Про дитяче суперництво

Хоча багато дітей щасливі бути кращими друзями своїх братів і сестер, сварки між ними – досить поширене явище. До того ж дітям властиво постійно переходити від обожнювання до ненависті один до одного.

Часто суперництво між дітьми починається ще до народження дуругої дитини і триває весь період дорослішання, набуваючи різних форм: від сварок через іграшку до боротьби за увагу. У міру досягнення дітьми різних стадій розвитку мінливі потреби суттєво впливають на їхні стосунки.

Спостерігати й чути, як сваряться діти, неприємно й образливо. І, звісно, побут, сповнений конфліктів, неминуче викликає стреси. Тим не менше, часто важко вирішити, як зупинити сварку і навіть зрозуміти, варто втручатися чи ні. Але ви можете вжити заходів для забезпечення миру вдома й допомогти дітям порозумітись один з одним.

Чому діти сваряться

Існує багато різних причин, чому брати та сестри можуть сваритись один з одним. Більшість з них відчувають певні  ревнощі або конкуренцію, і це провокує в них спалахи сварок і чвар. Але є й інші чинники, які також впливають на те, як часто й наскільки серйозно діти сваряться між собою. Ось деякі з них.

• Мінливі дитячі потреби, тривоги й особистісні риси природним чином впливають на стосунки між дітьми. Наприклад, діти ясельного віку з огляду на свої вікові особливості захищають свої іграшки та  іншу власність і вчаться відстоювати в першу чергу свої власні бажання. Тому, якщо молодший братик або сестричка бере іграшку, старша дитина може відреагувати агресивно. Діти шкільного віку часто відчувають загострене почуття справедливості й рівності, тому не можуть зрозуміти, чому до братів і сестер іншого віку ставляться по-іншому, або ж відчувають, що до однієї дитини ставляться більш прихильно. У підлітків, з іншого боку, розвиваються почуття індивідуальності й незалежності, і вони можуть обурюватися із приводу деяких домашніх обов'язків, необхідності піклуватися про молодших братів і сестер або навіть із приводу того, що їм доводиться проводити час разом з малюками. Усі ці відмінності можуть впливати на те, як діти вступають у протиборство один з одним.
• Особливості темпераменту.  Особливості темпераменту ваших дітей, а разом з тим і настрій, налаштованість і ступінь пристосованості, а також їхні унікальні особистісні риси відіграють велику роль у тому, наскільки добре вони знаходять спільну мову. Наприклад, якщо одна дитина спокійна й незворушна, а інша часто буває збудженою й запальною, їх часті сварки цілком закономірні. Аналогічним чином, дитина, яка особливо прив'язана і схильна до батьківської любові й турботи, може викликати незадоволення у братів і сестер, які бачать це й хочуть такої ж уваги до себе.
• Особливі потреби/хворі діти. Іноді особливі потреби дитини через хворобу, емоційні проблеми або  проблеми з навчаннім  можуть потребувати більшої кількості батьківського часу. Інші діти можуть помітити таку невідповідність і влаштовувати істерики, щоби привернути увагу батьків або зі страху за іншу дитину.
• Приклади для наслідування. Те, як батьки вирішують проблеми й суперечки, має вагомий вплив на дітей. Тому, якшо ви й ваш чоловік вирішуєте свої конфлікти поважним, продуктивним способом, а не за допомогою агресії, то підвищуєте ймовірність того, що ваші діти використовують подібну тактику під час вирішення проблем у стосунках один з одним. Якщо ваші діти бачать, що ви постійно підвищуєте голос, ляскаєте дверима й голосно сперечаєтесь, вони, імовірно, набудуть тих самих негативних звичок.

​Що робити, коли починається сварка?

Хоча сварки між братами й сестрами поширені, вони, безумовно, неприємні для всіх мешканців. Сім'я не може перебувати у стані постійного конфлікту. Отже, що треба робити, коли починається сварка?

Щоразу, коли це можливо, намагайтесь не вплутуватись в інцидент. Втручайтесь лише в тому випадку, коли є небезпека заподіяння фізичної шкоди. Якщо ви будете втручатись постійно, то ризикуєте створити інші проблеми. Діти можуть почати очікувати вашої допомоги й розраховувати, що ви прийдете і врятуєте їх, і не вчитимуться самі вирішувати власні проблеми. Також існує ризик того, що ви – випадково – зробите так, що одна дитина буде завжди вважати іншу «захищеною», що може призвести до ще більшої образи й конфронтації. У свою чергу, захищені діти можуть відчувати свою безкарність, оскільки батьки завжди «рятують» їх.

Якщо ви стурбовані деякими словами або лайками, які діти використовують у своїх сварках, доречно навчити їх використовувати відповідні слова для опису своїх почуттів. Це відрізняється від втручання у сварку.

Навіть у цьому випадку вчіть їх урегульовувати проблеми самостійно. Якщо ви все-таки втрутилися, спробуйте вирішити проблеми разом зі своїми дітьми, а не замість них.

Ось кілька способів  урегулювання конфлікту, коли ви виявилися залученим в нього.

• Розділіть дітей, доки вони не заспокояться. Іноді краще просто на деякий час надати їм простір, а не вирішувати конфлікт негайно. В іншому випадку сварка може спалахнути знову. Якщо ви хочете, щоби сварка стала для дітей корисним повчальним досвідом, почекайте, доки емоції не вщухнуть.
• Не витрачайте занадто багато уваги на з'ясування того, хто з дітей винен. Сварка – це справа двох, усі її учасники несуть свою частину відповідальності.
• Далі спробуйте розробити «безпрограшну» ситуацію, у якій кожна дитина щось отримує. Якщо обидва хочуть одну й ту ж іграшку, можливо, є гра, в яку вони можуть грати разом, а не сваритися через бажану річ.

​Пам'ятайте: коли діти залагоджують суперечку, вони навчаються важливих навичок, які стануть їм у пригоді в подальшому житті – наприклад, як треба цінувати позицію іншої людини, як досягати компромісу й домовлятись, як контролювати агресивні пориви тощо.

Як допомогти дітям знаходити спільну мову?

Ось кілька прикладів простих щоденних дій батьків, які допоможуть запобігати дитячим сваркам.

• Запровадьте основні правила прийнятної поведінки. Скажіть дітям, що в жодному разі не можна сваритись, обзиватися, кричати, грюкати дверима. Нехай роблять свій внесок у дотримання правил, а також учаться бути відповідальними за наслідки порушення цих правил. Це вчить дітей того, що вони завжди відповідають за свої дії та вчинки, незалежно від ситуації й від того, наскільки спровокованими вони себе почувають, а також перешкоджає будь-яким спробам вести переговори з погляду, хто винен, а хто ні.
• Не дозволяйте дітям примусити вас думати, що все завжди повинно бути «справедливо» й «порівну» – іноді одній дитині потрібно більше, ніж іншій.
• Будьте об'єктивними. Будьте далекоглядними й оточуйте своїх дітей індивідуальною увагою, спрямованою винятково на їхні інтереси й потреби. Наприклад, якщо один любить гуляти на відкритому повітрі, виходьте з ним на прогулянку або підіть у парк. Якщо інша дитина любить сидіти й читати, знайдіть час і для неї.
• Переконайтеся, що діти мають свій власний простір і час для власних справ – грати з іграшками наодинці, пограти із друзями без настирливого молодшого брата або отримувати задоволення без необхідності ділитись порівну.
• Покажіть і розкажіть дітям, що для вас любов – це зовсім не те, що приходить разом з обмеженнями.
• Запевніть дітей, що вони знаходяться в безпеці, найдорожчі для вас, оточені любов’ю і що їхні потреби будуть задоволені.
• Розважайтесь усією сім'єю. Коли ви дивитесь фільм, граєте у м'яч або в настільну гру, ви демонструєте дітям мирний спосіб спільного проведення часу та спілкування. Це може допомогти послабити напруженість між ними, а також допоможе вам долучитися самому. Оскільки батьківська увага – частий привід для сварок, веселі сімейні заходи допомагають зменшити конфлікт.
• Якщо причиною сварок ваших дітей найчастіше стає один і той же привід (наприклад, відеогра або канал телевізора), складіть графік, що дозволяє дітям по черзі «володіти» телевізійним пультом або ігровою приставкою. Якщо сварки тривають, просто заберіть у них джерело конфлікту.
• Якщо сварки між вашими дітьми шкільного віку почастішали, проводьте щотижневі сімейні збори, на яких повторюйте правила про сварки і розглядайте минулі успіхи вирішення конфліктів. Розгляньте питання про створення програми, коли діти заробляють бали за веселі, орієнтовані на всю сім'ю види діяльності, спільну роботу та припинення сварок.
• Визначте, коли дітям потрібен час просто побути на відстані один від одного. Спробуйте організувати ігровий час для кожного без брата або сестри чи окремі заняття для кожної дитини. І коли настане час для усамітненої гри однієї дитини, проведіть його з іншою.

​Майте на увазі, що іноді діти сваряться, щоби привернути увагу батьків. У цьому випадку розгляньте можливість позбавити їх на час своєї присутності. Коли ви йдете, стимул для сварки зникає. Крім того, коли ви самі починаєте втрачати терпіння, подумайте про варіант, як вручити кермо влади сім'єю іншому дорослому, чиє терпіння ще не вичерпалось.

Отримання професійної допомоги

У невеликому відсотку сімей конфлікти між братами й сестрами бувають настільки серйозними, що порушують щоденне функціонування або суттєво впливають на емоційний чи психологічний стан дітей. У цих випадках розумно вдатись до допомоги професіонала. При конфліктах між братами й сестрами звертайтесь по допомогу, якщо конфлікти:

• настільки серйозні, що призводять до проблем між подружжям;
• створюють реальну небезпеку заподіяння фізичної шкоди будь-якому члену сім'ї;
• завдають шкоди самооцінці або психологічному благополуччю будь-якого члена сім'ї;
• можуть бути пов'язані з іншими значними проблемами, такими як депресія.

​

Останнім часом ми часто чуємо, що цифрові технології руйнують зв'язки між людьми і сприяють соціальній ізоляції. За злою іронією, соціальні мережі дозволяють нам віртуально спілкуватися з людьми практично цілодобово. Але, якщо ми проводимо у віртуальному світі занадто багато часу, ми потрапляємо в соціальну ізоляцію.

Якщо батьки занадто захоплені електронними пристроями, це може погано позначитися на їх взаєминах з дітьми. Такі діти згодом теж будуть страждати від нестачі соціальних навичок.

Самотність та ізоляція створюють ризик для здоров'я

Почуття самотності виникає внаслідок нереалізованої емоційної потреби. Воно відображає відсутність емоційного зв'язку, а не відсутність інших людей поруч. Саме тому ми можемо відчувати себе самотніми, навіть перебуваючи у натовпі.

Насправді, перебуваючи серед людей, ми можемо відчувати самотність у двох випадках. По-перше, якщо ми знаходимося серед незнайомих людей і не схильні спонтанно спілкуватися з людьми. У такому випадку ми відчуваємо самотність, а не просто хвилювання, тому що шукаємо емоційного зв'язку і не знаходимо його.

По-друге, ми можемо відчувати самотність, якщо знаходимося поруч з сім'єю або друзями, і всі зайняті своїми мобільними телефонами, а не спілкуванням один з одним.

Дійсно, надмірна захопленість електронними гаджетами може призводити до того, що люди, навіть перебуваючи в компанії, відчувають себе самотніми. Найсильніше це проявляється, коли на сімейному святі на честь Дня народження когось із членів сім'ї або з іншого важливого приводу усі дивляться в свої смартфони.

Почуття самотності може бути реакцією на соціальну ізоляцію. Коли ми позбавлені можливості взаємодіяти з іншими людьми, ми відчуваємо себе самотніми. Раніше дитина, відчуваючи самотність, виходила зі своєї кімнати і грала з іншими дітьми у дворі, у крайньому випадку - дражнила брата або сестру або дошкуляла батькам своїми примхами. Ні у кого не було мобільних телефонів, а комп'ютери використовувалися тільки для ігор.

В останні роки користувачі смартфонів не тільки розучилися мислити самостійно, у всьому покладаючись на мобільний Інтернет, а й втратили свої соціальні навички. З кожним роком діти все рідше грають і спонтанно спілкуються з батьками. Це пов'язано з тим, що і ті, і інші все більше часу проводять за своїми смартфонами. Сучасні діти з ранніх років знають, які можливості для спілкування дає мобільний Інтернет. Вони захоплюються новими технологіями і не розуміють небезпек, які вони тягнуть за собою.

Сучасна молодь - покоління самотніх?

Багато з нас відчували самотність у певний момент свого життя, деякі схильні до такого почуття більше, ніж інші. Однак у результаті недавніх досліджень вчені дійшли висновку, що молоді люди частіше відчувають себе самотніми, ніж люди середнього і старшого віку. Вони недостатньо грали і спілкувалися з однолітками в дитинстві, будучи надто захопленими своїми смартфонами. Крім того, їх батьки теж водили їх на прогулянки і на дитячі свята, одночасно гортаючи стрічку в соціальних мережах.

Сьогодні батьки все частіше купують електронні іграшки навіть немовлятам і дошкільнятам. Це свідчить про їхню власну одержимості електронними пристроями. Поки діти розважаються натисканням кнопок, у батьків більше часу залишається на свої смартфони. Дослідники виявили, що ситуації, коли батьки вчать уроки разом з дитиною, і при цьому відволікаються на мобільні телефони (наприклад, відволікаються на дзвінки), негативно впливають на успішність дитини в школі.

Зрозуміло, у сучасному світі повністю ігнорувати електронні пристрої нерозумно. Однак необхідно більше уваги приділяти соціальним потребам кожного - від дітей до людей похилого віку.

Можливо, одна з причин самотності, яку відчуває сучасна молодь, це те, що вони - перше покоління, чиї батьки не приділяли їм належної уваги через електронні пристрої.

До появи електронної пошти та Інтернет-форумів молоді мами спілкувалися одна з одною по телефону. Однак вони швидко розуміли, що поки вони розмовляють, можуть трапитися неприємності: дитина може вкрасти цукерки зі столу, дивитися телевізор, якщо їй це заборонено, влаштувати бійку з братом тощо. Так чи інакше, розмови по телефону не могли бути довгими, тому що співрозмовниці на іншому кінці дроту теж потрібно було відходити від телефону.

Однак Інтернет-технології проникли у життя сучасних батьків так сильно, що відмовитися від них стало складніше. Чати, форуми, інтернет-магазини, соціальні мережі - все це забирає у батьків багато часу. Якщо дитині потрібен батьківський контроль, вона може відчувати себе самотньою, навіть якщо батьки перебувають з нею в одній кімнаті і зайняті своїми смартфонами.

Нестача контакту з батьками - головна причина самотності, яку відчуває сучасна молодь (так зване покоління мілленіалів). Вони не спілкувалися зі своїми батьками стільки, скільки попередні покоління. Тому і в спілкуванні з однолітками вони покладаються на електронні пристрої замість того, щоб навчитися реальному спілкуванню. Батькам варто самим обмежити свій час, який вони проводять за екранами смартфонів, замість того, щоб забороняти смартфони своїм дітям.

Чи варто в усьому звинувачувати інтернет?

Вплив цифрових технологій на взаємодію між людьми - це одна з причин «епідемії самотності». Але не можна звинувачувати в ній тільки смартфони або соціальні мережі. Ми багато часу проводимо, читаючи, коментуючи або публікуючи повідомлення в соціальних мережах. Наше мислення стало більш швидким, але при цьому ми стали забувати про емоційну сторону спілкування.

Сьогодні ми бачимо фотографію в профілі соцмережі і вирішуємо, чи хочемо ми дізнатися про цю людину більше. Ми читаємо інформацію профілю (часто - подану в кращому світлі) і припускаємо, що це за людина в реальному житті. Однак ми забуваємо, що відносини між людьми часто виникають з незбагненних причин, коли ми зустрічаємо когось в найнесподіваніших місцях (на вечірці, у поїзді тощо).

Соціальні мережі можуть познайомити нас з мільйонами нових людей, але тільки спілкування в реальному житті дозволяє знайомствам перерости в дружбу або відносини. Ніякі соціальні мережі цього дати не можуть.

Фундамент маленьких кроків у читанні — це регулярність, спокій і підтримка.

Навичку читання не можна «ввімкнути» за один день. Це довгий і делікатний процес, який потребує від батьків продуманих дій. Тож як зробити шлях дитини до читання легким і приємним? Використовуйте тактику малих кроків. 

1. Читання вголос як ритуал близькості

Навіть якщо дитина вже може читати самостійно, продовжуйте читати їй вголос.

Чому це працює: у цей момент дитина не напружується, намагаючись скласти склади у слова, а насолоджується сюжетом та вашим голосом. Це створює міцний зв'язок: книга = безпека, тепло, батьківська увага.

2. Правило «10 хвилин», а не «10 сторінок»

Не ставте дитині кількісних нормативів у сторінках. Домовтеся читати всього 10 хвилин перед сном або після обіду.

Маленький секрет: спробуйте зупинитись на самому цікавому місці. Коли дитина просить: «Ну ще одну сторіночку!», ви досягли мети. Бажання дізнатися, що далі – найкращий стимул.

3. Метод «забутої книжки»

Залиште цікаву книгу з великими картинками в нетиповому місці: на кухонному столі, на дивані або навіть у наметі з ковдр. Ще краще, коли дитячі книги розкладені в різних куточках дому. 

Результат: дитяча цікавість спрацює сама собою. Дитина почне гортати її просто тому, що книга «під рукою», без жодних нагадувань з вашого боку. 

4. Подавайте приклад власним читанням

Важко переконати дитину, що читати — це круто, якщо вона бачить батьків лише зі смартфонами.

Ваш крок: нехай дитина бачить вас із паперовою книгою хоча б 15 хвилин на день. Не обов'язково читати разом – просто будьте в одному просторі, кожен зі своєю історією.

5. Використовуйте комікси та візуальні книги

Батьки нерідко скептично ставляться до коміксів, вважаючи їх недостатньо змістовними для навчання читання. Але для дитини, якій важко даються великі масиви тексту, це ідеальний місток.

Перевага: оскільки тексту мало, у дитини є відчуття завершеної дії та успіху. Дитина «проковтнула» книжку за вечір, і її самооцінка як читача зростає. Окрім того, комікси активно стимулюють уяву: дитина не просто читає, а «дочитує» історію через образи. Це природно розвиває розуміння сюжету і підтримує інтерес до читання. 

6. Демонструйте силу читання в повсякденні  

Покажіть, що читання має практичну суперсилу:

• Просіть дитину прочитати назву вулиці або вивіску магазину.
• Читайте разом рецепт печива, яке збираєтесь спекти.
• Напишіть дитині коротку записку-сюрприз у ланч-бокс. 

Усе це демонструє: читання — це ключ до можливостей у реальному світі. 

7. Дозвольте дитині обирати

Смак до літератури формується через спроби. Нехай дитина сама обирає книгу в магазині чи бібліотеці, навіть якщо ця книжка вам не подобається.

Головне: важливо, щоб дитина відчувала, що вона самостійно обирає та керує процесом. Власний вибір завжди сприймається як щось «своє», тому й читається з більшим інтересом. 

8. Познайомте дитину з бібліотекою та книгарнею

Частіше заходьте у простори з великою кількістю книг — просто пройтися, погортати, роздивитися. У такій атмосфері дитина сама потягнеться до книги. Якщо перетворити такі походи на маленький сімейний ритуал, вони поступово можуть стати звичною частиною життя. 

Головне: кожен такий похід — це книга, яку дитина обрала самостійно. 

Мистецтво підтримки

Пам’ятайте: примус вбиває інтерес. Якщо сьогодні дитина не хоче читати — не наполягайте. Але завтра знову розгорніть книгу разом.

Фундамент маленьких кроків — це регулярність, спокій і підтримка. І саме з цього непомітно виростає любов до читання. А ми поруч із вами у цьому процесі, створюючи особливі  завдання для навчання  читання для ваших виняткових дітей. 

Сучасні діти дедалі менше люблять фізичну активність і частіше страждають від надмірної ваги. Причина криється у багатьох шкідливих звичках: діти годинами дивляться телевізор, грають у комп'ютерні ігри, споживають фастфуд і мало часу проводять поза домівкою. Водночас маленьким дітям  до вподоби рухливі ігри, але якщо батьки змушують їх вставати раніше, щоб зробити зарядку, вони  робитимуть це неохоче.

Розгляньмо декілька способів розвинути в дитини звички, які в майбутньому привчать її до здорового способу життя.

1. Зробіть фізичну активність сімейною традицією

Після  вечері є спокуса весь вечір дивитися телевізор. Але набагато корисніше було б прогулятися перед сном на вулиці. У теплу пору року ви можете здійснювати вечірні прогулянки всією сім'єю пішки або на велосипедах. Можна також узяти м'яч і пограти з дитиною у футбол у дворі.

Якщо ані ви, ані ваші діти не звикли гуляти вечорами, спробуйте зробити це хоча б один раз. Через тиждень ви, можливо, скажете: «Минулого разу було чудово. Прогуляймося ще раз!». Вечірні прогулянки мають бути добровільними, не потрібно змушувати до них дітей. Коли ви робитимете такі прогулянки хоча б раз на тиждень, вони стануть звичними і ви самі охоче гулятимете вечорами частіше.

2. Приділяйте фізичній активності годину на день

Дослідження свідчать, що щоденна фізична активність упродовж години є корисною для здоров'я дитини. Але що слід розуміти під фізичною активністю? Це будь-які заняття, під час яких:

• зростає пульс (біг, стрибки, швидка ходьба тощо);

• задіяні різні групи м'язів (наприклад, підйом вантажів, скелелазіння);

• до роботи залучене все тіло (зокрема, стрибки через скакалку, брейк-данс, скейтбординг).

Дитині не обов'язково відразу виконувати фізичні вправи цілу годину без зупинки. Для початку достатньо 10–20 хвилин фізичної активності. Для цього доцільними будуть ранкові пробіжки або прогулянки, коли дитина гуляє із собакою, або гра у футбол після уроків. Коли дитина звикне до фізичної активності, можна збільшити час її занять до години.

3. Використовуйте крокомір

Сучасні діти люблять усе, пов'язане з електронікою й мобільними технологіями. Відтак, щоб зацікавити дитину більше часу приділяти фізичній активності, використовуйте крокомір. Це електронний пристрій, який рахує кроки упродовж дня. Крокомір доступний також у вигляді мобільного додатка.

Якщо у вашій родині декілька дітей, влаштуйте між ними змагання: хто більше  прокрокує упродовж дня. Це мотивуватиме дітей: вони люблять змагання й нагороди в разі перемоги.

4. Робіть дитині сюрпризи

Не обов'язково купувати для дитини найдорожче спортивне спорядження, щоб спонукати її займатися спортом. Однак можна час від часу робити дитині сюрпризи, наприклад, придбати їй футбольний м'яч, скакалку або ролики. Не варто купувати й дороге професійне спорядження: у дитячих магазинах ви можете знайти бюджетні, але при цьому цілком якісні варіанти. Коли дитина відмовляється займатися спортом, скаржачись на те, що їй нудно, подаруйте їй що-небудь зі спортивного спорядження. Це допоможе підтримувати інтерес дитини до спорту тривалий час.

5. Відвідуйте нові місця

Діти люблять усе нове. Необхідно постійно підтримувати в них почуття зацікавленості. Відвідуйте з ними нові місця. Для цього немає потреби їхати в інше місто, адже можна просто зробити велосипедну прогулянку туди, де дитина досі ніколи не була. Сходіть разом із нею в парк на іншому кінці міста. Поведіть її в басейн, на скеледром або, якщо дитина ще маленька, – у ігровий центр.

У теплу пору року добре всією сім'єю бувати на природі. Дозвольте дитині запросити своїх друзів. Під час пікніка грайте в рухливі ігри або досліджуйте околиці.

6. Запишіть дитину в спортивну секцію

Заняття дитини в спортивній секції мають для неї досить багато переваг. Крім фізичного вдосконалення в тому чи іншому виді спорту, заняття в секції розвивають у дитини соціальні навички й упевненість у собі.

Перш за все, потрібно подумати, який вид спорту найбільш корисний для дитини. Інтернет допоможе вам зробити правильний вибір, а також надасть інформацію про те, які спортивні секції працюють у вашому місті.

Дозвольте дитині самій обрати, яким видом спорту займатися. Для цього, визначивши, які види спорту підходять дитині найбільше, запропонуйте їй декілька варіантів на вибір. Більшість секцій пропонують пробні тренування, які дають вам змогу побачити процес спортивних занять, а дитині – спробувати себе в тому чи іншому виді спорту. Скористайтеся такою можливістю. Коли дитина знайде вид спорту, який їй сподобається, вона отримуватиме задоволення від тренувань, знайде нових друзів і зможе досягти високих результатів.

7. Використовуйте мобільні додатки

Є багато додатків для смартфонів, що роблять заняття спортом зручнішими. Розроблено додатки для фітнесу, бігу, їзди на велосипеді тощо. В Інтернеті легко знайти безкоштовний додаток, яке буде для вас максимально зручним.

8. Зробіть заняття спортом веселими

Не змушуйте дитину робити зарядку, займатися спортом або в той чи інший спосіб виявляти фізичну активність. Якщо дитина ще маленька, займайтеся разом із нею, найкраще – в ігровій формі. Покажіть дитині, що спорт – це весело, і вона братиме з вас приклад. На вулиці йде сніг? Зліпіть разом сніговика або катайтеся на санчатах з гірки. Восени влаштуйте з дитиною гру в перегони, обкидаючись листям. Іде дощ? Узуйте гумові чоботи й побігайте калюжами. Дитині завжди припадуть до душі ігри в хованки чи перегони.

9. Ураховуйте індивідуальні особливості дитини

Діти так само не схожі один на одного, як і дорослі. Одним більше  до вподоби індивідуальні види спорту (наприклад, плавання або легка атлетика), іншим – командні (футбол, баскетбол…). Дитина сама може підказати вам, які заняття подобаються їй більше, тому прислухайтеся до її думки, обираючи, яким видом спорту їй варто займатися.

Хваліть дитину не тільки за спортивні досягнення, а й за зусилля й наполегливість. Дитині можуть знадобитися деякий час і терпіння, щоб знайти найбільш цікавий вид спорту. Тому потрібно підтримувати її в цьому процесі.

10. Подавайте дитині позитивний приклад для наслідування

Ніхто не сприйматиме ваші слова серйозно, якщо ви дотримуєтеся принципу: «Роби, як я тобі кажу, а не так, як я роблю». Особливо такий підхід не дієвий відносно дітей. Покажіть дитині позитивний приклад. Знайдіть вид спорту або фізичну активність, які вам подобаються, і займайтеся ними. Дитина, котра бачить, як її батьки  охоче дотримуються активного способу життя, із великою ймовірністю наслідуватиме такий приклад. Оберіть заняття, щоб дитина могла займатися ним разом із вами, наприклад, бігайте вранці, катайтеся на велосипеді або грайте у футбол.

Сидячий спосіб життя і брак фізичної активності, поширені серед сучасної молоді, створюють проблеми для здоров'я молодого покоління і погіршують якість його життя. Завдання батьків – прищепити дитині любов до здорового способу життя. Дотримуйтеся наведених вище рекомендацій – і ви зможете змінити життя вашої дитини на краще.