це зі своїми колегами або рідними, які зможуть підтримати.

1. Урядова “гаряча лінія” - 15-45  
 
2. Національна гаряча лінія з питань попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації - 116 123, 0 800 500 335
 
3. Контакт-центр Пенсійного фонду України - 0-800-503-753, (044) 281-08-70, (044) 281-08-71 (http://www.pfu.gov.ua )
 
4. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю – (044) 293-17-48, (https://www.ispf.gov.ua/)
 
5. Фонд соціального страхування України (http://www.fssu.gov.ua)
 
6. Контакти відділень управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України оновлюються за посиланням: https://docs.google.com/document/d/1WOc3xhgnrqRwYaoLd3AT1m1jKsY-rLrFSGaHv9z4Gn4

Номери гарячих ліній робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/publish/article/981073

Телефонна лінія офісу Генерального прокурора щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту - (096) 755-02-40; conflict2022.ua@gmail.com
 
«Гаряча лінія» для родичів загиблих  від російської агресії – 0 894 201 867
 
Чат-бот з пошуку рідних в телеграм – “Знайди рідних” (https://t.me/Family_Search_bot)
 
❗️Якщо Ви готові прихистити дитину у своїй сім'ї або загубили дитину, або бачите самотню дитину - чат-бот в телеграм “Дитина не сама” (@dytyna_ne_sama_bot).
 
☝️Безкоштовна та анонімна допомога фахових психологів – 0 800 211 444
 
Як діяти, якщо на ваших очах окупанти беруть у полон людей - 067-650-83-32, 098-087-36-01 (цілодобово), united.centre.ssu@gmail.com
 
Контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги - 0 800 213 103, https://www.legalaid.gov.ua/
 
Підтримка дітей за кордоном - сімейні форми- група у Telegram (https://t.me/+yUSZH17ou2Y3NjUy)
 
Куди звертатися закордоном, якщо ви зіткнулися з гендерно зумовленим та/або домашнім насильством
 
Молдова:
поліція – 112,
ГО «Ла Страда Молдова» - 0 800 88 008,
Центр прав жінок – 0 800 800 00 (безкоштовна юридична консультація), cdf.md/ru.
 
Угорщина:
поліція – 107,
Національна безкоштовна гаряча лінія - +36 80 20 55 20, okit@csalad.hu, сайт - okit.eu.
 
Словаччина:
поліція 158 або 112,
Цілодобова безкоштовна гаряча лінія для жінок, які постраждали від насильства - 0 800 212 212.
 
Румунія:
поліція 112,
Цілодобова безкоштовна гаряча лінія для підтримки з питань домашнього насильства – 0 800 500 333,
Лінія підтримки асоціації за свободу та рівність - +40753 893 531 (психологічна та інформаційна підтримка),
Застосунок для пошуку сервісів допомоги Bright Sky Ro.
 
Польща
поліція 112 або 197,
Національна польська служба екстреної допомоги для постраждалих від домашнього насильства: 800 12 00 02,
Центр прав жінок – cpk.org.pl/ua, 600 07 07 17 (24/7, психологічна, соціальна і правова підтримка),
Офіційний сайт для українців,які приїздять до Польщі – https://www.gov.pl/web/ua , e-mail: ukraina@udsc.gov.pl, тел. +48 477 21 75 75.
 
Пам’ятайте, якщо Ви постраждали від насильства або є ризик такої ситуації – обов’язково звертайтесь до місцевої поліції. У більшості європейських країн працює єдиний номер виклику допомоги – 112.
 
Якщо Ви перебуваєте у країні,яка є членом ЄС, щоб отримати психологічну підтримку, телефонуйте – 116 123.
 

Контакти гарячих ліній у випадку гендерно зумовленого та домашнього насильства - https://www.bit.ly/3IWYLMu
 
#Stoprussia #UAразом

Залишаємо актуальні контакти для звернень:
Департамент служб у справах дiтей ХМР
- 26489104@mail.gov.ua
- приймаються звернення у месенджер офіційнрї сторінки у Facebook 

З питань перетину кордону дитиною  без згоди другого з батькiв, позбавлення батькiвських прав, вчинення правочинiв з майном, що належить дитинi:
pravo.dity.kh@ukr.net

З усiх питань щодо захисту прав дiтей по адмiнiстративним районам м. Харкова:

Служба у справах дітей по Iндустрiальному району: 

26488938@mail.gov.ua;

Служба у справах дітей по Київському району: 
35857909@mail.gov.ua
pavlenko.pavlenko-galka@ukr.net;

Служба у справах дітей по Московському району:
moskssn@ukr.net;

Служба у справах дітей по Немишлянському району:
dva64@ukr.net;

Служба у справах дітей по Новобаварському району:
34391227@mail.gov.ua;

Служба у справах дітей по Основ'янському району:
cherv_sdn@ukr.net;

Служба у справах дітей по Слобiдському району:
irinatatarska@ukr.net;

Служба у справах дітей по Холодногiрському району:
len_sdn@ukr.net;

Служба у справах дітей по Шевченкiвському району:
kynich@ukr.net.

БЕРЕЖІТЬ ДІТЕЙ ТА СЕБЕ!!! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!!!

Родина Ємельянових переїхала до Харкова у 2014 році з Автономної республіки Крим. Багато часу минуло з моменту переїзду з рідного міста. Тривалим був і період адаптації до нових умов. З того часу родина зміцніла та значно побільшала! В родині нещодавно народилася довгоочикувана сьома дитина та сім'я потребувала допомоги у отриманні дитячого візочка та з цим проханням звернулася до Відділу. Працівники Відділу оперативно допомогли підшукати дитячий візочок та передати його родині, разом з побажаннями миру та спокою.

 Дуже приємно отримувати слова вдячності за допомогу у час потреби.

В умовах воєнного стану так необхідна підтримка вразливим категоріям населення. Особливо тим, хто за станом здоров'я або у зв'язку із похилим віком має проблеми з пересуваням. Літнім людям часто взагалі важко виходити з дому, тривалий час стояти у чергах, нести важкі пакети з покупками, шукати товари або ліки у різних магазинах та аптеках. Фахівцями Відділу на постійній основі організовано доставку ліків, засобів гігієни та продуктів пенсіонерам, які з тих чи інших обставин залишилися самі.
Дуже приємно чути слова подяки!
Сподіваємося на скорішу перемогу та мир!

"Емоції під час виїзду доволі різні, їх так багато - це страх, щоб люди у розпачі не травмували тебе та дітей при спробі потрапити до потягу. Плачучи і кричачи, люди, які поруч знаходилися, благали подарувати дітям життя. Я йду містом і в мене сльози на очах, як я згадую цей кошмар. Але ми так раділи, обіймалися, коли нас трьох (мене і моїх діток) буквально затягли в поїзд і миттєво зачинили двері, люди просилися, ридали, стукали по дверях, благали пустити. Зараз багато чого потрібно зробити аби адаптуватися у новому місті. Влаштування до школи дітей, підшукання музичної школисинові, оформлення документів та отримання підтримки. Дуже щаслива, що я не одна. Зі мною мої діти і вони в безпечному місці. Також тут я зустріла жінку з дітьми, яка мешкала в сусідньому будинку. Справді, земля кругла. Наразі я ще не зовсім можу заспокоїтися, адже нервова напруга після ночівлі у сховищі, після такої тяжкої дороги до безпечного місця ще довго буде турбувати. Сподіваюся, що невдовзі ми обов'язково переможемо та матимемо змогу якнайшвидше повернутися на Батьківщину!"

До зустрічі у рідному місті!

Разом ми переможемо!

Не винятком стала й Наталя (імя змінено), яка є багаторічним отримувачем послуг Відділу, та її дітки. Сьогодні вона телефонувала фахівцям Відділу та розповіла свою історію виїзду. Тяжким був шлях потягом до Львова, потім до Польщі, хвороба у дорозі, а після одужання - шлях до Фінляндії. У Фінляндії Наталя зустріла свою сусідку з Харкова, Ольгу. Правду кажуть, світ тісний. Рятуючи дітей від жахіть війни, Ольга також вимушена була виїхати з країни. Наразі жінки та діти адаптуються до нових умов проживаня.

Особливо приємно було під час розмови почути теплі спогади про коллектив Відділу, вдячність за постійну допомогу в інтересах родини, сум за рідним містом та рішуче бажання повернутися на Батьківщину. Дівчата, чекаємо Вас на рідній землі!