Відділ соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» разом із соціальним партнером – громадською організацією «АвтоЄвроСила» – змогли подарувати новорічну казку, втіленням якої є яскравий Дід Мороз і чарівна Снігуронька, маленьким членам родин, що перебувають у складних життєвих обставинах. Дітки отримали до новорічних свят подарунки, причому не абиякі, а саме ті, які вони замовляли у листах до Діда Мороза. А дідусь сам зі своєю онукою завітали і привітали діточок! Приємно бути причетними до втілення зимової казки, бачити захоплення у дитячих очах і усміхнені личка, радісні емоції, які переповнювали діточок!

Кожна дитина вірить в чудеса, особливо в перод  казкових новорічних свят! Саме цього потребують діти і особливо ті, сім'ї яких з тих чи інших причин перебувають у складних життєвих обставинах. І тому, 28.12.2021  року, завдяки взаємодії ВІдідлу з Благодійною організацією "Рухомі любов'ю" вдалося провести масштабний передноворічний загальноміський захід для дітей із сміей, які перебувають у складних життєвих обставинах і стоять  на обліку у відділах соціальної роботи по районам м. Харкова. За підтримки наших соцальних партнерів нам вдалося організувати справжнє диво для дітей, якого їм так не вистачає в житті! На захід були запрошені казкові герої, які провели з дітьми конкурси та вікторини. Діти відгадували ребуси, загадки, дивилися новорічну виставу, а потім розважалися на шоу разом із героями улюблених казок. Загалом, у заході взяли участь близько 500 дітей. Наприкінці свята, кожна дитина отримала найбажаніший подарунок з рук справжнього Діда Мороза та Снігуроньки, які побажали їм міцного здоров'я та розповіли їм, що дива трапляються не тільки на новорічні свята, а й протягом всього життя, головне - вірити в казку! 

Дякуємо за допомогу і підтримку нашим соціальним партнерам, а також начальникам вІдідлів соціальногї роботи по районам м. Харкова ХМЦСС "Довіра" за допомогу в організаціїї та проведенні заходу.

До Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» досить часто звертаються родини, в яких дане питання стоїть дуже гостро, а вирішити його батьки не можуть з причин відсутності необхідних знань. Які документи і в яку організацію необхідно надати, щоб дитина проживала і виховувалася в комфортних умовах, а обоє батьків мали змогу взяти участь у її житті на рівних правах і без травмування підростаючого покоління? Відповідь на це питання ви дізнаєтеся у сьогоднішньому матеріалі.

Перш за все, один із батьків, який проживає окремо від дитини повинен надати до Служби у справах дітей за місцем проживання/перебування дитини наступні документи:

• особисту заяву;
• копію паспорту;
• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку про реєстрацію місця проживання;
• довідку з фактичного місця проживання (про склад сім’ї);
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності) або відповідне рішення суду.

Із врахуванням вимог чинного законодавства України та з метою ефективного вирішення спору між батьками щодо їх участі у вихованні дитини інколи необхідно надати ще деяку важливу інформацію. Додатковий пакет документів включає в себе рішення суду про стягнення аліментів, інформацію щодо матеріального утримання дитини (довідку з місця роботи про доходи за останні шість місяців із зазначенням про розмір утриманих аліментів на дитину або копію відповідних квитанцій), завірену характеристику за місцем роботи чи проживання, довідку з місця навчання/виховання дитини, довідку про стан здоров’я дитини (за потребою), акт обстеження умов проживання. Також в цей перелік варто включити документи, які підтверджують факти виконання батьками своїх обов’язків щодо виховання та утримання дитини, їхнього ставлення до дитини та деяких інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно вимог ч.1. ст. 159 Сімейного кодексу України (СКУ), якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди іншому у спілкуванні та вихованні дитини, а також ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, друга сторона (батько або мати) має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Згідно вимог ч.1. ст. 161 СКУ, якщо батько або мати, що проживають окремо, не дійшли згоди щодо місця проживання дитини після їхнього розлучення, спір між ними вирішує орган опіки та піклування або суд. Для вирішення даного питання один із батьків надає до Служби у справах дітей за місцем проживання дитини пакет документів (оригінали та копії), до якого входять:

• копія паспорта;
• довідка про реєстрацію місця проживання;
• довідка з фактичного місця проживання (про склад сім’ї);
• копія свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності) чи відповідне судове рішення;
• копія свідоцтва про народження дитини;
• довідка з місця/навчання виховання дитини;
• довідка про сплату аліментів (у разі наявності);
• довідка про доходи за останні шість місяців або копія декларації про доходи (засвідчена в установленому порядку);
• довідка від нарколога, психіатра;
• довідка з місця роботи;
• завірена характеристика за місцем роботи чи проживання;
• довідка про стан здоров’я дитини (за потребою).

Також до вище зазначеного переліку необхідно додати деякі інші документи, які будуть вказувати на ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного із них, стан здоров’я дитини та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення даного питання.

У випадку, коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, повинен звернутися до Служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акту обстеження умов проживання. Зазначений акт в обов’язковому порядку передається заявником до Служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним відповідну бесіду.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи І категорії Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра»

На думку психологів, причини всіх сімейних конфліктів можна об'єднати у три групи:

         1. Конфлікти з урахуванням несправедливого поділу праці. Наприклад : якщо члени сім'ї по-своєму розуміють свої ролі та висувають один одному неузгоджені очікування та вимоги.

         2. Конфлікти виходячи з незадоволеності певних потреб. Кожен партнер хоче задовольнити свої потреби у шлюбі. У той самий час партнери часто не знають справжніх потреб одне одного, тому не задовольняють їх.

         3. Суперечки через недоліки у вихованні. У молодих сім'ях багато конфліктів виникають через розбіжності у правилах сімейної поведінки, які партнери винесли з батьківських сімей.

         Однак важливішими не є причини виникнення сімейних конфліктів, а шляхи їх подолання.

Психологи дають кілька порад, як налагодити стосунки та попередити невеликому сімейному конфлікту перерости у серйозний скандал:

• Обговорюйте лише одну проблему. Не намагайтеся згадати про інші гріхи партнера. Інші проблеми ви зможете обговорити пізніше.
• Не переходьте на особистість. Не ображайте вашого партнера, це не веде до вирішення конфлікту. У такій ситуації Ваш партнер намагатиметься захиститися і може у відповідь почати ображати вас, але основна проблема так і залишиться не вирішеною.
• Не допускайте у сімейний конфлікт третіх осіб - рідних чи близьких. Тому фраза: «Звичайно, я не вмію готувати, як твоя дорога матуся», - не призведе до сприятливого вирішення конфлікту.
• Не узагальнюйте. Не варто з образою у голосі вимовляти подружжю: «Ти ніколи нічого не пам'ятаєш!»
• Не робіть сварок вечорами. Статистика показує, що більша частка сімейних конфліктів відбувається у вечірній час доби. Накопичувана втома вдень, роздратування і Ви відчуваєте, що вам дуже хочеться висловити своєму чоловікові кілька претензій, то краще стримати себе, відкласти розмову на ранок. Можливо, вранці проблема здасться вам вже не такою серйозною.
• Вмійте визнати свою провину. Якщо Вам не вистачає сил визнати свою неправоту - вчасно припиніть конфлікт. Іноді досить просто замовчати чи вийти в іншу кімнату.
• Зосередьтеся на вирішенні конкретної проблеми. Зберігайте спокій та позитивний настрій. Можливо і цей конфлікт не вартий негативних емоцій?

І ще одна порада. Щоб навчатися комунікації один з одним - висловлюйте свої потреби та бажання, говоріть і чуйте, що говорить партнер, також дозвольте і дітям висловлювати свої потреби та бажання і слухайте, що вони говорять.

Якщо самостійно Ви не зможете розв'язати існуючі конфлікти, звертайтесь за допомогою до Відділів соціальної роботи у Вашому районі, де фахівці із соціальної роботи, психологи, юристи нададуть Вам необхідну допомогу та підтримку.

Наші контакти: м. Харків, вул. Плеханівська, б.42, к. 45,46,47;

Тел.: 725-26-86 (87), 0916179245;

Сайт: dovira.kh.ua    

Facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Instagram: slobidsky_viddil

Крадіжки можуть траплятися у дітей від малюка до підлітка, від маленької машинки чи ляльки до шоколадки та солодощів у продуктовому магазині.

Існує декілька причин крадіжок у дітей:

• імпульсивне заволодіння річчю, яка тобі не належить: «вкрав – тепер це моє і все!»;
• намагання дитини привернути до себе увагу, до своїх потреб;
• намагання помститися іншому.

У різних випадках та ситуаціях важливо не залишати проблему на самовирішення, треба розмовляти з дитиною та розповісти до чого це може привести у подальшому.

Якщо дитина старшого віку, треба поговорити з нею про цю проблему та з’ясувати як це можна виправити.

У кожному випадку діти намагаються крадіжкою висловити свою потребу у чомусь - привернути увагу батьків, заявити про власну значимість.

Перші емоції батьків у випадках крадіжки - власна провина, гнів, емоції та сором.

Треба своєю реакцією не налякати дитину, не кричати на неї, бо криком проблеми не розв’яжеш. Повинно  уважно з дитиною поговорити, розповісти, чому це робити погано. Батькам необхідно стати на бік дитини, подивитися на проблему очима дитини. Батькам треба установити свої правила та обмеження, треба роз’яснити до чого приведе чи та чи інша дія дитини.

Порада – підсумок: треба бути пильними до своїх дітей, вести з дітьми підтримуючі стосунки та не гримати на них, коли цього більше всього бажається.

За психологічною порадою та соціальною підтримкою можна звернутися до Відділу соціальної роботи по Слобідському району м.Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб.45,46,47.

Заради доброї мети ми допомагаємо дітлахам з родин, які перебувають у складних життєвих обставинах. Батьки та діти мають змогу отримати речі першої необхідності: одяг, який зігріє їх у холодні зимові дні, іграшки, цікаві книжки та ласощі, які забезпечать гарний настрій, відчуття теплоти й підтримки.

Дуже  важливо, що у нашому суспільстві немає обмежень щодо добросердечності, чуйності, уваги.

Тобто стає зрозуміло, що фізичні покарання (у тому числі биття по попі) є недопустимим методом виховання і з психолого-педагогічної і з юридичної точки зору!

Проте, фізичні покарання чомусь залишаються доволі розповсюдженим методом виховання. Відома дитяча психологиня Юлія Гіппенрейтер каже: «Зазвичай, багато суперечок викликає питання про фізичні покарання. Особисто я безперечно проти них. Вони ображають і озлоблюють, залякують та принижують дітей. Позитивного результату від них менше, ніж негативного».

Усвідомлено, не в момент нервового зриву, а в цілях «виховання» батьки можуть бити власну дитину тоді, коли у самих батьків відсутня емпатія та здатність сприймати почуття іншої дитини. Якщо батьки емпатійно сприймають дитину, вони просто не можуть усвідомлено та цілеспрямовано заподіяти їй шкоди, фізичної та психологічної болі. Відмова батьків від емпатії (а побиття неможливе без такої відмови) з дуже великою ймовірністю призводить до неемпатичності дитини, до того, що вона, наприклад, ставши старшою, може піти гуляти на ніч, а потім щиро здивується, чого це всі так переполошилися.

Тобто, змушуючи дитину відчувати біль і страх, – почуття сильні та грубі, ми не залишаємо жодного шансу для почуттів тонких – каяття, співчуття, жалю…

У книзі «Як ти себе поводиш? 10 кроків до подолання поганої поведінки» Людимила Петрановська наводить приклади різновидів фізичного насильства над дітьми (багато з яких актуальні і для нефізичного насильства):

1. «Спонтанна реакція дорослого на небезпеку». Мабуть, це єдиний варіант фізичного насильства, який може мати виправдання. Йдеться про ситуації, коли можлива небезпека для життя дитини перевищує ймовірну фізичну шкоду, наприклад недопущення того, щоб дитина вибігла на проїжджу частину, випала з вікна тощо.
2. «Спроба прискорити розрядку». Зазвичай проявляється одноразовим ляпанцем і відбувається зазвичай в моменти роздратування, поспіху, втоми. Така «розрядка» не є нормальним способом спілкування з дитиною, тому потребує усвідомлення батьками наявності такої проблеми й пропрацювання з нею.
3. «Стереотипна дія, «бо так треба», «бо і мене так виховували батьки», того потребує культура, звичай тощо». Такий спосіб фізичного насильства батьки використовують як дисциплінарну модель виховання дитини, метод «кнута та пряника».
4. «Прагнення передати свої почуття, «щоб він (вона) зрозумів, нарешті». Тобто насильство використовується батьками, як засіб комунікації з дитиною, коли «словами» дитина не розуміє.
5. «Нездатність дорослого переносити фрустрацію». У даному випадку фрустрацією стає неспівпадіння поведінки дитини з очікуваннями дорослого. Такі батьки схильні відчувати злість, роздратування, коли стикаються з тим, що дитина не хоче або не може зробити чогось (наприклад, батьки у своїх мріях бачать свого сина видатним футболістом, а він не хоче бігати з м’ячем).
6. «Помста». Може використовуватися кимось з батьків наприклад, за те що народився «не вчасно», коли народження дитини пов’язане зі смертю матері, за те, що схожий на батька, який зрадив, за те, що дитина хворіє або має інвалідність та «псує життя».
7. «Садизм». Відбувається у родині, коли той з батьків, хто вчиняє насильство має явні ознаки девіації або психопатії.
8. «Знищення суб’єктивності». Такий вид насильства використовується не як покарання чи зміна поведінки, а як намір зломити волю дитини, зробити її повністю керованою.

Причин, чому батьки обирають насильницький спосіб спілкування з дитиною може бути багато, і жодна з них не відноситься безпосередньо до дитини. Можливо, що когось з таких батьків колись, в їхньому дитинстві карали ременем і це було культурною нормою; можливо, що в них не достатньо розвинене  почуття емпатії та співчуття; можливо, що вони не мають навички відслідковувати власний емоційний, психологічний стан та керувати їм…

Проте жодна з причин не може служити виправданням проблеми жорстокого поводження з дитиною! А найперший і найголовніший крок для подолання її для батьків – усвідомити наявність проблеми!

ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО ПСИХОЛОГІВ!

Наші контакти:

м. Харків, вул. Плеханівська, 42, каб. 45, 46, 47

тел.: 725-26-86 (87)

facebook: https://www.facebook.com/viddil.slobidskiy

Одного осіннього ранку до Відділу завітала тендітна жінка Олена з сином Іваном (імена змінені).

Повідомила, що чоловік їх вигнав з дому, живуть з сином у подруги. У жінки відсутня реєстрація, немає постійного житла та роботи. Близьких родичів немає, сама у минулому особа з числа дітей-сиріт.

Спеціалісти звернулись до благодійних організацій, зібрали для родини продукти харчування, дитячі речі, іграшки. Також було направлено клопотання до Харківського міського центру реінтеграції бездомних осіб для постановки на облік. Після цього жінка звернулася до Харківського міського центру зайнятості, де їй запропонували роботу.

Життя потроху почало налагоджуватися. Зараз Олена працює поваром-кондитером, винаймає кімнату в будинку, недалеко від школи, в якій навчається син Іван.

Іван дуже позитивний хлопець, який приймає активну участь в усіх заходах Відділу. Він написав листа Діду Морозу, в якому описав подарунок своєї мрії. Цю мрію напередодні новорічних свят втілили представники Відділу зв’язків з громадськістю - шкільні офіцери поліції.

Неймовірною радістю сяяли очі Івана, коли він отримав бажаний подарунок. Мрії здійснюються!

Приємно разом здійснювати дитячі бажання бо для цього ми живемо та працюємо.

З нагоди Новорічного свята громадською спілкою «Милосердя» за сприянням Відділу соціальної роботи по Московському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» проведено захід «Зимове диво» для сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. До проведення свята було залучено дітей з сімей, які є отримувачами послуг Відділу соціальної роботи по Новобаварському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра». Для дітей було проведено шоу-програму з конкурсами та вікторинами, після чого діти отримали подарунки за індивідуальним замовленням. Маємо надію, що змогли порадувати дітлахів та їх батьків, надати родинам допомогу у вигляді новорічних подарунків, підвищити настрій малечі, надати можливість батькам та дітям провести разом святкове дозвілля.

Дуже вдячні колегам з Відділу соціальної роботи по Московському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» та соціальним партнерам за організований захід та надану допомогу родинам, а також передаємо слова вдячності та щирі святкові побажання від батьків та дітей, які були присутні на заході!

Несподівані сюрпризи, довгоочікувані подарунки, дружні сімейні застілля і щирі побажання близьким та рідним людям – все це супроводжує новорічні свята і зігріває наші серця навіть у найлютіші зимові морози.

Відділ соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» підготував цілу підбірку старовинних традицій святкування Нового року, які знайомлять нас з історією власної країни, її культурою та звичаями.

Язичницько-християнські новорічні традиції

До початку ХХ століття новорічні традиції серед українського селянства носили змішаний язичницько-християнський характер. Новорічні свята вважилися магічним часом, коли пробуджувалася і ставала небезпечною різна нечиста сила. Також в цей період люди вірили в те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити будь-що. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, були приурочені тематичні перекази про палаючі гроші та незліченні скарби.

Люди вірили, що характер новорічного свята впливає не те, яким буде весь прийдешній рік. Саме з цієї причини сформувався цілий ряд звичаїв, обрядів та обмежень, в яких яскраво відбивався світогляд справжнього хлібороба – відданого, щирого і трудолюбивого, його впевненість у завтрашньому дні і достатку.

Традиційна новорічна обрядовість українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня – Різдво, 1 січня – Новий рік і 6 січня – Хрещення за старим стилем. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення, ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів.

Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували великий святковий стіл. В цей час вдавалися і до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: «Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю» – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний врожай фруктів. Також, щоб влітку позбутися гусені, люди вірили, що необхідно тричі оббігти садок босоніж.

Окрім того у народі побутували численні новорічні прикмети й ворожіння. В новорічну ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай ярових, якщо з півночі – озимих. Дізнатися про врожай зернових можна було залишивши надворі пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. Краще вродить та культура, на якій за ніч впаде більше інею.

Також в цей час були дуже популярними величальні обходи й поздоровлення – щедрування, засівання, ритуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками («Маланка», «Коза») та ін. Традиційним святковим символом Нового року в Україні досить тривалий час була не звична для нас зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів соломи або першого зажинкового снопа, а потім прикрашали засушеними і паперовими квітами, різнокольоровими стрічками.

Святкування нового року за юліанським та григоріанським календарем

З приходом християнства та впровадженням юліанського календаря офіційно день Нового року був встановлений 1 березня. Згідно з народною традицією – це перший день весни і перший день нового року. Саме цього дня прокидалися від зимової сплячки бабаки, поверталися з вирію ластівки, господарі намагалися вгадати врожай, а садівники зрізували сухі гілки на деревах, щоб вони краще родили.

З прийняттям греко-візантійського церковного обряду в XV столітті початком церковного і громадянського року стали вважати 1 вересня. Цього дня справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коня. Ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими, а селяни – копати картоплю. В т ой же час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, початок Нового року святкували 1 січня.

На простори Київської Русі традицію святкування Нового року 1 січня запровадив цар Петро І у 1700 році. Саме він популяризував добре відомі всім нам головні атрибути новорічних свят – прикрашання ялинки, святкові привітання, феєрверки, новорічні кумедні костюми з масками. Замість бенгальських вогнів в той час використовували багаття з дров або соломи, які розпалювали прямо посеред великих вулиць. В новорічну ніч всі, у кого були рушниці або невеликі гармати, повинні були стріляти у небо у власному дворі. Згідно наказу Петра І, ялинкові прикраси повинні були висіти до 7 січня – люди вірили, що прикрашаючи новорічну ялину, вони задобрюють злі сили.

Григоріанський календар в Україні був запроваджений в 1918 році. Саме з цього часу дата його святкування починає збігатися з європейською. Православна церква відмовилась переходити на новий стиль, тому всі нерухомі церковні свята на Новий рік продовжують святкувати за юліанським календарем (за старим стилем) і зараз. Святкування Старого Нового року 14 січня і в наш час зберегло усю традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, які протягом багатьох років передаються із покоління в покоління.

Святкування Нового року 1 січня для українців, як і для інших жителів багатьох країн світу, стало веселим світським святом. Новий рік 14 січня залишається невід’ємною складовою річного обрядового циклу нашого народу. Саме він в найбільшій мірі відображає традицію українського новорічного святкування, яке перекликається з релігійними та міфічними уявленнями поколінь предків та несе у собі глибокий і символічний зміст.

Колектив Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» щиро вітає всіх з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим. Бажаємо у наступному році бути ще більш активними, здоровими, життєрадісними, позитивними та успішними, щоб будь-яка добра справа вдавалася, а тепло близьких та рідних людей зігрівало навіть у найлютіші морози.

Наші контакти:

м. Харків, вул. Алчевських, 5

тел.: 725-19-37 (38, 39)

сайт: http://dovira.kh.ua/

facebook: https://www.facebook.com/viddil.kievskiy

instagram: www.instagram.com/css.kievrajon

Авторка: Юр’єва Ірина Сергіївна, фахівець із соціальної роботи І категорії Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра»