Діти, які втратили батьків, або їхні батьки в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов’язки, потребують родинного тепла і виховання.

В Україні існують наступні сімейні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Опіка та піклування – влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів.

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років.

Ті, хто прийняв дітей у прийомну сім’ю, є прийомними батьками, а влаштовані діти — прийомними дітьми. Діти перебувають у прийомній родині до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання.

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. Діти перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання.

Для того, щоб прийняти дитину шляхом усиновлення або створивши прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, оформити опіку чи піклування потрібно:

1. Звернутись у Службу у справах дітей за місцем проживання.

2. Зібрати необхідні документи

Прибрати іграшки, накрити на стіл, полити квіти, допомогти приготувати вечерю — усе це не просто домашні обов'язки. Це щоденне тренування мозку.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В МОЗКУ ПІД ЧАС ДОМАШНІХ СПРАВ?

На перший погляд здається, що дитина просто виконує доручення. Насправді мозок одночасно виконує багато складних процесів:
- планує послідовність дій;
- утримує інструкцію в пам'яті;
- концентрує увагу;
- координує рухи;
- контролює свої дії;
- виправляє помилки;
- оцінює результат.
Фактично працюють майже всі основні системи мозку.

Накривання на стіл. Здавалося б, проста справа. Але дитина вчиться: рахувати тарілки й ложки, орієнтуватися у просторі («постав праворуч», «ліворуч»), запам'ятовувати послідовність, бути уважною до деталей.

Допомога на кухні. Коли дошкільник: миє овочі, сортує фрукти, насипає крупу, перемішує тісто - він тренує:
- дрібну моторику;
- координацію рухів;
- сенсорне сприйняття;
- математичні уявлення (більше, менше, половина, повний);
- мовлення — коли дорослий коментує процес.

Прибирання іграшок. Це не лише про порядок. Під час прибирання дитина:
- класифікує предмети;
- сортує їх за категоріями;
- планує свої дії;
- доводить розпочату справу до кінця.
Саме ці навички є важливими для майбутнього навчання.

Догляд за рослинами. Поливати квіти — означає не просто налити воду. Дитина вчиться: бути уважною, чекати результату, піклуватися, розуміти причинно-наслідкові зв'язки. Вона бачить: якщо регулярно доглядати за рослиною, вона росте. Це допомагає формувати відповідальність і терпіння.

Складання одягу. Під час цієї справи мозок активно тренує:
- сортування;
- порівняння розмірів;
- просторове мислення;
- координацію рухів.
А ще дитина відчуває себе важливою частиною сім'ї.

ЧОМУ ЦЕ ЕФЕКТИВНІШЕ ЗА ДЕЯКІ «РОЗВИВАЛЬНІ» ЗАНЯТТЯ?

Тому що домашні справи:

- мають реальну мету;
- цікаві своїм практичним результатом;
- задіюють одночасно рух, мислення, мовлення та емоції;
- повторюються регулярно, а саме повторення зміцнює нейронні зв'язки.

Мозок найкраще навчається тоді, коли знання одразу використовуються в реальному житті.

ЯК ПРАВИЛЬНО ЗАЛУЧАТИ ДИТИНУ?

Давайте посильні завдання.
Показуйте, а не лише пояснюйте.
Дозвольте виконувати справу у власному темпі.
Не вимагайте ідеального результату.
Дякуйте за допомогу, навіть якщо щось зроблено не зовсім так, як зробив би дорослий.

Головне — не швидкість і не бездоганність, а досвід.

ЧОГО НЕ ВАРТО РОБИТИ?

Переробляти все одразу після дитини.
Критикувати за кожну помилку.
Говорити: «Ти ще маленький.», «Я швидше сам(а).», «Не чіпай, тільки заважаєш.»
Такі слова позбавляють дитину можливості навчатися.

Домашні обов'язки — це не покарання і не спосіб зайняти дитину. Це природне середовище, у якому мозок щодня розвиває увагу, пам'ять, мислення, мовлення, моторику, самоконтроль і відповідальність. Не потрібно перетворювати кожну хвилину на «розвивальне заняття». Достатньо частіше запрошувати дитину до звичайних сімейних справ, у яких вона відчуватиме себе потрібною та компетентною.

Саме такі прості моменти формують не лише розумові здібності, а й упевненість у власних силах, самостійність і готовність брати відповідальність — навички, які знадобляться їй протягом усього життя.

Найкращий розвиток відбувається тоді, коли дитина не просто виконує вправу, а бере участь у справжньому житті сім'ї. Саме там мозок отримує найбільше можливостей для природного й гармонійного розвитку.

ГО «Ла Страда-Україна» у співпраці з Міністерством освіти і науки України та Урядовою уповноваженою з питань ґендерної політики підготували практичний посібник:

 «Гендерна рівність в освіті: подолання стереотипів і дискримінації. Практичні рекомендації для освітян та освітянок»

Це не лише теоретичне видання, а насамперед практичний ресурс, який допоможе впроваджувати принципи гендерної рівності в освітньому процесі.

У посібнику зібрано:
✔️ типову програму підвищення кваліфікації;
✔️ практичні вправи для роботи з педагогічними колективами;
✔️ чек-листи для самооцінювання;
✔️ інструменти для виявлення проявів дискримінації та гендерних стереотипів;
✔️ готовий тренінг «Долаємо гендерні стереотипи разом»;
✔️ матеріали для діагностики рівня гендерної компетентності;
✔️ рекомендації зі створення гендерно чутливого освітнього середовища.

Особливу цінність посібника становить його практична спрямованість. Серед матеріалів ви знайдете:
▪️ чек-лист «Як зробити урок гендерно чутливим»;
▪️ вправи «Стереотип чи факт?» і «Де ховаються стереотипи»;
▪️ алгоритм виявлення гендерної дискримінації;
▪️ поради щодо використання гендерно чутливої мови та комунікації без упереджень.

Типову програму затверджено Міністерством освіти і науки України (наказ №242 від 11.02.2026), а посібник рекомендовано для використання в закладах освіти.

Це практичний інструмент для освітніх установ, які прагнуть не лише декларувати принципи рівності, а й створювати справді безпечне, інклюзивне та комфортне освітнє середовище.

Завантажити посібник можна за посиланням:
https://la-strada.org.ua/.../posibnyk-genderna-rivnist-v...

Будемо вдячні, якщо поширите цей матеріал серед колег і колежанок, особливо тих, хто зацікавлений у використанні дієвих практичних інструментів для розвитку гендерно чутливої освіти.

Проєкт «Попередження ґендерно зумовленого насильства, торгівлі людьми та порушення прав дитини» реалізується за підтримки донорської організації «Хліб для світу».