Салтівський р-н
Відділ соціальної роботи по Салтівському району м.Харкова ХМЦСС "Довіра" надає корисну інформацію батькам, як захоплення електронними пристроями призвело до того, що діти часто відчувають себе самотніми
Останнім часом ми часто чуємо, що цифрові технології руйнують зв'язки між людьми і сприяють соціальній ізоляції. За злою іронією, соціальні мережі дозволяють нам віртуально спілкуватися з людьми практично цілодобово. Але, якщо ми проводимо у віртуальному світі занадто багато часу, ми потрапляємо в соціальну ізоляцію.
Якщо батьки занадто захоплені електронними пристроями, це може погано позначитися на їх взаєминах з дітьми. Такі діти згодом теж будуть страждати від нестачі соціальних навичок.
Самотність та ізоляція створюють ризик для здоров'я
Почуття самотності виникає внаслідок нереалізованої емоційної потреби. Воно відображає відсутність емоційного зв'язку, а не відсутність інших людей поруч. Саме тому ми можемо відчувати себе самотніми, навіть перебуваючи у натовпі.
Насправді, перебуваючи серед людей, ми можемо відчувати самотність у двох випадках. По-перше, якщо ми знаходимося серед незнайомих людей і не схильні спонтанно спілкуватися з людьми. У такому випадку ми відчуваємо самотність, а не просто хвилювання, тому що шукаємо емоційного зв'язку і не знаходимо його.
По-друге, ми можемо відчувати самотність, якщо знаходимося поруч з сім'єю або друзями, і всі зайняті своїми мобільними телефонами, а не спілкуванням один з одним.
Дійсно, надмірна захопленість електронними гаджетами може призводити до того, що люди, навіть перебуваючи в компанії, відчувають себе самотніми. Найсильніше це проявляється, коли на сімейному святі на честь Дня народження когось із членів сім'ї або з іншого важливого приводу усі дивляться в свої смартфони.
Почуття самотності може бути реакцією на соціальну ізоляцію. Коли ми позбавлені можливості взаємодіяти з іншими людьми, ми відчуваємо себе самотніми. Раніше дитина, відчуваючи самотність, виходила зі своєї кімнати і грала з іншими дітьми у дворі, у крайньому випадку - дражнила брата або сестру або дошкуляла батькам своїми примхами. Ні у кого не було мобільних телефонів, а комп'ютери використовувалися тільки для ігор.
В останні роки користувачі смартфонів не тільки розучилися мислити самостійно, у всьому покладаючись на мобільний Інтернет, а й втратили свої соціальні навички. З кожним роком діти все рідше грають і спонтанно спілкуються з батьками. Це пов'язано з тим, що і ті, і інші все більше часу проводять за своїми смартфонами. Сучасні діти з ранніх років знають, які можливості для спілкування дає мобільний Інтернет. Вони захоплюються новими технологіями і не розуміють небезпек, які вони тягнуть за собою.
Сучасна молодь - покоління самотніх?
Багато з нас відчували самотність у певний момент свого життя, деякі схильні до такого почуття більше, ніж інші. Однак у результаті недавніх досліджень вчені дійшли висновку, що молоді люди частіше відчувають себе самотніми, ніж люди середнього і старшого віку. Вони недостатньо грали і спілкувалися з однолітками в дитинстві, будучи надто захопленими своїми смартфонами. Крім того, їх батьки теж водили їх на прогулянки і на дитячі свята, одночасно гортаючи стрічку в соціальних мережах.
Сьогодні батьки все частіше купують електронні іграшки навіть немовлятам і дошкільнятам. Це свідчить про їхню власну одержимості електронними пристроями. Поки діти розважаються натисканням кнопок, у батьків більше часу залишається на свої смартфони. Дослідники виявили, що ситуації, коли батьки вчать уроки разом з дитиною, і при цьому відволікаються на мобільні телефони (наприклад, відволікаються на дзвінки), негативно впливають на успішність дитини в школі.
Зрозуміло, у сучасному світі повністю ігнорувати електронні пристрої нерозумно. Однак необхідно більше уваги приділяти соціальним потребам кожного - від дітей до людей похилого віку.
Можливо, одна з причин самотності, яку відчуває сучасна молодь, це те, що вони - перше покоління, чиї батьки не приділяли їм належної уваги через електронні пристрої.
До появи електронної пошти та Інтернет-форумів молоді мами спілкувалися одна з одною по телефону. Однак вони швидко розуміли, що поки вони розмовляють, можуть трапитися неприємності: дитина може вкрасти цукерки зі столу, дивитися телевізор, якщо їй це заборонено, влаштувати бійку з братом тощо. Так чи інакше, розмови по телефону не могли бути довгими, тому що співрозмовниці на іншому кінці дроту теж потрібно було відходити від телефону.
Однак Інтернет-технології проникли у життя сучасних батьків так сильно, що відмовитися від них стало складніше. Чати, форуми, інтернет-магазини, соціальні мережі - все це забирає у батьків багато часу. Якщо дитині потрібен батьківський контроль, вона може відчувати себе самотньою, навіть якщо батьки перебувають з нею в одній кімнаті і зайняті своїми смартфонами.
Нестача контакту з батьками - головна причина самотності, яку відчуває сучасна молодь (так зване покоління мілленіалів). Вони не спілкувалися зі своїми батьками стільки, скільки попередні покоління. Тому і в спілкуванні з однолітками вони покладаються на електронні пристрої замість того, щоб навчитися реальному спілкуванню. Батькам варто самим обмежити свій час, який вони проводять за екранами смартфонів, замість того, щоб забороняти смартфони своїм дітям.
Чи варто в усьому звинувачувати інтернет?
Вплив цифрових технологій на взаємодію між людьми - це одна з причин «епідемії самотності». Але не можна звинувачувати в ній тільки смартфони або соціальні мережі. Ми багато часу проводимо, читаючи, коментуючи або публікуючи повідомлення в соціальних мережах. Наше мислення стало більш швидким, але при цьому ми стали забувати про емоційну сторону спілкування.
Сьогодні ми бачимо фотографію в профілі соцмережі і вирішуємо, чи хочемо ми дізнатися про цю людину більше. Ми читаємо інформацію профілю (часто - подану в кращому світлі) і припускаємо, що це за людина в реальному житті. Однак ми забуваємо, що відносини між людьми часто виникають з незбагненних причин, коли ми зустрічаємо когось в найнесподіваніших місцях (на вечірці, у поїзді тощо).
Соціальні мережі можуть познайомити нас з мільйонами нових людей, але тільки спілкування в реальному житті дозволяє знайомствам перерости в дружбу або відносини. Ніякі соціальні мережі цього дати не можуть.
Салтівський р-н
Відділ соціальної роботи по Салтівському району м.Харкова ХМЦСС "Довіра" пропонує до уваги батькам корисні поради, як м’яко, без тиску, сформувати інтерес дитини до читання
Фундамент маленьких кроків у читанні — це регулярність, спокій і підтримка.
Навичку читання не можна «ввімкнути» за один день. Це довгий і делікатний процес, який потребує від батьків продуманих дій. Тож як зробити шлях дитини до читання легким і приємним? Використовуйте тактику малих кроків.
Навіть якщо дитина вже може читати самостійно, продовжуйте читати їй вголос.
Чому це працює: у цей момент дитина не напружується, намагаючись скласти склади у слова, а насолоджується сюжетом та вашим голосом. Це створює міцний зв'язок: книга = безпека, тепло, батьківська увага.
Не ставте дитині кількісних нормативів у сторінках. Домовтеся читати всього 10 хвилин перед сном або після обіду.
Маленький секрет: спробуйте зупинитись на самому цікавому місці. Коли дитина просить: «Ну ще одну сторіночку!», ви досягли мети. Бажання дізнатися, що далі – найкращий стимул.
Залиште цікаву книгу з великими картинками в нетиповому місці: на кухонному столі, на дивані або навіть у наметі з ковдр. Ще краще, коли дитячі книги розкладені в різних куточках дому.
Результат: дитяча цікавість спрацює сама собою. Дитина почне гортати її просто тому, що книга «під рукою», без жодних нагадувань з вашого боку.
Важко переконати дитину, що читати — це круто, якщо вона бачить батьків лише зі смартфонами.
Ваш крок: нехай дитина бачить вас із паперовою книгою хоча б 15 хвилин на день. Не обов'язково читати разом – просто будьте в одному просторі, кожен зі своєю історією.
Батьки нерідко скептично ставляться до коміксів, вважаючи їх недостатньо змістовними для навчання читання. Але для дитини, якій важко даються великі масиви тексту, це ідеальний місток.
Перевага: оскільки тексту мало, у дитини є відчуття завершеної дії та успіху. Дитина «проковтнула» книжку за вечір, і її самооцінка як читача зростає. Окрім того, комікси активно стимулюють уяву: дитина не просто читає, а «дочитує» історію через образи. Це природно розвиває розуміння сюжету і підтримує інтерес до читання.
Покажіть, що читання має практичну суперсилу:
Усе це демонструє: читання — це ключ до можливостей у реальному світі.
Смак до літератури формується через спроби. Нехай дитина сама обирає книгу в магазині чи бібліотеці, навіть якщо ця книжка вам не подобається.
Головне: важливо, щоб дитина відчувала, що вона самостійно обирає та керує процесом. Власний вибір завжди сприймається як щось «своє», тому й читається з більшим інтересом.
Частіше заходьте у простори з великою кількістю книг — просто пройтися, погортати, роздивитися. У такій атмосфері дитина сама потягнеться до книги. Якщо перетворити такі походи на маленький сімейний ритуал, вони поступово можуть стати звичною частиною життя.
Головне: кожен такий похід — це книга, яку дитина обрала самостійно.
Пам’ятайте: примус вбиває інтерес. Якщо сьогодні дитина не хоче читати — не наполягайте. Але завтра знову розгорніть книгу разом.
Фундамент маленьких кроків — це регулярність, спокій і підтримка. І саме з цього непомітно виростає любов до читання. А ми поруч із вами у цьому процесі, створюючи особливі завдання для навчання читання для ваших виняткових дітей.
Салтівський р-н
Відділ соціальної роботи по Салтівському району м.Харкова ХМЦСС "Довіра" пропонує до уваги корисні поради батькам, як привчити дитину до здорового способу життя
Салтівський р-н
5 причин готувати дитину до школи, на яких наголошує сучасна нейронаука
Є щонайменше 5 важливих причин, чому дитину варто готувати до школи. І це не про моду, а про те, як розвивається дитячий мозок.
1. Фундамент упевненості
У навчанні — та й загалом у житті — досягнення успіху значно залежить від упевненого початку. Це базовий психологічний механізм. Сформовані базові навички створюють «ситуацію успіху» на старті, запобігаючи стресу та стимулюючи природний потяг до навчання.Початок навчання в школі пов'язаний із серйозним навантаженням на нервову систему. Коли середовище різко змінюється, а базові навички не сформовані, активується стресова реакція, здатна «блокувати» прагнення до навчання, запускаючи механізм невпевненості.Натомість у підготовленої дитини вже на старті з’являється відчуття, яке можна описати так: «Я вмію, я знаю, у мене виходить». Саме перший досвід успіху стає основою позитивного сприйняття школи і навчання.
2. Механізми саморегуляції
Виконавчі функції (самоконтроль, робоча памʼять, когнітивна гнучкість) — це група навичок, що впливають на поведінку, увагу та мислення дитини.
Ідеться про здатність:
контролювати увагу;
керувати імпульсами;
утримувати інструкцію;
перемикатися між завданнями;
вміння завершувати справу.
Опанування академічних знань (читання, математики тощо) невід'ємне у реальному навчанні від виконавчих функцій. Ефективний розвиток виконавчих функцій у 5–6 років значно посилює шкільну успішність. Тому тренування уваги, пам'яті та контролю імпульсів є важливішими для успіху у навчанні, ніж знання букв чи цифр.
3. Запобіжник відставання
Більшість проблем сучасних учнів, (які навіть іноді плутають із дисграфією та дискалькулією), мають простішу причину — слабку базу:
недостатньо розвинений фонематичний слух;
брак сформованої навички зливати склади;
слабку просторову уяву (наприклад, коли дитина довго «дзеркалить» букви);
несформованість графомоторних навичок;
пропущені або недостатньо відпрацьовані етапи написання елементів літер та їхніх поєднань.
Корекція таких проблем зазвичай значно складніша і триваліша, ніж профілактика. Набагато легше поступово розвивати зазначені навички у 5–6 років через гру та цікаві завдання, ніж у другому класі виправляти помилки, коли в дитини вже може сформуватися стійке переконання, що навчання — це складно і неприємно.
4. Послаблення когнітивного навантаження
Когнітивний ресурс дитини має межі. Коли фундаментальні навички (графомоторика або розпізнавання літер та цифр) не автоматизовані, робоча пам’ять перевантажується внаслідок виконання елементарних процесів. Це створює дефіцит уваги для сприйняття складнішої інформації.
Коли ж названі навички вже пропрацьовані, мозок не «застрягає» на простих діях і здатен краще зосередитися на змісті навчання. Дитина думає про те, що читає і пише, а не про власне процес.
5. Поступовий перехід до навчальної діяльності
До 6–7 років гра — це головний спосіб пізнання світу. Стрімкий перехід від «я граюся, коли хочу» до «сиди, слухай, виконуй» — це суттєвий виклик для нервової системи.
Якісна підготовка до школи відбувається саме на межі гри та навчання: дитина виконує цікаві завдання, але поступово знайомиться із форматом діяльності, у якій є правила, інструкції, початок і завершення роботи. Малеча звикає, що є час, коли потрібно зосередитися — і це не страшно та не надто важко.Таким чином, до моменту вступу в школу дитина вже має досвід, про який здатна сказати: «Я можу сидіти і працювати над завданням». І це відчуття стає важливою опорою в новому середовищі. Школа сприймається не як карколомний злам, а як логічний наступний крок!

Всього: 4